Проведено гістологічні, гістохімічні, морфометричні, радіологічні дослідження тимуса, лімфатичних вузлів (нижньощелепних, поверхневих шийних), селезінки собак двох вікових груп (2-х місячних та 2-х річних). Виявлено певні зміни в імунних органах та периферичній крові собак, в зоні гарантованого добровільного відселення), зокрема, зменшення площі лімфоїдної тканини, зниження рівня імуноглобулінів, відхилення у величинах абсолютних та відносних морфометричних показників, які призводять до розвитку вторинного імунодефіцитного стану. Відзначено, що гістоструктура імунокомпетентних органів після застосування імуностимуляторів не змінювалась, збільшується відносна площа кіркової речовини у тимусі, лімфоїдної тканини лімфатичних вузлів. Визначено тенденцію до зростання кількості імуноглобулінів та фагоцитарної активності в сироватці крові.

Наведено дані про будову лімфатичних вузлів собак за умови дії хронічного іонізуючого опромінення малої інтенсивності за природних умов. Морфометричними дослідженнями виявлено вірогідне зменшення відносної площі лімфоїдної тканини і середньої площі лімфатичних вузликів у собак у разі іонізуючого опромінення.

Досліджено комплекс задач планування та керування перевезеннями, розглянуто узагальнення канонічної задачі, що призводять до багатоіндексних моделей високої розмірності. Проаналізовано моделі, що враховують неповноту та неточність вихідної інформації. Розроблено модель багатоіндексних лінійних транспортних задач, яка дозволила побудувати ефективну процедуру розрахунку початкового опорного плану. Представлено технологію багатокрокової кластеризації, яка уможливила вирішення задачі комівояжера високої розмірності. На основі доведених теорем розроблено методи рішення багатоіндексних нелінійних транспортних задач, які призвели до побудови ітераційної процедури зведення вихідних задач щодо задач меншої розмірності. Наведено технологію рішення транспортних задач зі стохастичним попитом, яку засновано на перетворенні вихідної задачі щодо двоїстої, що дало змогу істотно прискорити розв'язання задач високої розмірності. Одержано методи розв'язання транспортної задачі з випадковими вартостями, що дозволяє вихідну стохастичну задачу перетворити у звичайну задачу дробово-квадратичної оптимізації, яка розв'язується відомими методами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.32 + П65-273.903

Рубрики:

Загальна зоологія

Свинарство

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для інтегральної оцінки екологічного стану довкілля успішно використовується метод біоіндикації. Біоіндикаторами слугують представники різних класів пойкілотермних амніотів. Імунна система цих тварин лабільна. Селезінка, що належить до органів кровотворення та імунного захисту, чутлива до дії різноманітних чинників. Як біомаркери виступають морфологічні показники, зокрема, відносна маса селезінки та морфометричні дані основних структурних одиниць. Проведено вивчення макро- й мікроскопічних особливостей паренхіми, опорно-скоротливого апарату, лімфоїдних вузликів селезінки статевозрілих пойкілотермних хребетних тварин сома звичайного, жаби озерної, ящірки зеленої умовно чистої від антропогенного забруднення зони Житомирського району. Обчислено відносну масу селезінки, відносні площі її складових і співвідношення між ними. Встановлено, що відносна маса селезінки становила 0,086 +- 0,0006 % у риб, 0,1170 +- 0,0215 % у жаб та 0,099 +- 0,021 % у ящірки. Мікроскопічна будова селезінки характеризується чітко сформованою червоною, білою пульпами й опорно-скоротливим апаратом. Опорно-скоротливий апарат формують капсула і трабекули. Відносна площа його становила 7,04 +- 0,65 % у риби, 5,39 +- 0,07 % у жаби та 5,21 +- 1,47 % у ящірки. У риб більшого розвитку набуває трабекулярний апарат, відносна частка якого становила 53,78 %. У жаби та ящірки, навпаки, відносна частка капсули була більша і дорівнювала 68,83 та 85,61 % відповідно. У риб відмічали поодинокі капсулярні трабекули, у жаби і ящірки їх немає. У всіх досліджуваних тварин найкраще були розвинені судинні трабекули. У складі білої пульпи виділяють лімфоїдні вузлики і періартеріальні лімфоїдні піхви. У вузликах світлого центру немає, виокремлюється періартеріальна зона. Відносна площа білої пульпи становила 22,14 +- 6,61 % у риби, 15,36 +- 5,71 % у жаби, 13,36 +- 1,80 % у ящірки. Значну площу селезінки займає червона пульпа: 70,82 +- 10,76 % у риби, 80,67 +- 6,53 % у жаби, 81,43 +- 7,05 % у ящірки. Співвідношення білої пульпи до червоної становило 1:3,2 (риба), 1:5,25 (жаба), 1:5,99 (ящірка), співвідношення строми до пульпи - 1:13,2; 1:24,19; 1:18,19 відповідно. Для даних тварин характерна наявність пігментних клітин, які у пульпі селезінки риб утворюють меланомакрофагальні центри, у жаб - меланомакрофагальні скупчення. На території з антропогенним навантаженням зазнають змін основні морфометричні показники селезінки: відносна маса, відносні площі білої, червоної пульп, опорно-скоротливого апарату. Встановлені морфологічні особливості селезінки є основними тест-критеріями органа в нормі, зміни яких будуть маркерами впливу чинників різного генезу. Визначені параметри доцільно також враховувати для оцінки фізіологічного стану риб і створення оптимальних умов для гідробіонтів у період їх формування.

