Висвітлено основні етапи розвитку галузі фармакології. Описано принципи дозування ліків, механізм їх дії, класифікацію. Розкрито фактори, що впливають на фармакокінетику та фармакодинаміку ліків. Розглянуто лікарські засоби, що впливають на центральну нервову, периферичну, кровотворну, серцево-судинну системи, периферичні нейромедіаторні процеси (еферентну нервову систему), обмін речовин, антибластомні, хіміотерапевтичні лікарські засоби. Особливу увагу приділено засобам для лікування алергічних захворювань.

Освещены основные этапы развития отрасли фармакологии. Описаны принципы дозировки лекарств, механизм их действия, классификация. Раскрыты факторы, которые влияют на фармакокинетику и фармакодинамику лекарств. Рассмотрены лекарственные средства, влияющие на центральную нервную, периферическую, кроветворную, сердечно-сосудистую системы, периферические нейромедиаторные процессы (эфферентная нервная система), обмен веществ, антибластомные, химиотерапевтические лекарственные средства. Особое внимание уделено средствам для лечения аллергических заболеваний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.81

Рубрики:

Протимікробні та протипаразитарні засоби

Шифр НБУВ: Ж14678 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що терапія виразкової хвороби (ВХ) шлунка та 12-палої кишки (особливо її гострого періоду) є комплексною. На сьогодні актуальним залишається питання удосконалення терапії ВХ. Встановлено, що введення антиоксидантів у схему комплексної терапії ВХ є патогенетично обгрунтованим та покращує результати терапії. Вивчено вплив комбінованого застосування традиційного противиразкового засобу ранітидину з різними антиоксидантами на результати лікування експериментальної виразки шлунка. Противиразкову дію ранітидину у монотерапії та дію його комбінацій з антиоксидантними препаратами (ерисодом, емоксипіном, ретинолом, рутином) вивчали на моделі хронічної ацетатної виразки шлунка у щурів. Встановлено, що комбіноване застосування антиоксидантів з традиційним противиразковим засобом призводить до достовірного покращення результатів противиразкової терапії. Вивчені антиоксидантні препарати можна рекомендувати як складову комбінованої противиразкової терапії. Перспективним є вивчення особливостей дії наведених антиоксидантів за виразкових уражень шлунка з метою з'ясування умов їх раціонального застосування та оптимізації терапії ВХ.

Отмечено, что терапия язвенной болезни (ЯБ) (особенно ее острого периода) комплексная. На сегодня актуальным остается вопрос совершенствования терапии ЯБ. Установлено, что введение антиоксидантов в схему комплексной терапии ЯБ является патогенетически обоснованным и улучшает результаты терапии. Изучено влияние комбинированного применения традиционного противоязвенного средства ранитидина с разными антиоксидантами на результаты лечения экспериментальной язвы желудка. Противоязвенное действие ранитидина в монотерапии и действие его комбинаций с антиоксидантными препаратами (эрисодом, эмоксипином, ретинолом, рутином) изучали на модели хронической ацетатной язвы желудка у крыс. Установлено, что комбинированное применение антиоксидантов с традиционным противоязвенным средством способствует достоверному улучшению результатов противоязвенной терапии. Изученные антиоксидантные препараты можно рекомендовать как составляющую комбинированной противоязвенной терапии. Перспективным является изучение особенностей действия приведенных антиоксидантов при язвенных поражениях желудка с целью выяснения условий их рационального применения и оптимизации терапии ЯБ.

It is well known that the therapy of peptic ulcer (in particular its acute stage) is complex. Nowadays the question about the improvement of the anti-ulcer therapy is still important. The introduction of antioxidants to the scheme of combined anti-ulcer therapy has been proven to be pathogenetically substantiated and it improves the results of the therapy. That is why it is interesting to study the influence of the combined application of the traditional anti-ulcer drug ranitidine with different antioxidants on the therapeutic results of the experimental gastric ulcer. The anti-ulcer effect of ranitidine in the monotherapy and the action of its combinations with antioxidant drugs (erysod, emoxypin, retinol, rutin) have been studied in the experimental acetic gastric ulcer in rats. It has been proven that the combined application of antioxidants with a traditional anti-ulcer drug leads to the significant improvement of the anti-ulcer therapy results. The antioxidants studied can be recommended as a component of the combined anti-ulcer therapy. Thestudy of the peculiarities of the anti-ulcer action of the antioxidants mentioned above is promising for the purpose of elucidating the conditions of their rational use and the of anti-ulcer therapy optimization.

