Вперше проаналізовано метафізичний аспект філософії організму А. Н. Вайтгеда через розкриття її головних понять та принципів в історико-філософському ракурсі. Проаналізовано, що онто-гносеологічний вимір філософії організму А. Н. Вайтгеда встановлюють наступні фази: початкову (дане, фізичні почуття, векторна форма), додаткову (концептуальні почуття, об'єктивно дане, скалярна форма, естетичне та інтелектуальне додавання) та сатисфакцію (обмеження абстрактної можливості до особливої реальної потенційності); та види процесів (мікро- та макроскопічний). Розглянуто, що семіотичним аспектом філософії організму А. Н. Вайтгеда є символічне відношення як пропозиція зміни аристотелівської суб'єктивно-предикативної форми побудови суджень. Визначено, що особливістю етико-теологічного змісту філософії процесу є: когерентність індивідуальної та суспільної відповідальності; процесуальний характер свободи та абсолюту; танок, як образ співвідношення свободи та залежності людини та Бога. Вдосконалено генетичну основу метафізики процесу А. Н. Вайтгеда, якою є античний платонізм у бінарних опозиціях "порядок/хаос", "буття/становлення", "субстанція/акциденція".

Представлено спробу інтерпретації основних ідей англо-американського логіка, математика, філософа Альфреда Норта Вайтгеда по його роботі "Концепт природи» (поняття про природу) та на основі його інших головних праць, таких як «Процес та реальність", "Наука та сучасний світ", "Пригоди ідей", "Діалоги" тощо. Запропоновано розгляд ключових категорій (час, процес, актуальне, потенційне тощо) в контексті космології автора з послідовним виходом на осмислення ідей балансу, гармонії, розуміння яких вбачається концептуально актуальним для сучасної України та ії подальших інтеграційних процесів у дедалі більш глобалізований світ.