На базі комплексного вивчення стану енергетичного обміну встановлено важливу роль порушень енергетичного обміну в епілогенезі. Пригнічення енергетичного обміну значно посилюється у випадку декомпенсації захворювання, що супроводжується активізацією вільно радикального окиснення ліпідів, розвитком оксидантного стресу - важливого фактора посилення епілептизації головного мозку. Показано провідну роль пригнічення енергетичного обміну в розвитку епілептичної енцефалопатії. Встановлено взаємозв'язок біоенергетичних змін зі змінами стану артеріальної та венозної гемодинаміки. Висвітлено особливості впливу різних антиконвульсантів на стан енергетичного обміну. Обгрунтовано ефективність і доцільність терапії, спрямованої на активацію енергетичного обміну, для патогенетичного додаткового лікування епілепсії.

Наведено результати клінічного застосування раціонального харчування для поліпшення стану хворих на епілепсію, які можна рекомендувати до широкого застосування в клінічній практиці.

Освещена проблема когнитивных расстройств. Подробно описана их классификация. Также дана характеристика деменции и сделан акцент на вопросах медикаментозного лечения деменции на основании данных доказательной медицины.

Класифікацію захворювань проводять із метою забезпечення єдності методичних підходів до вивчення нозологічних одиниць і для можливості зіставлення матеріалів досліджень на міжнародному рівні. Надано стислий аналіз затверджених у вересні 2017 р. нових класифікацій епілепсій і типів епілептичних нападів, що були розроблені Міжнародною протиепілептичною лігою (МПЕЛ). Ключові моменти для перегляду класифікації епілепсій такі: МПЕЛ пропонує переглянуті основи класифікації епілепсії, призначені для використання разом із класифікацією типів нападів; рівні діагностики: тип нападу, тип епілепсії (вогнищева, генералізована, комбінована - генералізована та вогнищева, невідома) та епілептичний синдром; етіологічний діагноз слід розглянути при першому зверненні пацієнта і впродовж кожного кроку на діагностичному шляху; діагноз епілепсії в пацієнта може класифікуватись більше ніж за однією етіологічною категорією (епілепсія структурна, генетична, інфекційна, метаболічна, імунна, невідомої етіології); термін "доброякісний" замінюється термінами "самообмежений" та "фармакочутливий", які слід використовувати у випадках, коли ці терміни можуть бути відповідно застосовані; терміни "енцефалопатія розвитку" й "епілептична енцефалопатія" використовуються повністю або частково у випадках, коли ці терміни можуть бути відповідно застосовані. При визначенні епілепсії клініцист може зупинитися на будь-якому рівні діагностики. Комісія МПЕЛ зазначила, що попередні класифікації епілептичних нападів були засновані на анатомічному принципі з поділом нападів на скроневі, лобні, тім'яні, потиличні, діенцефальні і стовбурові. У сучасних дослідженнях змінено погляди на патофізіологічні механізми і показано, що епілепсія є захворюванням мережі (network), а не лише симптомом локальної патології мозку. І хоча розуміння мережевого походження нападів дуже швидко розвивається, комісія вважає його недостатнім, щоб слугувати основою наукової класифікації епілептичних нападів, яку на даному етапі назвали робочою (операційною). Усі напади поділено на генералізовані, фокальні і з невідомим початком. Усі вони можуть мати моторні прояви або проходити без них. Фокальний напад може переходити в білатеральний тоніко-клонічний. Атонічні, клонічні, тонічні, міоклонічні епілептичні напади можуть бути як фокальними, так і генералізованими. Доданий новий термін "некласифікований напад". Введено нові терміни для генералізованих типів нападів: "абсанс із міоклонією повік", "міоклонічний абсанс", "міоклоніко-атонічний напад" і "міоклоніко-тоніко-клонічний напад". Обговорено нову термінологію, визначення і нові концепції, розроблені МПЕЛ. Підкреслено необхідність своєчасного впровадження нових класифікацій (2017 р.) у клінічну практику в Україні. Робочою групою Української протиепілептичної ліги запропоновані основні напрямки цього процесу.

За окремими даними, на епілепсію припадає 0,6 % глобального тягаря хвороб, а вартість лікування одного пацієнта з епілепсією сягає 88,2 % валового національного продукту на душу населення. Це обумовлює велике значення фармакоекономічних аспектів лікування та життя цих хворих. Метою дослiдження було проведення фармакоекономічних розрахунків для хворих на епілепсію. Оцінені такі показники, як ціна хвороби, індекс людського капіталу, реалізований людський капітал, відсоток реалізації людського капіталу, прямі і непрямі медичні витрати, відсоток прямих медичних витрат. Матерiали та методи. Аналіз був виконаний на основі вибірки з медичних карток 74 пацієнтів (включаючи 31 чоловіка та 43 жінки) середнім віком 36,99 +- 1,10 років, які проживають у м. Харкові або Харківській області. Результати. Як виявилося, лікування епілепсії в Україні є достатньо дорогим. Загальна вартість хвороби становить трохи більше ста тисяч гривень на рік у одного пацієнта, що еквівалентно приблизно 3500 доларів США. Більшу частку витрат складають саме непрямі витрати (в середньому 73 % загальної вартості хвороби). Розмір непрямих витрат напряму залежить від наявності нападів - у хворих, які не мають нападів тривалий час, непрямі витрати значно зменшуються. Усі показники витрат є найбільшими при симптоматичній формі епілепсії і найменшими - при її ідіопатичній формі. Серед клінічних показників найбільш значущими для формування витрат на хворобу виявилися психічні розлади при епілепсії, особливо деменція внаслідок епілепсії. Висновки. Проведене дослідження свідчить про доцільність застосування препаратів високої вартості, які приводять до компенсації захворювання навіть з економічної точки зору, не кажучи вже про соціальні та медичні аспекти. Окрім того, саме успішне лікування з досягненням тривалого контролю нападів, яке за даними Міжнародної протиепілептичної ліги є можливим у 70 % таких хворих, приводить до збільшення частки реалізованого людського капіталу, тобто до адекватної соціалізації таких хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.709.2-3

Рубрики:

Епілепсія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Питання менеджменту хворих, які були прооперовані з приводу фармакорезистентності, не є розробленим не тільки в Україні, а й у всьому світі. Але такі хворі існують, їх кількість зростає, і неврологам, які їх спостерігають, потрібно розуміння цього процесу. На сьогодні недостатньо доказової бази для обгрунтування раціональних рекомендацій щодо тактики післяхірургічного медикаментозного лікування. Незважаючи на те, що класифікація ILAE та класифікація, яку раніше запропонував J. Engel Jr, мають дуже багато рубрик, що свідчать про покращення стану хворих та можливе покращення якості їх життя, вдалим лікування, що досягло контролю нападів, можна вважати лише в тих пацієнтів, які відповідають кваліфікаційному пункту 1 згідно з класифікацією ILAE або IA згідно з класифікацією Engel, і тільки в тих осіб, які відповідають цим критеріям протягом не менше одного року. Це розуміння є дуже важливим для подальшого вибору терапевтичної тактики. З огляду на те, що внаслідок хірургічного лікування має бути подолана фармакорезистентність, подальше медикаментозне лікування має проводитися так само, як і у хворих без фармакорезистентної епілепсії. Питання менеджменту хворих на епілепсію, які отримали хірургічне лікування у зв'язку з фармакорезистентністю, потребує подальшої розробки, особливо в умовах збільшення кількості таких хворих. Визначено, що всі питання та положення, що були викладені в роботі, мають дискусійний характер і можуть бути кореговані залежно від клінічної ситуації.