Розглянуто сучасні теоретичні та практичні проблеми організації менеджменту зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Наведено шляхи удосконалення механізмів менеджменту ЗЕД, перспективні напрямки підвищення ефективності ЗЕД. Розглянуто податкову оптимізацію як напрямок підвищення ефективності ЗЕД вітчизняних підприємств, запропоновано їх експертну стратегію. Охарактеризовано PR-інструментарій ефективного функціонування на закордонних ринках.

Рассмотрены современные теоретические и практические проблемы организации менеджмента внешнеэкономической деятельности (ВЭД). Приведены пути усовершенствования механизмов менеджмента ВЭД, перспективные направления повышения эффективности ВЭД. Рассмотрена налоговая оптимизация как направление повышение эффективности ВЭД отечественных предприятий, предложена их экспортная стратегия. Охарактеризован PR-инструментарий эффективного функционирования на зарубежных рынках.

Досліджено сучасні проблеми трансформації системи організаційно-технічного регулювання національної економіки за умов міжнародної інтеграції. Розкрито теоретико-методологічні засади формування даної системи, її значення в управлінні національною економікою. Показано вплив міжнародних організацій на процеси трансформації національних систем організаційно-технічного регулювання економіки. Наведено результати дослідження сучасного стану відповідної вітчизняної системи, проблем і механізмів трансформації її складових (стандартизації, регламентації, метрології, оцінювання відповідності, ринкового нагляду та контролю) з урахуванням вимог СОТ та ЄС.

Досліджено стан і сучасні механізми технічного регулювання для забезпечення безпеки й конкурентоспроможності вітчизняної економіки, запропоновано заходи з їх удосконалення у форматі зобов'язань перед СОТ і ЄС.

Проаналізовано підхід до організації систем стандартизації та сертифікації, механізми їх функціонування, можливі напрями реформування й удосконалення відповідно до умов членства в міжнародних і регіональних організаціях.

Проаналізовано світовий досвід, стан, проблеми і перспективи сертифікації систем управління якістю продукції на вітчизняних підприємствах, запропоновано напрями вдосконалення механізму стимулювання процесу їх впровадження на державному рівні.

Обгрунтовано лідерство країн у світовій і регіональній торгівлі на засадах участі у розробці стандартів відповідного рівня. Встановлено взаємозв'язок між обсягами експорту країн і активним членством в організаціях зі стандартизації. Запропоновано коефіцієнт, який враховує різний статус країн у технічних комітетах.

Обгрунтовано економічні категорії "організаційно-технічне регулювання національної економіки", "система організаційно-технічного регулювання національної економіки". Узагальнено уявлення щодо існуючих трансформацій інституціональної структури систем організаційно-технічного регулювання економік країн світу. Встановлено вплив міжнародних організацій на актуалізацію трансформаційних процесів. Доведено, що трансформація національної системи організаційно-технічного регулювання й її складових (стандартизації, технічної регламентації, метрології, оцінки відповідності, ринкового нагляду та контролю) відбувається з застосуванням переважно нормативно-правового й організаційного механізмів. Розроблено концепцію трансформації системи з визначенням теоретико-методологічного та науково-методичного рівнів, що обумовлюють її цілі, принципи, структурні складові, напрями розвитку та забезпечення механізмів. Удосконалено методичний підхід до визначення економічної ефективності механізмів трансформації на засадах сукупного ефекту для держави та підприємств галузей промисловості.

Систематизовано процеси трансформації державного нагляду й контролю у сфері господарської діяльності, пов'язані зі створенням адаптованої до міжнародних вимог системи на основі впровадження в національне законодавство визнаних у світі нормативно-правових актів Європейського Союзу щодо здійснення функцій державними органами на стадії реалізації товару на ринку; показано стан практичної реалізації їх положень та одержано результати.

Розкрито організаційно-правові засади та сучасий стан розвитку інноваційного потенціалу економіки України. Приділено увагу формуванню національної інноваційної системи для розвитку економіки. Вивчено особливості становлення в Україні інституту управління інтелектуальною власністю. Досліджено методологічні основи розвитку механізмів формування конкурентних переваг галузей і безпеки економіки. Проаналізовано системно-структурний розвиток зовнішньоекономічної сфери національного господарства. Визначено вплив міжнародних організацій на формування соціальної сфери суспільства. Розглянуто соціальні стандарти розвитку суспільства та механізми їх забезпечення.

