Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)920.4

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано юридичні конструкції (ЮК) як засоби заканотворчої техніки та використано їх у законотворчій практиці України. Обгрунтовано комплексний характер використання елементів законотворчої техніки (ЗТ) у разі створення законів, запропоновано визначення поняття ЮК як засобів ЗТ. Зроблено висновок про те, що ЮК є передумовою використання інших елементів ЗТ. Виявлено конструктивно-прагматичну та нормоутворювальну функції ЮК як засобів ЗТ. Доведено, що ЮК є засобом формування саме нормоутворювальних приписів (регулятивних, охоронних, захисних). На підставі дослідження ЮК як системи термінопонять, що відображає структуру правових явищ, встановлено вимоги до їх створення та використання. Виявлено особливості ЮК приватного та публічного права.

Наведено ознаки юридичних конструкцій. Проаналізовано функції, які властиві юридичним конструкціям: конструктивно-прагматична та нормоутворювальна. На базі змістовної та функціональної характеристики юридичних конструкцій як засобів законотворчої техніки визначено їх поняття.

Проведено науково-теоретичний аналіз правового регулювання розірвання шлюбу в адміністративному та судовому порядку. Проаналізовано процедури розірвання шлюбу за рішенням суду у порядку окремого та позовного провадження. Виокремлено мотиви, причини та умови розірвання шлюбу за законодавством України. Обгрунтовано застосування позасудової процедури примирення у разі розірвання шлюбу. Сформульовано висновки та науково-практичні рекомендації щодо застосування та вдосконалення чинного законодавства України.

Проаналізовано класифікацію юридичних конструкцій, надану різними авторами. Виділено види юридичних конструкцій як засобів законотворчої техніки за сферою застосування; видами галузей позитивного права; функціями галузей у правовому регулюванні; складом; способом закріплення; поділом системи права на публічне та приватне тощо.

Проаналізовано опіку (піклування) як вид соціального піклування. Стверджується, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Розмежовано опіку та піклування у цивільному та сімейному праві. Зроблено висновок про необхідність узгодження норм різної галузевої належності.

Наведено поняття та ознаки приватного права. Виявлено особливості юридичних конструкцій приватного права, які зумовлюються предметом і методом правового регулювання окремих галузей. Розглянуто особливості використання юридичних конструкцій у приватно-правових галузях права та способи закріплення їх у законодавстві. Проаналізовано юридичні конструкції правовідносин, договору в основних галузях приватного права: цивільному, сімейному та трудовому.

Надано загальну характеристику правовідносин батьків і дітей (батьківських правовідносин). Проаналізовано поняття, особливості, види правовідносин батьків і дітей. Наведено юридичну конструкцію батьківських правовідносин.

Розглянуто питання щодо особливостей шлюбного договору. Проаналізовано визначення шлюбного договору, виділено його ознаки. З'ясовано правову природу та місце шлюбного договору серед інших сімейно-правових договорів. Надано визначення шлюбного договору як сімейно-правового.

Наведено поняття репродуктивних прав фізичної особи. Перераховано репродуктивні права (РП) особи. Проаналізовано РП особи, які закріплені в сімейному законодавстві; запропоновано зміни та доповнення до окремих норм Сімейного кодексу України. Зроблено висновок про необхідність прийняття окремого нормативного акта, який би врегулював цю групу прав фізичної особи.

Проаналізовано складові елементи юридичної конструкції шлюбу, виокремлено види конструкції шлюбу відповідно до цих елементів: за ознаками шлюбного віку, державної реєстрації шлюбу, наслідками шлюбу, спільного проживання. Визначено перспективи подальшого вдосконалення законодавства у сфері регулювання шлюбних відносин. Наведено результати соціологічного опитування, проведеного з метою аналізу новел та можливостей вдосконалення шлюбного законодавства.

Указано на закономірне розширення сфери правового впливу на особисті немайнові відносини подружжя. Проаналізовано окремі особисті немайнові права подружжя: право на материнство, право на повагу до своєї індивідуальності, право на свободу та особисту недоторканність, репродуктивні права подружжя. Зазначено, що жодним нормативним актом неможливо створити вичерпний перелік особистих немайнових прав подружжя, проте, певні особисті немайнові блага повинні бути врегульовані законодавчо, а тому пропонує зміни в окремі нормативні акти з метою захисту особистих немайнових прав подружжя.

Розглянуто найважливіші теоретичні питання правового регулювання сімейних відносин з урахуванням усіх змін і доповнень, внесених до сімейного законодавства: сім'я, шлюб, особисті немайнові та майнові права й обов'язки подружжя, правовідносини батьків та дітей, способи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування тощо.

