Розглянуто питання підвищення анти- та імуногенної активності лептоспірозних антигенів. Розроблено оптимальний метод виготовлення високоспецифічних групових аглютинувальних сироваток, що передбачає гіперімунізацію кролів. Запропоновано схему виділення лептоспір з нирок, головного мозку, висів гомогенізату органів на середовища Кортгофа та EMGH, а також застосування не менше 20-ти аглютинувальних сироваток для ідентифікації ізолятів. Підвищено анти- та імуногенну активність вакцинних штамів лептоспір Monjakov та Icterohaemorrahiae, діагностичних штамів Pomona та Copenhageni шляхом 10-разового пасажування їх в організмі тварин, а також наступним пасажуванням ізолятів на твердому живильному середовищі. Розглянуто варіант лептоспірозного поліантигену для діагностичної тест-системи "ІФА-лептоспіроз", що забезпечує підвищення специфічності з 86 до 92 % та чутливості системи з 85 до 90 %. Встановлено, що інактивізувальна концентрація формаліну на культуру лептоспір становить 0,3 %, фенолу - 0,25, мертіоляту - 0,0002, кристалвіотелу - 0,05 %. Концентрувати лептоспірозну суспензію можна за допомогою методу ультрафільтрації та відстоюванням з внесенням 10 % поліетиленгліколю.

Висвітлено альтернативний метод концентрування лептоспірозної суспензії, який може бути використаний під час створення імуногенних профілактичних препаратів.

Освещен альтернативный метод концентрирования лептоспирозной суспензии, который может быть использован во время создания иммуногенных профилактических препаратов.

Визначено основні патоморфологічні й імунопатологічні характеристики синдрому мультисистемного виснаження поросят. Встановлено, що в організмі PMWS/PCV2-SD-поросят патоморфологічні зміни в лімфоїдних органах та тканинах є універсальними та характеризуються осередковим або дифузним продуктивним (проліферативним) запаленням (макрофагальним та фібробластичним), внаслідок цирковірусобумовленого некрозу й апоптозу лімфоцитів і розвитку імунопатологічних реакцій, що незворотно порушує захисні та бар'єрні властивості органів та реалізацію характерних для відповідних структур функцій. Комплекс інших патологічних процесів, що складається з дистрофічних, некротичних та запальних змін нелімфоїдних структур, є наслідком втрати органами їх захисних та бар'єрних властивостей, паралельно із заміщенням паренхіматозних структур на стромальні та розвитком фіброзу пухкої волокнистої сполучної тканини.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню наукової проблеми визначення загальних змін в організмі свиней за спонтанної цирковірусної інфекції II типу та морфофункціонального статусу органів кровотворення та імунного захисту поросят на різних рівнях їх структурної ієрархічної організації за різних форм перебігу цієї інфекції. Встановлено, що чисельні клініко-морфологічні форми цирковірусної інфекції свиней II типу є не окремими нозологічними одиницями, а лише проявами різного ступеня глибини та масштабів ураження збудником органів імунної системи. Одночасне ураження збудником центральних органів імунної системи, периферичних анатомічно оформлених лімфоїдних органів, лімфоїдних структур слизових оболонок (лімфоепітеліальні лімфоїдні вузлики) та лімфоїдних структур внутрішнього середовища організму (периваскулярні лімфоїдні вузлики) клініко-морфологічно визначається як синдром мультисистемного виснаження, (генералізована форма - синдром мультисистемного виснаження), ураження лімфатичних структур слизових оболонок і реґіонарних лімфатичних вузлів - повний первинний інфекційний комплекс, ураження винятково лімфоїдних структур слизових оболонок - первинний афект. Доведено, що за латентної та субклінічної форм цирковірусної інфекції II типу, патоморфологічні зміни в органах кровотворення та імунного захисту виявляються переважно на клітинному рівні та пов'язані з персистенцією вірусу в макрофагах і лімфоцитах, а також з формуванням незначних осередків проліферативного запалення в периферичних лімфоїдних органах. За клінічно вираженої інфекції (синдром мультисистемного виснаження) зміни в органах кровотворення та імунного захисту мають чіткі патоморфологічні прояви з вираженою структурою та послідовністю їх розвитку. На першому етапі - формування реакцій активного специфічного імунітету, на другому - розвиток запальних та імунопатологічних змін. У тимусі та кістковому мозку поступово формуються ознаки функціонального виснаження та дегенерації паренхіми, в периферичних лімфоїдних органах - реактивна гіперплазія паренхіми (Т- та В-залежних зон), серозне або серозно-гнійне запалення, проліферативне (гранульоматозне) запалення. З'ясовано, що проліферативне (гранульоматозне) запалення в периферичних лімфоїдних органах свиней за синдрому мультисистемного виснаження має низку специфічних рис: ділянки некрозу тканин у центрі гранульом відсутні; макрофаги й епітеліоїдні клітини переважають в центральних зонах гранульом, полікаріоцити - в периферичних, лімфоцити в гранульомах майже не виявляються. Встановлено, що реактивні, запальні й імунопатологічні зміни в паренхімі лімфатичних вузлів свиней за синдрому мультисистемного виснаження більш виражені в центральних або т. зв. "глибоких" ділянках лімфоїдної тканини, що пов'язано з характером внутрішньовузлової лімфодинаміки (наявність внутрішньотрабекулярних лімфатичних колекторів).

Рослинні препарати, рекомендовані в схемах лікування порушень обміну речовин, мають високу ефективність і менш токсичні, ніж хімічно синтезовані. Рослини родини Lamiaceae, зокрема Lavandula angustifolia, відомі і широко використовуються в лікуванні та профілактиці багатьох захворювань людини і тварин. У 30-добовому експерименті на модельних тваринах вивчено вплив сухої трави Lavandula angustifolia на швидкість набору маси, показники обміну речовин і морфофункціональний стан серця, легень, печінки та нирок. Для цього сформовано дві групи білих лабораторних щурів (n = 7), які упродовж 30 діб споживали високожировий раціон. Дослідній групі додатково задавали 5 % сухої подрібненої трави L. angustifolia у складі раціону. Тварин зважували, вираховували середньодобовий приріст маси тіла. По завершенні експерименту визначали біохімічні показники крові, оцінювали макро- та мікроскопічні зміни внутрішніх органів. Встановлено, що додавання до високожирового раціону L. angustifolia спричиняло підвищення середньодобового приросту маси тіла тварин, вірогідне збільшення абсолютної маси серця і печінки порівняно з контрольною групою. Із біохімічних параметрів крові суттєво підвищилася активність лужної фосфатази, а також рівень загального холестеролу і холестеролу ліпопротеїдів низької щільності. Високожировий раціон провокував розвиток зернистої дистрофії у нирках, зернистої і жирової дистрофії - у печінці, а додавання до раціону L. angustifolia не поліпшили цей стан.