Ключ. слова: Цукровий діабет, антиоксиданти, рекомбінантна супероксиддисмутаза, ?-токоферолу ацетат
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы химические и фармакологические особенности лекарственных субстанций, в частности, структурная формула, молекулярная масса, способ получения, физико-химические характеристики, испытания на чистоту, количественное определение, условия хранения субстанций. Представлена современная АТС-классификация, рассмотрены вопросы фармакодинамики, фармакологического маркетинга.

Ефективність препарату "Де-нол" вивчено на моделях спирто-преднізолонової та ацетатної виразки шлунка у щурів. Унаслідок експериментів є підстави стверджувати, що препарат справляє противиразковий, антиоксидантний, помірний кислотонейтралізуючий вплив.

Проведено дослідження кардіопротекторних властивостей ліпосомальної форми кверцетину на моделі адреналінового міокардиту у щурів. У ході експерименту встановлено, що ліпосомальна форма кверцетину, яку вводили у профілактичному режимі, виявила виражену дію на інгібування процесів вільнорадикального окиснення, цитолізу, нормалізацію рівня відновленого глутатіону у крові та міокарді та сприяла покращанню метаболічних та електрофізіологічних процесів у міокарді. Така дія ліпосомальної форми кверцетину була більш ефективною, ніж дія водорозчинної форми кверцетину. Результати досліджень дозволяють рекомендувати використання ліпосомальної форми кверцетину в комплексній терапії міокардитів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-2

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж68462 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-52

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты фармакологического изучения эффективности ректальных суппозиториев с маслом плодов аронии черноплодной при экспериментальном формалиновом проктите у крыс в сравнении с ректальными суппозиториями с маслом облепихи. Установлено, что терапевтическое действие исследуемого препарата не уступало, а по некоторым показателям превосходило, аналогичное действие препарата сравнения. Результаты исследования обосновывают целесообразность клинического испытания эффективности свечей с маслом аронии при проктите.

Приведены результаты экспериментального исследования антиэкссудативного действия экстрактов корня и листьев лопуха большого. Доказано, что на моделях острого асептического воспаления экстракт листьев лопуха проявил выраженное антиэкссудативное действие, по которому он не уступал (зимозановый отек) или уступал на 10 % (каррагениновый отек) препаратам сравнения. Экстракт корня лопуха обладает умеренным антиэкссудативным действием, по которому уступает экстракту листьев лопуха, диклофенаку натрия (каррагениновый отек) и кверцетину (зимозановый отек). Поскольку экстракт листьев лопуха проявил выраженное антиэкссудативное действие на обоих моделях отеков, можно предположить, что механизм противовоспалительного действия густых экстрактов лопуха, в отличие от классических нестероидных противовоспалительных средств и кверцетина, не связан с угнетением циклооксигеназы или липоксигеназы.

Изучены противовоспалительные свойства новой мази, содержащей масло аронии черноплодной на разных моделях воспаления. Проведен сравнительный анализ противовоспалительной активности мази с маслом аронии и облепихового масла. Доказано, что мазь с маслом аронии черноплодной обладает более выраженным противовоспалительным действием по сравнению с референс-препаратом. Анализ полученных результатов позволяет предположить целесообразность использования мази с маслом аронии черноплодной в воспалительную фазу ранового процесса.

На моделях острого асептического отека установлено, что крем с 0,1 % мометазона фуроатом и 0,5 % керамидами на основе I типа обладает выраженным противовоспалительным действием. Одновременное применение 0,1 % мометазона и 0,5 % керамидов на кремовой основе типа "масло в воде" не влияет на эффективность и динамику противовоспалительного действия мометазона фуроата. Перспективным является дальнейшее изучение крема мометазон с керамидами на основе I типа с целью дальнейшего фармакологического исследования его эффективности при лечении воспалительных заболеваний кожи.

Изучена гепатопротекторная активность водного экстракта рябины обыкновенной на модели субхроничного гепатита, вызванного тетрахлорметаном и этанолом. По результатам исследования экстракт листьев рябины обыкновенной не уступал препарату сравнения (силимарину), превосходя его по противовоспалительной и антиоксидантной активностям.

