Висвітлені питання прижиттєвої та посмертної діагностики найбільш поширених інвазійних хвороб тварин, викликаних найпростішими організмами, гельмінтами, кліщами та комахами. Значну увагу приділено лабораторним методам досліджень, які відіграють вирішальну роль у постановці діагнозу. У роботі наведено місця локалізації основних паразитів в організмі великої рогатої худоби, овець, свиней, коней, кролів, курей, гусей, качок, собак, риб, бджіл.

Розглянуто принципи обчислення та формування масивів цифрових кодів для задавання вихідних напруг і струмів у цифро-аналогових трифазних калібраторах полігармонічних сигналів. Досліджено особливості розрахунку базової синусоїди та формування за нею послідовностей кодів вибірок миттєвих значень складових гармонік.

Розглянуто питання підвищення точності цифрового представлення вихідних сигналів цифро-аналогового калібратора полігармонічних струмів і напруг через уведення піддіапазонів задавання кодових масивів. Досліджено особливості цифрових перетворень під час введення до схеми калібратора аналого-цифрового зворотного зв'язку.

Розглянуто особливості реалізації потенційної точності вимірювання електроенергетичних параметрів синтезом оптимальних вимірювальних процедур, адаптованих до поточної ситуації вимірювань. Досліджено алгоритми, орієнтовані на уточнення характеристик контрольованих сигналів і умов вимірювань, а також використання відомих закономірностей поведінки результатів проміжних вимірювань.

Розглянуто принципи інтелектуалізації засобів контролю та діагностики енергооб'єктів. Досліджено особливості переходу від рівня багатофункціонального засобу з жорсткими програмами виконання вимірювальних процедур до рівнів неітеративного й ітеративного адаптивного засобу.

Розглянуто можливості підвищення рівня інтелекту засобів моніторингу електроенергетичних параметрів об'єктів топливно-енергетичного комплексу. Досліджено особливості переходу від рівня багатофункціональних засобів із жорсткими програмами виконання вимірювальних процедур до рівнів неінтервального та ітеративного адаптивного засобу.

Досліджено теоретико-методичні засади формування системи оплати праці. Удосконалено класифікацію сучасних систем, обгрунтовано стратегічні підходи до формування системи оплати праці та визначено елементи зарубіжного досвіду, які доцільно використовувати на українських підприємствах під час моделювання цих систем. Оцінено системи оплати праці металургійних і машинобудівних підприємств у контексті їх конкурентоспроможності. Вивчено динаміку структури фондів оплати праці на підприємствах та здійснено діагностику задоволеності працівників діючою системою оплати праці. Розроблено методику комплексної оцінки її ефективності та запропоновано шляхи оптимізації, зокрема: забезпечення горизонтальної диференціації оплати праці, встановлення кваліфікаційних розрядів для керівників, спеціалістів і службовців, використання єдиної двадцятирозрядної тарифної сітки для всіх категорій персоналу. З метою матеріального заохочення працівників розроблено положення про виплату бонусів та виплати за системами участі працівників у прибутках і акціонерному капіталі. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення процесу управління оплатою праці на підприємстві.

Висвітлено проблеми стимулювання персоналу за умов інноваційної економіки. Визначено особливості соціально-трудових відносин за умов глобалізації економіки та досліджено питання їх соціалізації й інституціоналізації. Викладено теоретико-методологічні основи мотивації та стимулювання персоналу за сучасних умов, а також підходи до оцінювання ефективності преміювання як важливої складової системи стимулювання. Розроблено організаційно-економічний механізм стимулювання праці за умов інноваційного розвитку, визначено особливості його формування за умов економічної кризи. Обгрунтовано роль управління оплатою праці у стимулюванні інноваційної діяльності персоналу, надано рекомендації щодо його організації за умов інноваційно-орієнтованої кадрової політики.

Порушено питання щодо ролі профспілок у забезпеченні гідної праці в Україні. Розроблено багаторівневу систему бенефіцій гідної праці для учасників соціально-трудових відносин, яка доводить, що представники всіх учасників соціально-трудових відносин є однаково зацікавлені у просуванні принципів гідної праці, хоча найбільш активну позицію з цього питання у всьому світі посідають профспілки. Встановлено, що останніми роками, програмні документи Федерації профспілок України (ФПУ) та пріоритетні напрями її діяльності пов'язані із забезпеченням гідних умов праці та життя для громадян України. У ході ретроспективного аналізу досвіду ФПУ щодо реалізації програми гідної праці в Україні визначено основні дії профспілкової сторони у цьому напрямі. Проведено оцінку чинників, що перешкоджають ефективній боротьбі профспілок за гідну працю. Зокрема, проаналізовано тенденції зміни профспілкового членства в Україні та Донецькій області, рівня довіри профспілкам, висвітлено недоліки кадрової політики профспілкових організацій. На основі одержаних результатів запропоновано першочергові дії профспілок щодо забезпечення гідної праці в Україні.

Проведено оцінку ефективності управління заробітною платою на вітчизняних підприємствах і розроблено напрями щодо його орієнтації на принципи Концепції гідної праці (КГП). Встановлено, що за умов глобального поширення положень КГП, мета управління заробітною платою повинна бути пов'язана із забезпеченням найманим працівникам гідної заробітної плати, що виконує основні функції винагороди за працю (відтворювальну, стимулюючу, соціальну) та сприяє забезпеченню підприємства необхідною робочою силою з вищезгаданими характеристиками. З використанням результатів соціологічних досліджень оцінено ефективність управління заробітною платою у промисловому секторі Донецької області. Встановлено такі негативні факти, як невідповідність рівня заробітної плати до рівня продуктивності праці, несправедливість заробітної плати відносно результатів праці та інших працівників, недостатній рівень заробітної плати. Зазначені тенденції створюють на підприємствах істотні перешкоди щодо формування гідної праці. За результатами дослідження розроблено логіко-структурну схему формування гідного рівня оплати праці на підприємстві, що містить певні принципи та інструменти, а також ознаки гідної праці, досягнення яких має бути кінцевою метою управління заробітною платою на підприємстві.

