Індекс рубрикатора НБУВ: П60-273.97 + П60-451.232

Рубрики:

Велика рогата худоба

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати досліджень вивчення впливу заміни частини протеїну раціону дертю з насіння ріпаку на розщеплення кормового протеїну в рубці та засвоєння азоту в організмі дійних корів.

Досліджено склад жирних кислот (ЖК) плазми крові (ПК) корів у разі згодовування їм насіння ріпаку безерукового низькоглюкозинолатного сорту Дангал. Установлено, що ліпідний комплекс насіння ріпаку здійснює модифікацію складу ЖК ПК, яка проявляється зниженням ступеня насиченості та частки середньоланцюгових насичених ЖК (С12-С16), підвищенням співвідношення між вмістом ПНЖК n-3 і n-6 рядів, зростанням рівня транс-11 С18:1. Вказані зміни складу ЖК ПК є передумовою зміни складу ЖК молочного жиру в напрямі підвищення його біологічної цінності.

Наведено результати досліджень впливу насіння ріпаку як джерела протеїну і жиру в раціонах корів на метаболізм у рубці, молочну продуктивність та якість молока.

Узагальнено наявні в літературі дані та результати досліджень про склад, кількість і властивості жирних кислот молока корів. Представлено нові дані про склад і вміст ненасичених жирних кислот різних позиційних і просторових ізомерних форм у складі молочного жиру. Охарактеризовано вплив на здоров'я людини біологічно активних жирних кислот молока. Проаналізовано сучасні уявлення про регуляцію поглинання попередників і синтез жирних кислот у секреторних клітинах молочної залози. Розглянуто підходи щодо модифікації жирнокислотного складу молочного жиру з метою підвищення його біологічної цінності.

Наведено прийоми і методи роботи з вівцями буковинського типу асканійської каракульської породи, добре пристосованих до умов вологого клімату західного регіону, з метою підвищення відтворювальної здатності, молочності та виробництва високоякісних смушків плоского та ребристого типів.

Встановлено співвідношення сироватки овечого та коров'ячого молока для альбумінового сиру урда та розроблено його технологію. Оптимальним співвідношенням сироватки з овечого та коров'ячого молока для виготовлення сиру урда за промислових умов є 1:1. Виготовлений сир має добрі органолептичні властивості. Результати визначень реологічних параметрів сиру корелюють із їх органолептичною оцінкою.

Індекс рубрикатора НБУВ: П60-60

Рубрики:

Велика рогата худоба

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П60-273.1

Рубрики:

Велика рогата худоба

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано способи виділення білків із овечої та коров'ячої сироваток для виробництва сиру "Урда". Встановлено однакову залежність впливу способу виділення білків як з овечої, так і з коров'ячої сироваток, на вихід білкової маси. Найбільший вихід білкової маси був за хлоркальцієвого способу виділення. Найменший вихід відзначено за теплового способу. Вихід білкової маси з овечої сироватки у 1,60 разу є вищим, ніж з коров'ячої сироватки. Отже, для виробництва альбумінового сиру "Урда" можна використовувати тепловий спосіб виділення білків.

Обгрунтовано способи виділення білків із овечої та коров'ячої сироваток для виробництва сиру "Урда". Встановлено однакову залежність впливу способу виділення білків як з овечої, так і з коров'ячої сироваток, на вихід білкової маси. Найбільший вихід білкової маси був за хлоркальцієвого способу виділення. Найменший вихід відзначено за теплового способу. Вихід білкової маси з овечої сироватки у 1,60 разу є вищим, ніж з коров'ячої сироватки. Отже, для виробництва альбумінового сиру "Урда" можна використовувати тепловий спосіб виділення білків.

