Розглянуто питання історії розвитку кредитно-банківських установ на Півдні України XIX - початку XX ст. На підставі вивчення широкого кола джерел (переважно архівних) доведено, що Херсонська губернія за кількістю та інтенсивністю діяльності даних закладів була одним з лідерів не тільки в Наддніпрянщині, але й у Російській імперії в цілому. Висвітлено особистий внесок окремих громадських діячів регіону (у першу чергу Херсонської губернії) у справу створення і розвитку розгалуженої мережі кредитних установ. Досліджено вплив представників купецтва, дворянства та чиновництва на процес становлення кредитного законодавства в Російській імперії другої половини XIX ст., що регламентувало сферу діяльності кредитно-банківських установ різних форм власності, розглянуто питання його унікальності.

Розглянуто становлення та розвиток державних кредитних установ в першій половині XIX ст. на Півдні України. Увагу акцентовано на діяльності Облікової контори, приказів громадської опіки та місцевих контор Комерційного банку.

З'ясовано, як події погрому 1905 року відображені у газеті "Одеські новини". В ній одразу після погрому з'являється інформація про винуватців, на думку одеситів. Друкуються матеріали про діяльність одеської самооборони. Уяву про національний і соціальний склад членів одеської самооборони можна скласти по некрологах й інших документах. На шпальтах газети передруковуються матеріали із-за кордону. Крім того, погроми знайшли відбиток у творах відомих діячів мистецтва.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр-4Од)472-2 + У9(4Укр-4Оде-2О)262.10-03 + У03(4Укр-4Оде)472

Рубрики:

Історія

Економіка окремих країн і частин світу

Економічна історія (Історія господарства)

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 15 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Миколаїв в першій чверті XIX ст. був важливим центром єврейського капіталу, що позитивно вплинуло на економічний розвиток міста. Однак досить скоро підприємницькій діяльності євреїв в Миколаєві було покладено край. 20 листопада 1829 року вийшов відомий царський указ, що став черговою подією з історією гонінь на євреїв в Російській імперії. Згідно з цим документом російській цар наказував виселити євреїв з Севастополя та Миколаєва. Автор намагається розглянути питання переселення єврейського населення після сумнозвісного указу, ставлення до нього місцевого керівництва, особливості переселення до Ізмаїлу, становище єврейських міщан та купців на підставі справи о "квартирній повинності", що знаходиться у ізмаїльському архіві. Дослідник приходить до висновку, про те, що численні скарги, які містяться у зазначеному архіві, свідчать про досить несприятливе ставлення до переселенців з боку місцевого керівництва. Вочевидь, саме це було однією з причин того, що втрачені Миколаєвом у 1830-х рр. значні єврейські капітали та підприємницькі сили не змогли, у повній мірі, посприяти економічному розвитку Ізмаїла.