Розглянуто актуальні питання удосконалення системи фінансування ортопедо-травматологічних відділень лікувальних закладів. Запропоновано науково-методичні підходи щодо розрахунку базових нормативів відшкодування витрат лікувальних закладів, зумовлених лікуванням постраждалих внаслідок виробничого та дорожньо-транспортного травматизму. Розглянуто елементи фінансово-економічного механізму страхування травматизму, а також наведено рекомендації щодо впровадження змішаної бюджетно-страхової системи фінансування лікувальних закладів.

Зазначено, що діюча на практиці система підтримки малого бізнесу (МБ) в Україні, що здійснюється через механізми реалізації державних, регіональних і галузевих програм, спрощену систему оподаткування, визначення галузевих і регіональних пріоритетів, є неспроможною забезпечити комплексне та адекватне потребам малого підприємництва стимулювання розвитку. Тому одним із основних реальних інструментів підтримки МБ залишається банківське кредитування. Запропонований підхід до визначення платоспроможності підприємств МБ дозволить надати об'єктивну оцінку їх діяльності та вдосконалити існуючі методики аналізу кредитоспроможності.

Запропоновано перелік складових компонент моделі банківського кредитування й ознак галузевого фактора. Досліджено тенденції розвитку галузей національної економіки. Обгрунтовано необхідність удосконалення існуючих підходів до банківського кредитування. Запропоновано підходи до визначення кредитного рейтингу позичальника та розміру заставного забезпечення, особливостями якого є використання критерію, що характеризує загальний макроекономічний стан галузі позичальника. Обгрунтовано необхідність врахування тенденції розвитку галузей економіки під час проведення моніторингу кредитної операції. Розроблено підхід до комплексного врахування галузевих особливостей позичальника на етапах оцінювання його кредитоспроможності, визначення розміру заставного майна та моніторингу кредитної операції, що дозволить підвищити рівень ефективності банківського кредитування.

Досліджено механізми формування, забезпечення та підвищення конкурентоспроможності національної економіки за умов її євроінтеграційного розвитку та поглиблення глобалізаційних процесів. Викладено методологічні засади дослідження конкурентоспроможності економіки. Розглянуто інноваційну діяльність як чинник забезпечення конкурентних переваг. Визначено роль людського капіталу як головного імперативу підвищення конкурентоспроможності країни.

Розроблено теоретико-концептуапьні засади сучасних механізмів забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Викладено теоретико-концептуапьні основи конкурентоспроможності як поліструктурного феномену. Проаналізовано механізми забезпечення впровадження інновацій у національну економіку. Інноваційно розроблено фінансові та організаційно-економічні механізми забезпечення конкурентоспроможності України. Визначено роль людського капіталу як основного імперативу забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Розглянуто актуальні питання забезпечення економічної безпеки підприємства (ЕБП). Досліджено поняття ЕБП та її складові. Проаналізовано закордонний досвід забезпечення ЕБП. Класифіковано ризики та загрози ЕБП, а також визначено етапи формування системи управління фінансовими ризиками. Запропоновано необхідність комплексного підходу до забезпечення економічної безпеки як фактору ефективного функціонування підприємства.

Одним із найважливіших напрямків вивчення особливостей господарської діяльності підприємства, особливо в умовах, коли ринок постійно розвивається і змінюється, є аналіз конкурентоспроможності підприємства. Важливість дослідження цієї теми полягає в тому, що високий рівень конкурентоспроможності підприємства є гарантом одержання високого прибутку. У сучасних умовах конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (впровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів. Тому постійне дослідження конкурентоспроможності є необхідним як для підприємства (для того щоб покращувати та підтримувати його позиції), так і для держави (для контролю відповідної галузі). Мета роботи - практичне дослідження конкурентоспроможності ПрАТ "Київстар" на ринку послуг мобільного зв'язку, а саме, виявлення конкурентних переваг компанії та формування загального стану даного ринку на основі дослідження діяльності лідерів надання послуг мобільного зв'язку в Україні. Для висвітлення ситуації на ринку операторів мобільного зв'язку, окрім компанії Київстар, коротко проаналізуємо діяльність основних конкурентів: МТС (Vodafone) та Lifecell. Досліджено конкурентоспроможність ПрАТ "Київстар", розглянуті основні методи дослідження конкурентоспроможності, визначено показники частки ринку, відносної частки ринку, індекс Херфіндаля-Хіршмана, побудовано багатокутник конкурентоспроможності. Проведене аналітичне дослідження конкурентоспроможності компанії "Київстар" на ринку послуг мобільного зв'язку в Україні виявило існування цілого ряду проблем. Сама ж компанія "Київстар" веде активну економічну діяльність та з кожним роком збільшує кількість своїх клієнтів шляхом позиціонування себе як провідного оператора мобільного зв'язку з найкращим покриттям на всій території України.

