Порушено питання майбутнього нації-держави в інформаційну епоху. Футуристичний екскурс майбутнього національної держави залишає широке поле для роздумів та досліджень. Актуальним є створення якісно нової постмодерної концепції нації на противагу традиційним індустріально-модерним, що допоможе сучасній людині не лише помірно дистанціонуватися від глобалізаційних устоїв світобуття, але й створити своєрідний аксіо-резистент для національної держави. Об'єктом дослідження постає вся сфера національної свідомості крізь призму досліджень сучасних західних теоретиків нації у спектральному аналізі. Предмет дослідження - соціологічна концепція нації (Д. Шнапер) та політико-правова концепція тріадного націоналізму (Р. Брюбейкер). Головний задум - з'ясувати специфіку теоретичного навантаження супрамодерних західних концепцій нації та націоналізму, проаналізувати, зіставити концептиви сучасних теоретиків нації з модерними, сформувати нову стратегічну теорію розвитку нації-держави в інформаційну епоху, довести неможливість занепаду нації-держави в мінливих умовах глобалізованого ХХI ст. У дослідженні визначено когнітивну цінність та інтелектуальне навантаження теоретичної та праксеологічної сторін сучасних наукових версій нації та націоналізму і евристичного потенціалу, що може дати поштовх побудові нової теорії стратегічного розвитку нації-держави у ХХI ст. Визначено методологічні орієнтири проблеми становища національної держави в епоху глобального суспільства в зіставленні з теоретиками концепцій глобального світобуття (М. Маклюєном, Н. Постменом, С. Кастельзом), відповідно, визначено аспекти зміни функціонального навантаження поняття національної держави на сучасному етапі. Виявлено виражену мобільність націології.