Здійснено загальнотеоретичну характеристику юридичних осіб, досліджено підприємство як організаційну форму господарювання. Проаналізовано правовий статус державних і комунальних унітарних підприємств, особливості створення, діяльності та припинення господарських товариств, підприємств колективної власності, об'єднань юридичних осіб. Окрему увагу приділено особливостям правового статусу окремих видів юридичних осіб. Розглянуто велику кількість прикладів із судової практики та наукові підходи у юридичній літературі. Висвітлено шляхи розвитку чинного законодавства, яке забезпечує правову регламентацію статусу юридичних осіб в Україні.

Вказано на закономірне розширення сфери правового впливу на особисті немайнові відносини подружжя. Проаналізовано окремі особисті немайнові права подружжя: право на материнство, право на повагу до своєї індивідуальності, право на свободу та особисту недоторканність, репродуктивні права подружжя. Зазначено, що жодним нормативним актом неможливо створити вичерпний перелік особистих немайнових прав подружжя, проте певні особисті немайнові блага повинні бути врегульовані законодавчо, а тому пропонує зміни в окремі нормативні акти з метою захисту особистих немайнових прав подружжя.

Досліджено правову природу медіації як альтернативного способу вирішення спорів. Виокремлено перспективи застосування медіації під час вирішення саме сімейно-правових спорів. Надано визначення сімейно-правового спору, виокремлено його особливості. Зазначено, що процедура медіації стає популярнішою та використовується між суб'єктами галузевих правовідносин, тому, власне, й необхідно встановити теоретико-правову природу нового для українського законодавства інституту медіації.

Наголошено на необхідності впровадження примирних процедур, позасудових і досудових способів врегулювання спорів, які надать можливість знизити навантаження на суддів і підвищити якість здійснення правосуддя. Запропоновано широке впровадження процедури медіації як механізму реалізації положень законів, що передбачають можливість примирення сторін. Проаналізовано медіацію як спосіб врегулювання сімейно-правового спору (СПС). Визначено поняття та види СПС.

Розроблено на основі правової доктрини альтернативних способів вирішення спорів і чинного законодавства. Нормативний матеріал подано станом на 12 жовтня 2020 року. Представлено альтернативні способи вирішення спорів як спосіб захисту прав, свобод та інтересів. Досліджено претензійний порядок урегулювання спорів як особливий вид переговорів. Відзначено посередництво як спосіб альтернативного вирішення цивільно-правових спорів. Розглянуто переговори як спосіб альтернативного вирішення цивільно-правових спорів. Досліджено медіацію як спосіб альтернативного вирішення цивільно-правових спорів. Запропоновано комбіновані способи альтернативного вирішення спорів.

Здійснено порівняльний аналіз концептуальних засад правового статусу адвоката в Україні та зарубіжний країнах. Увагу приділено дослідженню незалежності адвоката як основоположної умови здійснення адвокатської діяльності. На підставі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства про адвокатуру, науково-теоретичних робіт, матеріалів судової практики, міжнародних стандартів адвокатської професії розкрито сутність структурних елементів правового статусу адвоката (професійні права та обов'язки, гарантії адвокатської діяльності та відповідальність адвоката). Наголошено на тому, що саме адвокат покликаний забезпечити права та законні інтереси фізичної особи в процесі здійснення правоохоронної діяльності шляхом надання кваліфікованої юридичної допомоги. Адвокатура - інститут громадянського суспільства, професійне об'єднання юристів, створене з метою служіння людям, яке має великий вплив на соціально-правовий стан суспільства та його членів. Проаналізовано правовий статус адвоката за законодавством Естонської Республіки, Швейцарії, Німеччини, Австрії, Азербайджанської Республіки. Підкреслюється, що ефективність правозахисної діяльності адвокатури залежить від стану законності та правопорядку в країні, правосуддя та рівня правосвідомості громадян, від відношення органів державної влади до прав і свобод людини та громадянина та засобів їх захисту. Мета роботи - пошук шляхів удосконалення правового регулювання правового статусу адвоката в Україні на пілставі аналізу законодавства інших держав, розробки та впровадження в практику окремих науково-обгрунтованих пропозицій і рекомендацій. Зроблено висновок, що правовий статус адвоката включає в себе права та обов'язки адвоката, вимоги до особи, яка бажає стати адвокатом, відповідальність адвоката та гарантії адвокатської діяльності).

Досліджено окремі теоретико-правові питання особистих немайнових прав особи, умови здійснення та захисту особистих немайнових прав особи. Подано загальну характеристику особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи й особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, спеціальні особисті немайнові права фізичних осіб та особисті немайнові права юридичних осіб.