Мета роботи - дослідження сутності кредитоспроможності підприємства, визначення підходів до оцінки й аналізу кредитоспроможності. Оскільки оцінка кредитоспроможності позичальника є запорукою успішного функціонування не тільки фінансово-кредитної установи, але й власне підприємства, тому в умовах становлення й розвитку ринкових відносин кредиторам необхідно мати точне уявлення про кредитоспроможність позичальника. Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що на сьогоднішній день кредитоспроможність підприємства потребує ретельного і всебічного дослідження з точки зору платоспроможності підприємств та розробки наукового обгрунтування загальноприйнятого алгоритму, яким могли б користуватися позичальники для розрахунків за кредитними зобов'язаннями. Сьогодні не існує єдиного алгоритму визначення кредитоспроможності позичальника. Кожна банківська установа використовує власну методику, що, на її думку, є найбільш ефективною та враховує широкий спектр фінансових показників. Згідно оціночної специфіки щодо оцінки юридичних осіб, регламентованої НБУ, визначення кредитоспроможності позичальника передбачає аналіз його фінансово-економічної характеристики. Вимогами Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику встановлено проведення розрахунку показника кредитного ризику, який передбачає визначення інтегрального показника, розрахунок фінансового класу позичальника та значення ймовірності дефолту. У рамках даного дослідження була проведена комплексна оцінка кредитоспроможності ПрАТ "Технологія", за результатами якої кількісні показники, отримані в результаті побудови інтегральної моделі, входять у діапазон значень, що відповідають другому класу позичальника. Розрахунок загального якісного показника підтвердив високий рівень кредитоспроможності досліджуваного підприємства, з мінімальною ймовірністю виникнення дефолту. З метою підвищення якості оцінки кредитоспроможності підприємства - позичальника нами пропонується, у подальших дослідженнях, розглядати конкурентоспроможність підприємства, як фактор більш точного визначення його фінансового стану та кредитоспроможності.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)28 + У9(4УКР)320-28

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ДС41621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)28 + У9(4УКР)320-28

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ДС41621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)28 + У9(4УКР)320-28

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ДС41621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)28 + У9(4УКР)320-28

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ДС41621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено підручник, який відображає сучасні проблеми та вплив економічних законів на підприємницьку діяльність бізнес-структур. Розглянуто питання функціонування економічних систем на ринку, специфіка управління трансформаційними процесами, а також питання розвитку підприємства з урахуванням зворотних зв'язків, інновацій, реструктуризація підприємств, ініціювання бізнес-процесів і формування моделей ведення бізнесу тощо.

Наведено теоретичне узагальнення та визначено шляхи розвитку окремих обꞌєктів обліку, звітності, контролю і аналізу діяльності субꞌєктів господарювання, а також проблеми і перспективи розвитку оподаткування в Україні. Виявлено проблемні аспекти, систематизовано вітчизняний і зарубіжний досвід та зазначено напрямки вдосконалення організації обліку, звітності, аналізу й оподаткування в умовах активізації в Україні євроінтеграційних процесів. Рекомендовано фахівцям у галузі обліку й оподаткування, студентам та аспірантам економічних спеціальностей, а також науковцям і викладачам закладів вищої освіти.

Окреслені основні стратегічні орієнтири сталого просторового розвитку лісогосподарювання на різних ієрархічних рівнях управління лісовим господарством (глобальному, національному, регіональному та локальному), які пов'язані з формуванням системи сталого управління лісами на екосистемній основі відповідно до міжнародних принципів та угод щодо збалансованого розвитку лісового господарства. Зроблено акцент на формуванні системи міжнародного екологічного менеджменту лісового господарства для реалізації екосистемного підходу в сиcтемі просторового лісогосподарювання. Констатовано необхідність формування принципово нової державної екологічно орієнтованої лісової політики України з огляду на переоцінку поглядів людства щодо ролі лісів у глобальному середовищі. Сформовані основні вимоги щодо екологічно орієнтованої національної лісової політики в галузі раціонального використання та відтворення й охорони лісових ресурсів. Окреслені основні шляхи вирішення екологічних проблем у системі сталого лісового господарства. Визначені основні напрями довгострокового розвитку глобального лісового господарства. Сформовані основні складові міжнародного регулювання взаємовідносин держав у сфері дотримання екологічних вимог у лісогосподарюванні.