Індекс рубрикатора НБУВ: П212.5-31

Рубрики:

Овес

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.5-31

Рубрики:

Овес

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.4-31

Рубрики:

Жито

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты экспериментального исследования, синтеза системы управления тепловым режимом трубчатой печи на базе микропроцессорного контроллера.

Разработана методология регионального эколого-геохимического анализа состояния окружающей среды, основанная на принципе дифференциации техногенного загрязнения. Получены количественные оценки суммарного загрязнения и экологической опасности концентраций 12-ти тяжелых металлов в почвах, водах и донных отложениях Украины. Выполнена прогнозно-геохимическая и геоэкологическая классификация 1240 участков захоронения твердых отходов на территории Украины.

Надано загальні ландшафтно-геохімічні особливості районування Полісся України та Білорусі. Наведено геохімічну спеціалізацію покривних відкладів, грунтів і поверхневих вод регіональних ландшафтів на есенційні мікроелементи. Визначено території небезпечного екологічного стану за ендемічними захворюваннями населення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д443.417 + Д544

Рубрики:

Сейсмічні методи пошуків та розвідки

Будова і динаміка земної кори під морями і океанами

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На території східної частини Гірського Криму на основі українсько-французького співробітництва у рамках програми DARIUS проведено перший етап польових робіт, протягом якого відібрано зразки флішових подібних відкладів і виконано їх мікропалеонтологічний аналіз (Nanofossilsdating). Це надало змогу побудувати перший варіант структурно-геологічної карти району робіт і обновити вік флішових порід на ній до ранньокрейдяного. Існує можливість переглянути тектонічну еволюцію Східного Криму, відкинувши кімерійський орогенез.

На основі багатоваріантного аналізу різницевих полів, отриманих геологічним редукуванням, визначено результати гравітаційного моделювання земної кори Дніпровсько-Донецького авлакогену, включаючи Донбас. Використано дві основні апроксимації розподілення щільності в осадочних комплексах: 1) пошарове з фіксованими середніми щільностями у шарі, 2) експонеціальні зміни щільності до глибини 6 км за постійної щільності на нижньому поверсі шаруватості. Різницеві аномалії одержано відніманням із спостережуваного поля сили тяжіння ефекту осадків у обох апроксимаціях, які неістотно відрізняються. Вони являють собою витягнуту вздовж осі Дніпровсько-Донецького авлакогену позитивну аномалію, амплітуда якої зростає у південно-східному напрямку відповідно до збільшення потужності осадків. Цей смугастий максимум є продовженням аналогічної аномалії, виявленої у Дніпровському грабені та, можливо, має ту ж природу - базифікацію консолідованої кори вздовж осі рифтогену. Відомості про можливе продовження "осьової дайки" Дніпровського грабена до Донбасу включно у вигляді єдиної зони ущільнень отримано вперше.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д212.1с42

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено уточнену модель густини осадової товщі південно-східної частини Дніпровсько-Донецької западини та західної частини Донбасу, яку побудовано з урахуванням детального вивчення густини відкладів. Модель апроксимовано чотирма шарами зі зміненням середньої густини по латералі. Смугова позитивна аномалія різницевого поля, яку одержано відніманням ефекту відкладів із спостережного поля сили тяжіння, підтверджує попередні висновки стосовно наявності в консолідованій корі западини тіла підвищеної густини, що зумовлено проникненням мантійних порід у процесі палеозойського (головним чином пізньодевонського) рифтогенезу. Одержано нові результати стосовно регіональних і локальних особливостей будови площі. Зокрема, виконане моделювання пояснює природу гравітаційних мінімумів уздовж північного крайового порушення Донбасу, які зумовлені більшою товщиною легких відкладів уздовж північного борту та їх зниженою густиною у порівнянні з південною бортовою зоною.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено швидкісно-густинну модель земної кори Східного Донбасу, побудовану під час переінтерпретації матеріалів ГСЗ за профілем Суровікино - Піщанокопська за допомогою комп'ютерного моделювання швидкісного розрізу. Одержано нові дані моделювання щодо будови кори та верхньої мантії Донбасу під час переходу його до валу Карпінського. В цілому побудовану модель можна віднести до донбаського типу розрізу з елементами будови, характерними для переходу до валу Карпінського. У перетині профілю виявлено похилий транскоровий розлом, який перетинає кору з поверхні біля Північного борту (зона Північнодонецького насуву) до поділу Мохо під Південним бортом западини. Цей розлом, імовірно, мав важливе значення під час пострифтової активізації та інверсії Донбасу.

