Досліджено теоретико-практичні засади формування облікової політики щодо нематеріальних активів підприємства з урахуванням концептуальної основи складання фінансової звітності - П(С)БО чи МСФЗ. Здійснено аналіз і узагальнення вимог нормативних актів, а також наукових праць багатьох учених щодо розуміння сутності поняття "облікова політика". Виділено два ключові напрями розуміння облікової політики вітчизняними науковцями: конкретизований (опис альтернативних рішень) і широкий (розкриття додаткового масиву інформації на додаток до вибору з дозволених альтернатив). Запропоновано авторський підхід до розуміння облікової політики в частині нематеріальних активів: це опис обраних підприємством рішень з низки альтернатив, передбачених стандартами (П(С)БО чи МСФЗ), щодо визнання, оцінки, подання та розкриття інформації про нематеріальні активи, а також інших аспектів, що визнані суттєвими. Розглянуто підходи вітчизняних науковців до ідентифікації основних елементів облікової політики, повіязаних з нематеріальними активами. На основі вивчення альтернативних вимог МСБО 38 запропоновано мінімальний набір елементів облікової політики підприємства щодо нематеріальних активів, а також визначено ключові відмінності в підходах до складання облікових політик за П(С)БО порівняно з МСФЗ. Проаналізовано доречність розкриття податкових аспектів в обліковій політиці. Запропоновано підходи до вдосконалення облікової політики та забезпечення її інноваційного характеру через наведення в ній самостійних рішень підприємства щодо розкриття інформації про нематеріальні активи в широкому розумінні цього поняття. Порекомендовано розкривати інформацію щодо ідентифікації класів неявних інноваційно-орієнтованих активів, підходів до оцінки та моніторингу зазначених активів за межами традиційних методів бухгалтерського обліку, а також каналів розкриття інформації щодо таких активів.

Досліджено суть поняття "планування" та доведено його суттєве значення в процесі аудиторської перевірки. Проаналізовано ключові вимоги МСА 300 "Планування аудиту фінансової звітності" та можливість їх застосування під час аудиту нематеріальних активів. У результаті проведеного дослідження ідентифіковано етапи аудиту нематеріальних активів. Розглянуто алгоритм планування аудиторської перевірки нематеріальних активів в умовах сталого розвитку. Сформульовано мету і завдання аудиту нематеріальних активів, а також визначено основні об'єкти контролю через призму двох напрямів: аудит фінансової звітності та аудит в умовах сталого розвитку, який включає також і нефінансові показники. Окреслено перелік аудиторських процедур для формування стратегії і плану аудиту нематеріальних активів в умовах сталого розвитку.