Узагальнені дані літератури щодо впливу "Roundup"-стійкої генетично модифікованої сої на організм тварин. Розгляеуто вплив гербіциду гліфосату, який широко використовують у сільському господарстві більшості країн світу, на організм рослин і тварин. Оскільки бур'яни стають стійкими до гліфосату, щороку збільшується застосування гербіциду "Roundup". В останні роки традиційну та трансгенну сою широко використовують як у сільському господарстві, так і в харчовій промисловості. З сої виготовляють соуси, її додають до ковбасних та кондитерських виробів, тому зростає її вплив на організм людини і тварин. Висвітлено сучасні наукові дослідження впливу штучно внесених генів сої на організм тварин та наслідки впливу гліфосату на живі організми (мікроорганізми, риб та ссавців). Наведені наукові дослідження українських та зарубіжних вчених, які виявили, що гербіцид "Roundup" здатний накопичуватися в насінні сої, крім того, може викликати анатомічні патології, зміни у сечі та біохімічних показниках крові, морфологічні та функціональні зміни печінки і нирок, а також призводити до порушення клітинного окиснення. У літературних джерелах є повідомлення про те, що гербіцид "Roundup" викликає некроз печінки у риб, блокує роботу деяких ензимів у ссавців. У великої рогатої худоби за впливу цього гербіциду спостерігається знищення мікрофлори кишечнику та розмноження шкідливих бактерій. Описані дослідження пренатального введення щурам гліфосату, який є основною діючою речовиною гербіциду "Roundup", що призводить до зміни клінічних показників (АлАт, АсАт, МСМ та лужної фосфатази). Підшкірне введення щурам гліфосату призводить до зміни біохімічних показників та функціонування фізіологічних механізмів. Однозначної відповіді щодо впливу генетично модифікованої гліфосат-резистентної сої та гербіциду "Roundup" немає, тому у подальшому потрібно проводити дослідження для з'ясування, як саме на живі організми впливають трансгенна соя та гербіцид.

Проведено гістологічне дослідження печінки щурів двох поколінь, яким згодовували трансгенну сою, оброблену гербіцидом "Rounduр". Виявлено, що найбільше дистрофічні зміни спостерігаються у печінці щурів, які споживали генно-модифіковану сою, оброблену гербіцидом, та у щурів, які вживали гербіцид разом з питною водою. У наступному поколінні спостерігається підсилення дистрофічних змін у гепатоцитах щурів. Мікроскопічні зміни можуть вказувати на енергетичне навантаження та інтенсифікацію дезінтоксикаційних процесів цими клітинами.

В огляді проаналізовано поширення біотехнологічних культур у світі протягом останніх 22 років. Показано, що зберігається стійка тенденція до зростання площ, на яких вирощують генетично модифіковані рослини. Провідними виробниками біотехнологічних сільськогосподарських культур залишаються фермери США. Також активно збільшуються площі, зайняті генетично модифікованими рослинами, у країнах, які розвиваються. Серед трансгенних культур чільне місце займають соя, бавовна, кукурудза і ріпак. У багатьох державах використання зареєстрованих генетично модифікованих ліній рослин дозволено тільки для виробництва кормових сумішей та біопалива. Однак аналіз даних лабораторій з оцінки якості продукції свідчить, що кількість зразків із вмістом трансгенних компонентів в Україні щорічно зростає. Саме неконтрольоване вирощування біотехнологічних культур може бути джерелом надходження їх до складу продукції харчової промисловості. У наведеному матеріалі проведено огляд експериментальних робіт учених різних країн щодо безпечності споживання тваринами трансгенних рослин. Попри тривале використання генетично модифікованих рослин, їх вплив на організм тварин та людини є неоднозначним і маловивченим. Недостатньо даних щодо безпечності трансгенних культур для організму тварин у динаміці поколінь. Періодично у незалежних авторів з'являються повідомлення про різні фізіологічні та генетичні порушення, які фіксуються у дослідних тварин; однак вони є неоднозначними і жорстко критикуються прибічниками поширення біотехнологічних рослин. Відповідно, існує необхідність у багатосторонніх довготривалих дослідженнях поколінь лабораторних тварин, щоб із впевненістю говорити про віддалені наслідки впливу на живі організми генетично модифікованих рослин та продуктів їх переробки.

Наведено результати дослідження впливу традиційної, гліфосат-резистентної генно-модифікованої сої та дії самого гербіциду roundup на вміст загального протеїну, сечовини, сечової кислоти та креатиніну в сироватці крові щурів трьох поколінь. Фосфорорганічні добрива є токсичними речовинами, які можуть призводити до порушення обміну речовин в організмі, тому дослідження впливу генно-модифікованої сої, обробленої гербіцидом, та гербіциду roundup на рівень метаболітів азотистого обміну в організмі тварин є актуальними. Дослідження проводили на щурах лінії Вістар, розподілених на 5 груп: I контроль група - інтактна; I дослідна - у раціоні щурів 20 - 26 % корму замінювали традиційною соєю; II дослідна - у раціоні щурів 20 - 26 % корму замінювали генно-модифікованою соєю, яку не обробляли гербіцидом roundup; III дослідна - щури вживали генно-модифіковану сою, яку обробляли гербіцидом; IV група - щури одержували гербіцид з питною водою. Через 42 дні з початку згодовування добавок самиці всіх груп були спаровані і продовжували одержувати той самий раціон і гербіцид у питній воді. Застосування раціону, який містив традиційну та генетично модифіковану сою, не обробену гербіцидом roundup, призводить до незначного підвищення рівня азотистих сполук у крові. Аналіз результатів дослідження показав, що застосування генетично модифікованої сої, яку було оброблено гербіцидом, та самого гербіциду з питною водою призводить до підвищення у крові рівня протеїну, сечовини, сечової кислоти та креатиніну у всіх трьох поколінь щурів; лише у IV групі спостерігається незначне зниження концентрації сечовини як у першому, так і в наступних поколіннях. Такі результати можуть свідчити про токсичний вплив гербіциду і трансгенної сої, обробленої гербіцидом roundup, на функціональну діяльність печінки і нирок щурів.

