На основі з'ясування соціально-правової природи правового статусу прокуратури України та змісту кримінально-виконавчих правовідносин, визначені проблемні питання. В обов'язковому порядку прокурорському нагляду підлягають стан дисципліни та злочинності серед персоналу установ попереднього ув'язнення, ставлення до ув'язнених, виявлення фактів приниження їх людської гідності, незаконного застосування дисциплінарних стягнень, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, протиправні неслужбові стосунки з особами, взятими під варту, або з їх родичами, корупційні зв'язки. Розроблені науково обгрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Вивчено сучасний стан дослідженості проблем, пов'язаних з участю прокуратури України в кримінально-виконавчій діяльності. З'ясовано зміст поняття суб'єктів та учасників кримінально-виконавчих правовідносин. Визначено функції прокуратури України як учасника цих правовідносин, а також сучасний стан кримінально-виконавчої діяльності України. Встановлено організаційно-правові засади діяльності прокуратури України як учасника кримінально-виконавчих правовідносин. З'ясовано зміст діяльності прокуратури як учасника зазначених правовідносин з усунення виявлених порушень закону та інших нормативно-правових актів у сфері виконання покарань України. Розроблено на науковому рівні комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня взаємодії прокуратури України з іншими державними органами, що здійснюють контроль у сфері виконання покарань. Обгрунтовано заходи щодо вдосконалення діяльності прокуратури, пов'язаної з реалізацією сучасної кримінально-виконавчої політики України.

На основі з'ясування соціально-правової природи правового статусу прокуратури України та змісту кримінально-виконавчих правовідносин, визначені проблемні питання з означеної тематики дослідження, а також розроблені науково обгрунтовані шляхи їх вирішення по суті.

Наведено аналіз чинників вибору релігійної ідентичності багаї, здійснений на основі глибинних інтерв'ю та спостережень у київській громаді. Виокремлено світоглядні й організаційні аспекти багаї, що сприяли наверненню до цього віросповідання, попри те, що воно не є традиційним для сучасного українського суспільства, а також проаналізовано функціональність віри та громади багаї для її вірян. На основі теоретичного й емпіричного матеріалу запропоновано припущення щодо процесу набуття нової релігійної ідентичності, що мають значення для подальшого розвитку теорії релігійного навернення (конверсії).