Запропоновано метод організації універсальних ортогональних мультипроцесорних систем (ОМС), що не має обмежень на клас розв'язуваних задач та дозволяє будувати системи, відображені будь-якими структурними графами. Визначено, що ключовим елементом у системі міжпроцесорного обміну в універсальних ОМС виступає узгоджена пара (спеціально організована пара буферів пам'яті, що перемикаються), яка крім запам'ятовування інформації формує синхронізуючі сигнали для сполучених з нею процесорів.

Запропоновано методи кардинального спрощення процедури міжпроцесорного обміну та його синхронізації, які дозволяють мінімізувати витрати корисного комп'ютерного часу на їх реалізацію.

Сформульовано нові підходи до організації міжпроцесорного обміну в ортогональних багатопроцесорних системах.

Розглянуто метод організації багатопроцесорної системи, орієнтованої на макроконвейєрну обробку інформації, міжпроцесорний обмін у якій здійснюється асинхронно та без загальносистемного арбітражу. Максимальне спрощення програмно-апаратного механізму обміну веде до покращання всіх основних характеристик системи при одночасному зменшенні апаратних витрат.

Викладено питання документування та зберігання звичайних документів і з грифом обмеження доступу, які є важливими в роботі аеропортів, авіакомпаній та інших авіапідприємств.

Изложены вопросы документирования и сохранения обыкновенных документов и с грифом ограничения доступа, которые являются важными в роботе аэропортов, авиакомпаний и других авиапредприятий.

На примере организации макроконвейера показана принципиальная возможность упразднения межпроцессорного обмена (МО). Для полного его исключения можно использовать специальным образом организованную двухпортовую память, так называемую память обмена. Функции обмена при этом может выполнять любая адресная арифметико-логическая операция из набора команд нераспараллеленной программы. Исключение обмена ведет к увеличению производительности макроконвейера, а интенсивность МО перестает играть роль критического фактора при распараллеливании программ.

Запропоновано методи організації ортогональних багатопроцесорних обчислювальних систем з розшаруванням і перемиканням. Сформульовано принципи міжпроцесорного обміну та його синхронізації, запропоновано новий метод міжпроцесорного обміну, головна відмінність якого полягає у розробленому порядку виконання адресних арифметико-логічних операцій. Зазначено, що такий підхід забезпечує можливість використання стандартних операцій як операцій обміну та дозволяє зменшити складність програмних засобів синхронізації та забезпечення безконфліктності обмінних процесів. Проведено експериментальні дослідження на моделювальному стенді системи двох двопортових буферів пам'яті, використання яких в ортогональних багатопроцесорних системах знімає обмеження на клас розв'язуваних задач і дозволяє будувати системи, які відображаються будь-якими структурними графами.

Проєктування - це етап процесу розроблення, який подається у наступній послідовності: аналіз вимог до розроблюваної системи, проєктування, реалізація і валідація, яка може бути здійснена за допомогою імітаційного моделювання або тестування. Система критичного призначення - це система, в якій збої і відмови у роботі призводять до критичних наслідків. Використано поняття "артефакт", тобто сутність, що характеризується архітектурою і змістом. Результат виконання певного кроку на етапі проєктування надано у вигляді блок-схеми алгоритму, діаграми та формалізованого подання. На етапі проєктування процесу розроблення за даними артефактами здійснюється контроль показників не лише функціональних характеристик (ФХ), а й нефункціональних характеристик (НФХ), які типово перевіряються на заключному етапі валідації процесу розроблення. Проведення контролю при цьому сприяє підвищенню рівня функційної безпечності розроблюваної системи з позиції програмноалгоритмічної складової. Запропоновано сприяти цьому через реалізацію механізму спадковості артефактів. Артефакти, несуперечність яких розглянуто і підтверджено як показник ФХ на етапі проєктування процесу розроблення, позиціонуються як вихідні конструкції, на основі яких синтезуються похідні від них артефакти, а саме формалізовані подання, тобто засоби контролю показників НФХ. Для синтезу таких засобів запропоновано ієрархічну модель подання НФХ, яка є засобом уніфікації, за допомогою якого виконується контроль показників НФХ на етапі проєктування процесу розроблення. Для цього залучено математичний апарат Discrete Event System Specification Бернарда Зейглера.

Актуальною є розробка комп'ютерної технології формування акустичних зображень дефектів сканованого середовища, що включає в себе розробку архітектури, апаратного та програмного забезпечення для систем ультразвукової ехоскопії, що використовують в якості інформаційного параметра і амплітуду, і фазу відбитого ехосигналу. Актуальною науковою задачею є розробка ефективного обчислювального алгоритму реконструкції акустичних зображень об'єкта (середовища) за відповідними голограмним описам. Алгоритм повинен бути досить швидкодіючим для роботи в реальному часі, слабо чутливим до перешкод і флуктуацій швидкості ультразвуку. В теорії УЗ систем ехоскопії відомі високі потенційні можливості голографічних методів обробки інформації, пов'язані з реєстрацією та комп'ютерною обробкою звукових голограм - фазових і амплітудно-фазових просторових спектрів відбитої від об'єкта звукової хвилі. В описах новітніх систем медичної діагностики, наприклад, Sequoia S512 виробника Acuson, вже з'явилися повідомлення про використання фази відбитого ехосигналу для формування зображень патологій в тканинах людського організму. Крім того, використання комп'ютерних цифрових моделей фізичних голограм має властиві тільки їм гідності - можливість застосування алгоритмічної обробки на всіх стадіях формування звукової голограми та реконструкції голограмних зображень. Це дозволяє провести різну попередню комп'ютерну обробку зображень з метою їх поліпшення перед виведенням на екран оператора. Розробка засобів і нових технологій для покращення зображень дефектів середовища в реальному часі - ще одна актуальна проблема в даній області. Роздільна здатність голографічного системи залежить від значення глибини (дальності) залягання досліджуваної області. Зі збільшенням робочої частоти і розмірів апертури роздільна здатність системи поліпшується. Просторова роздільна здатність не залежить від кількості датчиків на апертурі вимірювань. Це є принциповою відмінністю від акустичних систем контролю з алгоритмами трансверсальної фільтрації при формуванні зондуючого променю в режимі прийому ехосигналів.