Одним з основних життєво необхідних інгредієнтів харчових продуктів є білок. В організмі білки, що надходять з їжею, розщеплюються у травному тракті до амінокислот та пептидів, далі потрапляють у кров, а вже потім - до клітини, де з цих амінокислот синтезуються власні білки організму. Тому найбільш інформативні дані щодо змін, які зазнає організм, можна одержати за вивченя білкового обміну. Показники азотистого обміну є кінцевими продуктами білкового обміну. В основному кінцеві продукти азотистого обміну виділяються через нирки із сечею. Кількісні співвідношення між найголовнішими азотистими компонентами сечі та крові (сечовиною, аміаком, сечовий кислотою, креатиніном, креатином, амінокислотами тощо) мають важливе діагностичне значення. Наведено показники азотистого обміну в сироватці крові щурів у разі вживання традиційної та генетично модифікованої сої. Тому про засвоюваність білка, що надходить з їжею в організм та розщеплення його в організмі можна судити по зміні показників азотистого обміну, крім того відхилення їх концентрації від норми може свідчити про порушення білкового обміну, що призводить до різних патологічних станів в організмі.

Наведено результати дослідження впливу традиційної та генетично модифікованої сої в складі раціону зі вмістом 20 % на постнатальний розвиток щурів у двох поколіннях. Проведено підрахунок кількості живих і мертвих нащадків, визначено середню величину приплоду, візуально фіксовано загальний фізичний розвиток, обраховано виживаність, виміряно масу тіла. Результати досліджень свідчать про відсутність негативного впливу термічно оброблених генетично модифікованих соєвих бобів на репродуктивні функції щурів і розвиток нащадків першого і другого поколінь. Проведено порівняння постнатального розвитку щурів дослідних і контрольної груп для першого та другого поколінь. Статистично не виявлено вірогідної різниці між досліджуваними групами. Показники знаходились у межах фізіологічних норм, характерних для даних тварин. Разом з тим, виявили тенденцію до зменшення кількості щуренят у підсисному віці в групах, які одержували генетично модифіковану сою.

Значне розповсюдження і широке використання у харчуванні людей і годівлі тварин продукції, виготовленої із генетично модифікованої сої, може стати причиною виникнення патологічних змін у їх організмах. Для створення чіткого уявлення про віддалені наслідки впливу на живі організми генно модифікованих рослин і харчових продуктів зі вмістом ГМО необхідні тривалі багатосторонні дослідження. Мета роботи - вивчення впливу нативної та генетично модифікованої сої на функціональний стан нирок досліджуваних лабораторних тварин. Дослід провели на трьох поколіннях самок щурів лінії Вістар, розподілених на 3 групи - контрольну, дослідну 1, дослідну 2. Тварини контрольної групи одержували стандартний віварійний корм. Щури дослідних груп одержували стандартний раціон із заміною 35 % його за протеїном на боби нативної та трансгенної сої відповідно. Через 12 міс споживання експериментального раціону оцінювали функціональний стан нирок тварин за показниками екскреторної, іонорегулювальної, кислотновидільної функцій за умов спонтанного діурезу. Виявлено зростання питної активності у першій та другій дослідних групах усіх трьох поколінь; зростання показників концентрації та екскреції ендогенного креатиніну у сечі самок щурів всіх поколінь в обох досліджуваних групах; зростання показників вмісту креатиніну та сечовини в сироватці крові самок щурів, які вживали ГМ-сою, у порівнянні з тваринами, які одержували нативну сою, і тваринами контрольної групи зі збереженням цих змін у трьох поколіннях. Виявлено відсутність суттєвих змін у показниках іонорегулювaльної функції нирок у статевозрілих самок щурів трьох поколінь в обох групах дослідних тварин; відсутність помітних зрушень показників рівня електролітів у сироватці крові самок щурів трьох поколінь у досліджуваних групах тварин, які споживали традиційну і трансгенну сою.

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