Встановлені закономірності формування морфологічних ознак та розроблено тест системи (маркери) селезінки у порівняльному ряді представників усіх класів хребетних тварин в нормі на органному, тканинному і клітинному рівнях структурної організації із застосуванням анатомічних, гістологічних, електронномікроскопічних, імуногістохімічних та морфометричних методів.

Досліджено анатомію, імуногістохімічної архітектоніки селезінки хребетних тварин з урахуванням закономірностей формування морфологічних ознак (маркерів) та розробку тест-системи органа. Уперше визначено індекс Керногана для центральної артерії лімфоїдного вузлика та периартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи селезінки тварин. Представлено кількісні характеристики цитопопуляції білої пульпи селезінки ссавців та щільність розташування лімфоцитів. Обчислені індекс розвитку, гермінтативно-фолікулярний індекс та лімфоїдний коефіцієнт селезінки. Для характеристики імунної функції селезінки запропоновано співвідношення відносної площі білої пульпи до відносної маси селезінки. На основі морфологічних досліджень селезінки пойкілотермних тварин вперше розроблено й експериментально обґрунтовано методику алгоритму тест-системи органа в нормі як біомаркера біомоніторингу довкілля та отримання безпечної продукції харчування. Доведено, що як біоіндикатор довкілля доцільно використовувати жабу озерну і ставкову як рівноцінні види. Такими показниками системи є не лише абсолютна та відносна маса селезінки хребетних тварин, а й морфометричні значення структурних одиниць селезінки. За результатами ультрамікроскопічної будови ендотелію внутрішньої оболонки судин (центральних артерій лімфоїдних вузликів, периартеріальних лімфоїдних піхв, гемомікроциркуляторного русла), яка має вигляд пластини, утвореної вистилкою з 8 – 12 ендотеліальних клітин, згрупованих у комплекси поєднаних між собою адгезивними контактами у зонах злипання, експериментально обґрунтовано соматичний тип ендотелію кровоносних судин.

Подано нові дані щодо морфологічної будови селезінки на макро-, мікро- та ультрамікроскопічному рівнях, отримані за результатами наукових досліджень авторів і на основі аналізу матеріалів літературних джерел. Розглянуто селезінку як орган кровотворення й імунного захисту. Наведено інформацію про площині тіла та терміни для позначення розташування органів, онтогенез і філогенез селезінки, макро- та мікроскопічні особливості селезінки тварин різних класів. Увагу приділено морфології селезінки жаби озерної і ставкової, ящірки зеленої, голуба, курки, перепілки, кроля, вівці, коня, великої рогатої худоби.