Отмечено, что в клинической картине отравления антипсихотическими препаратами превалируют симптомы, формирование которых напрямую связано с разными векторами механизма их токсического действия и патогенеза отравлений этой группой психоактивных лекарств. Залогом оптимизации фармакотерапии психических заболеваний является рациональное и эффективное применение антипсихотических препаратов.

Проведены скрининговые фармакологические исследования образцов, содержащих сжиженногазовые экстракты соцветий липы. Установлено, что препараты с фреоновыми экстрактами проявляли выраженную антиэкссудативную активность в дозах 10 и 30 мг/кг. Показано, что сжиженногазовые экстракты соцветий липы характеризуются достаточной селективностью против определенных медиаторов на разных стадиях воспаления.

Відомо, що підвищений вміст сечової кислоти в крові не тільки призводить до подагри та подагричного артриту, які є одними з найпоширеніших захворювань суглобів, але є складовим фактором метаболічного синдрому, фактором ризику розвитку гострої та хронічної ниркової недостатності, артеріальної гіпертензії, порушень мозкового кровообігу, інсулінорезистентності тощо. Наведено результати експериментального дослідження гіпоурикемічної дії густих екстрактів кореня та листя лопуха великого на моделі оксонат-індукованої гіперурикемії у щурів. Доведено, що густий екстракт кореня лопуха в дозі 25 мг/кг чинить гіпоурикемічну дію, за якою не поступається алопуринолу в дозі 10 мг/кг. На відміну від алопуринолу екстракт кореня лопуха виявляє також урикозуричну дію. Екстракт листя лопуха великого в дозі 25 мг/кг проявляє тенденцію до гіпоурикемічної та урикозуричної дії. Густі екстракти кореня та листя лопуха чинять діуретичний ефект, до механізму дії якого долучається збільшення швидкості клубочкової фільтрації.

Проблема раціональної терапії хронічного простатиту та доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) є складною і поки ще далекою від вирішення. Пошук і створення нових безпечних простатопротекторних препаратів з комплексною фармакологічною дією, здатних одночасно впливати на різні патогенетичні ланки ДГПЗ та хронічного простатиту, є надзвичайно важливим та актуальним завданням. Наведено результати фармакологічного вивчення антипроліферативної та антиоксидантної дії густих екстрактів кореня та листя лопуха великого на моделі ватної гранульоми у щурів, яка є моделлю запального процесу з перевагою проліферативної фази запалення. Визначено, що найбільшу протизапальну та антиоксидантну дію виявили екстракти кореня та листя лопуха великого в дозі 75 мг/кг. Причому за антипроліферативною, антиоксидантною дією та впливом на стан АОС експериментальних тварин в однакових дозах екстракт кореня лопуха переважає дію екстракту листя лопуха.

Серед інфекційно-запальних захворювань статевого тракту, які є актуальною проблемою у сучасній гінекології, найбільш розповсюдженими є кандидозний вульвовагініт, неспецифічний вагініт та бактеріальний вагіноз. Аналіз фармацевтичного ринку України показав недостатній асортимент вітчизняних препаратів з одночасною протигрибковою та антибактеріальною дією. Клівазол - вітчизняний комбінований крем для лікування вагінітів та вагінозів, який містить кліндаміцин та міконазол. У проведеному дослідженні вивчено дію нового комбінованого крему на моделі травматичного вагініту у щурів, ускладненого інфікуванням музейними штамами мікроорганізмів. Оцінку ефективності досліджуваного крему проведено за показниками периферійної крові, місцевої температури, інтенсивністю виділень з піхви. Встановлено, що у порівнянні з референтними препаратами досліджуваний крем починав діяти швидше. Результати даного дослідження свідчать про ефективність комбінованого крему клівазолу.

Проаналізовано фармакологічну активність біологічно активних речовин (БАР) горобини звичайної з метою визначення перспектив створення протизапальних ліків на її основі. Оскільки теперішній великий асортимент протизапальних засобів не вирішує проблеми успішного лікування запальних захворювань та їх рецидивів, а лише визначає потребу пошуку альтернативних ліків з протизапальною дією для ефективних та безпечних способів лікування. Дослідження нових протизапальних засобів проводяться з урахуванням етіології, патогенезу та клінічних проявів запальних захворювань. Так, БАР плодів та листя горобини звичайної можуть впливати на інфекційні, токсикологічні та радіаційні фактори; різні стадії запалення (основною групою, яка відповідає за патогенетичні механізми, є фенольні сполуки), а також зменшувати набряк, нормалізувати температуру та полегшувати больові відчуття.