Наведено результати переінтерпретації сейсмічних матеріалів ГСЗ по окремих профілях, що були відпрацьовані у Чорному морі понад 30 років тому. Швидкісне моделювання виконано за допомогою променевого методу (ray-tracing method) по двох субмеридіанальних лініях - профілю 25 у західній частині Чорного моря та вздовж лінії, що складається з двох профілів ГСЗ - профілю 28 в Азовському морі та профілю 29 у центральній частині Чорного моря. Ці роботи було доповнено 2D гравітаційним моделюванням. Швидкісна модель уздовж профілю 25 представлена (з півдня на північ) двома основними блоками, між якими в зоні материкового схилу виділено перехідний блок, характерною рисою якого є наявність на краю шельфу високоамплітудного розлому рифтогенної природи, пов'язаного з формуванням Західночорноморської западини. Швидкісна модель уздовж профілю 29 також демонструє (тільки у зворотному порядку) тонку океанічну кору північно-західної окраїни Східночорноморської западини та блок континентальної кори Центральночорноморського підняття, під яким поверхня поділу Мохо встановлена на глибині 29 км. Саме Центральночорноморське підняття є ешелонованою системою кількох (трьох) блоків, у межах яких фундамент підіймається від глибини 10 - 11 км на валу Андрусова до глибини 6 км на піднятті Архангельського. Сейсмічна межа в підошві кори (поділ Мохо), що занурюється під вал Андрусова з боку Східночорноморської западини, напевно, пов'язана з утворенням цієї западини, розкриття якої було ініційовано рухами зсувного характеру уздовж східного схилу Центральночорноморського підняття під впливом напружень стиску, спрямованих з півдня.

Описано еволюцію Західної Антарктики у світлі сучасних уявлень про геодинаміку регіону на підставі нових геолого-геофізичних даних. Результати дії основних тектонічних процесів і пов'язаних із ними процесів седиментації відображаються в морфології дна океану. В сучасній структурі дна Західної Антарктики чітко виділяються рифтові зони, що формують цілі системи, пов'язані з підйомом мантійної речовини в зонах розтягнення літосферних плит. Розглянуто етапи еволюції Антарктичної плити, протоки Дрейка, рифтової зони протоки Брансфілд, Південношетландського жолобу та інших структур відповідно до тектонічних схем, заснованих на принципах тектоніки літосферних плит. Особливості їх будови відображаються в геофізичних полях - хвильовому, гравітаційному та магнітному. Комплексна інтерпретація останніх дає нову інформацію для розуміння еволюції Західноантарктичного регіону в цілому та його основних структур.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати переінтерпретації сейсмічних матеріалів ГСЗ по профілях, відпрацьованих у межах північно-західного шельфу Чорного моря близько 45 років тому. Профілі перетинаються в зоні шельфу: широтний профіль 26 (острів Зміїний - Тарханкутський півострів) і субмеридіональний профіль 25 (західна частина Чорного моря). У спостережених годографах шельфової зони профілів відзначено деякі особливості хвильового поля, які вказують на наявність тут хвилеводів (шарів зі зниженими швидкостями). Швидкісне моделювання за променевим методом (ray-tracing method) показало наявність складнопобудованої інверсійної зони у фундаменті та верхній частині консолідованої кори. Природа виділеної зони може бути пов'язана з наявністю зон розломів, виповнених породами підвищеної тріщиноватості і пористості та флюїдів, які за умов північно-західного шельфу можуть мати вуглеводневий склад.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д544

Рубрики:

Будова і динаміка земної кори під морями і океанами

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі аналізу геофізичних і геологічних даних останніх 10 - 15 років уточнено межі та внутрішню структуру зони переходу між Євразійською плитою (ЄАП) і Альпійсько-Гімалайським складчастим поясом (АГП) на просторі від Східних Карпат до Великого Кавказу. Використано матеріали ГСЗ міжнародних проектів Евробридж, DOBRE, CELEBRATION 2000 і результати переінтерпретації раніших профілів ГСЗ по Чорноморському регіону. Геологічно проінтерпретовано матеріали сейсмотомографії, виконаної Інститутом геофізики НАН України в межах євразійської частини району досліджень. Залучено матеріали палеогеодинамічних досліджень і палеогеографічних реконструкцій, здійснених західноєвропейськими, українськими та російськими вченими. Показано, що швидкісні та густинні характеристики літосфери ЄАП і АГП, тобто їх пловучість, не суперечать можливості субдукції літосферних плит як під ЄАП, так і під АГП. У верхній мантії встановлено нахилені шари потужністю 150 - 200 км і протяжністю 200 - 750 км, що відповідають ділянкам літосферних плит (слебам), які занурювались в астеносферу в різні проміжки часу, починаючи з пермотріасу. Практично скрізь початок цих слебів біля поверхні збігається з відомими або передбачуваними, за геологічними даними, сутурними зонами. Унаслідок дивергентних і конвергентних процесів зона зчленування ЄАП і АГП на півдні змінювала своє положення в межах простору (на сучасній географічній основі) від Північного Донбасу до середньої частини Чорноморського басейну. Геофізично ще раз доведено, що Скіфська та Рава-Руська епіорогенні зони формувалися як частини ЄАП, хоча потім відділялися від неї.