Проаналізовано методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу економіки регіону. Встановлено, що наявність значної кількості методик зумовлена різними підходами до суті поняття та відмінностями в оцінці. Визначено інноваційний потенціал регіонів України за коефіцієнтами інноваційної сприйнятливості, результативності інноваційної діяльності та інноваційного потенціалу. Проведено групування регіонів за результативністю інноваційної діяльності.

Викладено теоретичні питання методології менеджменту, реалізації основних функцій управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві (ЗЕДП), особливості управління комерційними зовнішньоекономічними операціями. Проаналізовано методологію та функції управління ЗЕДП. Висвітлено основні поняття менеджменту як специфічної сфери діяльності. Досліджено стратегію управління міжнародною діяльністю та конкурентоспроможністю підприємства. Особливу увагу приділено управлінню персоналом в системі управління ЗЕДП.

Наведено погляди представників органів державної та місцевої влади, наукової спільноти та практиків щодо проблем формування стратегічного потенціалу державного і територіального розвитку та пошуку шляхів їх вирішення. Висвітлено питання забезпечення сталості розвитку на засадах оцінювання "втраченого" валового внутрішнього продукту. Окреслено перспективи стратегічного планування сталого розвитку в європейських країнах. Презентовано досвід упровадження електронного документообігу в органах місцевого самоврядування в контексті реалізації державної політики електронного урядування. Розкрито особливості доказування у кримінальних провадженнях про насильницьке зникнення шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Визначено шляхи державного реагування на загрози національній безпеці України у сфері захисту й охорони державного кордону в умовах воєнного конфлікту всередині держави, підтримуваного ззовні. Описано переваги та ризики європейської інтеграції України. Подано інформацію щодо формування концептуальної десяткової моделі управління процесом створення повноцінної навчальної книги. Розглянуто методи оцінки ефективності та результативності органів державного управління. Увагу приділено етапам формування готовності майбутніх судноводіїв до професійної діяльності.

Розроблено підхід і побудовано модель використання стандартизації й сертифікації в управлінні розвитком автотранспортного комплексу на засадах систематизації зарубіжного досвіду та їх стану в Україні. Для вирішення завдань в роботі застосовано системний підхід, методи порівняльного аналізу і узагальнення для вивчення досвіду та стану систем, системний аналіз і синтез для формулювання підходів і розробки моделі управління. Сформульовано підхід до побудові моделі використання стандартизації й сертифікації в управлінні розвитком автотранспортного комплексу, а саме обов'язкової їх компоненти в механізмі державного управління та добровільної - в ринковому механізмі. Запропоновано удосконалену модель використання стандартизації та сертифікації в управлінні розвитком автотранспортного комплексу України на принципах розподілу обов'язкової і добровільної компонент. Обов'язкова компонента виходить з вимог у технічних регламентах, добровільна - з модульної системи підтвердження відповідності. Використання підходу до виділення обов'язкової та добровільної компонент у механізмі державного управління й ринковому дозволить приймати науково обгрунтовані управлінські рішення щодо розвитку автотранспортного комплексу на перспективу.

Узагальнено результати дослідження актуального питання щодо стратегічного розвитку банківського сектора як одного з дієвих інструментів економічної політики. Визначено модулі Стратегії розвитку банківського сектора України, такі як цілі, принципи, види політики, механізми, інструменти, показники. Запропоновано довгострокові, середньострокові та річні показники реалізації монетарної, валютної і регуляторної політики. Визначено підходи до вдосконалення конкурентної політики. У межах Стратегії розвитку банківського сектора, яка є комплексною, запропоновано Стратегію валютної політики. Установлено компоненти Стратегії валютної політики, які спрямовані на її лібералізацію та сприятимуть удосконаленню механізму регулювання валютного ринку та стабілізації курсу національної валюти.