Встановлено, що основними (парадигмальними) чинниками, що впливають на стабільність сучасного суспільства, є: позитивна соціальна політика держави, адекватна громадська думка та громадянське суспільство, що розвивається. Обгрунтовано необхідність введення до категоріального апарату соціальної філософії поняття "стан суспільства" як основної характеристики сучасної соціальної системи, що дозволяє визначати кризові, стабільні та динамічні періоди суспільного розвитку на підставі спеціально створеної для даних цілей системи стандартів і показників. Розроблено стабілізаційну концепцію, пристосовану до умов України. Виявлено діалектичний зв'язок між станом трансформації та стабілізацією суспільства. Обгрунтовано умови, за яких інститути суспільства забезпечують його стійкий розвиток. Запропоновано сучасну інтерпретацію принципу соціальної детермінації, яка полягає у запереченні "жорсткої" та безпосередньої залежності соціального розвитку суспільства від рівня його економічного розвитку в епоху постіндустріалізму. Встановлено, що домінування "економічного" мислення, пріоритетність економічних цілей, характерні для пострадянських держав, є причиною дисбалансу, що утворився між темпами розвитку економіки та соціального розвитку. Створено систему операціональних (об'єктивних і суб'єктивних) показників і стандартів як засобів визначення та вимірювання стану суспільства. Наведено рекомендації щодо використання даної методики соціальної діагностики для формування державою, інститутами громадського суспільства адекватної соціальної політики з урахуванням особливостей конкретного етапу економічного розвитку країни.