Розроблено теоретико-методологічні основи формування антикризової кадрової політики (АККП) на сучасному етапі економічного розвитку та на цій основі - цілісну наукову концепцію АККП в системі забезпечення гідної праці в Україні. Досліджено теоретико-методологічні основи формування АККП. Проаналізовано концептуальні засади визначення ролі гідної праці як комплексного антикризового інструменту. Здійснено соціально-економічний аналіз визначальних тенденцій формування державної кадрової політики в Україні. Визначено напрями організаційно-функціональної трансформації регіональної кадрової політики в контексті забезпечення гідної праці. Запропоновано концептуальні пріоритети корпоративної АККП в системі забезпечення гідної праці. Визначено стратегічні імперативи розробки та реалізації стратегії антикризової кадрової політики в Україні.

Викладено теоретико-методологічні основи формування кадрової політики на засадах гідної праці. Досліджено роль соціального діалогу як інструменту забезпечення гідної праці в Україні, визначено тенденції формування державної кадрової політики. Увагу зосереджено на проблемах розробки та реалізації кадрової політики на регіональному рівні. Обгрунтовано пріоритети кооперативної кадрової політики в системі забезпечення гідної праці.

Визначено сутнісні ознаки сучасної державної кадрової політики: системність, наукова обгрунтованість, послідовність і етапність, єдність і багаторівневість охоплення кадрових процесів, перспективність, демократичність, моральність, законодавча забезпеченість. Обгрунтовано, що суть оновлення кадрової політики в Україні передбачає забезпечення партнерства держави й особи у процесі професійно-трудової та інтелектуальної самореалізації особистості. Визначено стратегічні завдання розбудови кадрової політики в Україні, реалізація яких створює передумови реалізації принципів гідної праці.

Удосконалено теоретико-методологічні засади визначення функціональної спрямованості антикризової кадрової політики. Виходячи з того, що її метою є збереження кадрового потенціалу для забезпечення функціонування держави, регіону, підприємства в періодкризи та виходу з неї, зроблено висновок, що антикризова кадрова політика має бути невід'ємною та перманентною складовою відповідної системи управління, що дозволить перенести роль зазначеної політики з боротьби з кризою на її попередження. Обгрунтовано основні функції антикризової кадрової політики: превентивну, регулюючу, відтворювальну, стабілізаційну.

Досліджено теоретичні основи формування компенсаційної системи в бюджетній сфері України. Обгрунтовано доречність розширення сфери практичного використання категорії "компенсаційна система" та надано авторське бачення терміна. Встановлено співвідношення поняття "компенсаційна система" з базовими категоріями компенсаційного менеджменту: "компенсаційний пакет" і "компенсаційна політика". Запропоновано структурно-логічну модель формування компенсаційної системи в бюджетній сфері, практичне значення якої полягає в удосконаленні підходів до заохочень персоналу.

Обгрунтовано роль кадрової політики як складової ефективного оборонного менеджменту та перспективні напрями її трансформації. Кадрову політику інституцій із забезпечення національної безпеки та оборони запропоновано розглядати як похідну державної кадрової політики та інструмент її реалізації. Визначено принципи формування та реалізації кадрової політики в системі оборонного менеджменту: відкритість, прозорість, системність, послідовність, гнучкість, адресність, моральність, наукова обгрунтованість, багаторівневість, перспективність, реалістичність та законодавча забезпеченість. Зазначено, що в системі оборонного менеджменту кадрова політика має виконувати не лише традиційні функції, а й підтримувати ефективне використання наявних людських ресурсів, забезпечувати повноцінне виконання цілей воєнної та оборонної політики країни в умовах кадрового дефіциту, сприяти раціональності витрат на персонал та збалансованості відповідних бюджетів. Проаналізовано тенденції підготовки в ЗВО України кадрів для сфери забезпечення національної безпеки та оборони. Виокремлено пріоритетні напрями трансформації кадрової політики як складової ефективного оборонного менеджменту (перехід від використання переважно закритого типу кадрової політики до розробки та запровадження моделей відкритої кадрової політики; розробка сучасних компетентістних профілів для посад різного рівня та організація навчання з використанням компетентістного підходу; розвиток кар'єрних можливостей фахівців; запровадження нових підходів до оплати праці та заохочення, що будуть грунтуватися на сучасних методах оцінювання результативності виконання поставлених завдань та посадових обов'язків; впровадження комплексної системи кадрового аудиту; діджиталізація процесів роботи з кадрами та запровадження автоматизованої системи управління персоналом) та визначено вимоги до її адміністрування.

Одним з компонентів, який характеризує зміст соціальної держави, є соціальний захист населення. Без наявності ефективного соціального захисту, який би відповідав сучасним міжнародним стандартам добробуту, неможливо побудувати дійсну, а не декларативну соціальну державу. Отже, формування і розвиток в Україні позитивно результативної системи соціального захисту населення нерозривно пов'язані з досягненням міжнародних соціально-економічних орієнтирів у сфері добробуту.

Індекс рубрикатора НБУВ: У010.355.6 я73-1

Рубрики:

Управління персоналом підприємств. Менеджмент персоналу

Шифр НБУВ: ВА869272 Пошук видання у каталогах НБУВ