Досліджено процес корозії поверхні листового скла та вплив умов зберігання на інтенсивність процесу корозії. Розглянуто оптимальні методи захисту поверхні листового скла від корозії. Встановлено, що крім заміни хімічного складу скла, підвищити його корозійну стійкість можна обробленням поверхні свіжосформованого скла тонким шаром активованого порошку деревного вугілля або тальку, а також нанесенням на поверхню скла розчину ZnSO або оцтової кислоти.

Висвітлено фізико-хімічні та технологічні процеси одержання скляної маси, придатної для формування якісних скляних виробів. Наведено класифікацію сировинних матеріалів, проаналізовано особливості їх впливу на процес варіння та властивості скла. Описано способи приготування сировинних матеріалів та складання шихти, визначено чинники, що впливають на її якість. Розглянуто теоретичні основи взаємодії між компонентами шихти, конструктивні особливості скловарильних печей, режими їх роботи та шляхи інтенсифікації процесу варіння скла.

Освещены физико-химические и технологические процессы получения стеклянной массы, пригодной для формирования качественных стеклянных изделий. Приведена классификация сырьевых материалов, проанализированы особенности их влияния на процесс варения и свойства стекла. Описаны способы приготовления сырьевых материалов и составления шихты, определены факторы, влияющие на её качество. Рассмотрены теоретические основы взаимодействия между компонентами шихты, конструктивные особенности стекловарящих печей, режимы их работы и пути интенсификации процесса варения стекла.

Висвітлено теоретичні основи утворення тимчасових та залишкових напружень в матеріалах, зокрема у склі. Розглянуто механізм їх ліквідації або створення в результаті термічної обробки скла - відпалу та гартування. Наведено практичні рекомендації щодо відпалу та гартування широкого асортименту скляних виробів, а також способи підвищення механічної міцності та експлуатаційної надійності скла.

Изложены теоретические основы создания временных и остаточных напряжений в материалах, в частности в стекле. Рассмотрен механизм их ликвидации или создания в результате термической обработки стекла - отпала и закалки. Приведены практические рекомендации относительно отпала и закалки широкого ассортимента стеклянных изделий, а также способы повышения механической крепости и эксплуатационной надёжности стекла.

Розглянуто основні властивості будівельних матеріалів, а також принципи класифікації, асортимент, технологічні схеми одержання виробів із скла, кераміки та зв'язних речовин. Наведено інформацію про сировину, приготування маси, формування виробів, теплову обробку, технологіях виготовлення та можливостях використання фасадної та покрівельної кераміки (черепиці), гіпсових зв'язних речовин, будівельного вапна, силікатного скла, газосилікатних виробів, портландцементу.

Рассмотрены основные свойства строительных материалов, а также принципы классификации, ассортимент, технологические схемы получения изделий из стекла, керамики и вяжущих веществ. Приведена информация о сырье, приготовлении массы, формировании изделий, тепловой обработке, технологиях изготовления и возможности использования фасадной и кровельной керамики (черепицы), гипсовых вяжущих веществ, строительной извести, силикатного стекла, газосиликатных изделий, портландцемента.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л43-1

Рубрики:

Скло і скловироби

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто механізм утворення тимчасових і залишкових напружень у склі. Вперше здійснено спробу розкладання перехідних напружень, що виникають у процесі гартування на дві складові: залишкову та температурну. Зазначено, що величини цих двох складових, пов'язаних з режимами охолодження, значною мірою визначають ефект зміцнення під час термічного гартування. Розроблено практичні рекоментації щодо оптимізації технологічного процесу гартування скляних виробів, а також запропоновано заходи з забезпечення експлуатаційної надійності гартованого скла.

Вивчено складний процес становлення української національної хімічної науки за умов бездержавності на зламі XIX - XX ст. Висвітлено роль українських вчених-хіміків у розвитку хімічної науки, створенні національної фахової термінології.

Досліджено вплив форми зразків на термостійкість негартованого листового скла та виявлено залежність між величиною залишкових напружень і термостійкістю скла, гартованого контактним способом.

Досліджено пошарову зміну величини мікротвердості негартованого скла та скла, гартованого за допомогою повітряного методу, у процесі травлення у суміші фторидної та сульфатної кислот. Встановлено, що її величина залежить від навантаження на індентор і має складний характер зміни в процесі травлення. Мікротвердість гартованого скла є меншою, ніж вихідного, у всіх випадках.

Досліджено величину мікротвердості поверхневих шарів листового шестиміліметрового флоат-скла, загартованого з використанням контактного та повітряного методу, за допомогою травлення у суміші фторидної та сульфатної кислот. Встановлено, що величина мікротвердості залежить від методу гартування та товщини стравленого шару. Вибрано оптимальні параметри вимірювання величини мікротвердості шестиміліметрового листового флоат-скла та вказано, за якої товщини стравленого шару відбувається релаксація залишкових напружень.

Досліджено зміну величини мікротвердості листового 6 мм флоат-скла залежно від умов вимірювання. Встановлено, що величина мікротвердості залежить від вологості поверхні, навантаження на індентор і часу витримки. Вибрано оптимальні параметри вимірювання величини мікротвердості 6 мм листового флоат-скла.

Досліджено хімічну стійкість вихідного та гартованого 6 мм листового флоат-скла. Гартування проведено за допомогою повітряного та нового енергоощадного контактного методу. Виявлено, що після гартування стійкість скла до дії кислоти зменшується, але зразки скла, гартовані за допомогою контактного методу, є стійкішими, ніж зразки, гартовані повітрям. Показано, що зі зростанням величини залишкових напружень від 1,1 до 2,6 пор/см кислотостійкість гартованих зразків скла зменшується. Вказано, що однією з причин зниження кислотостійкості гартованого скла може бути наявність поверхневого шару малої густини та відмінності в оксидному співвідношенні на поверхні вихідного та гартованих зразків.

Досліджено зміну величини мікротвердості листового 6 мм флоат-скла залежно від умов вимірювання. Встановлено, що величина мікротвердості залежить від вологості поверхні, навантаження на індентор і часу витримки. Вибрано оптимальні параметри вимірювання величини мікротвердості 6 мм листового флоат-скла.

Досліджено вплив гартування скла традиційним і новим контактним методом на величину мікротвердості та хімічної стійкості 6 мм листового флоат-скла. Виявлено, що присутність у склі залишкових напружень, призводить до зменшення мікротвердості та хімічної стійкості, однак скло гартоване контактним методом є твердішим та стійкішим до дії соляної кислоти, ніж скло, гартоване повітрям. Встановлено, що причиною зниження хімічної стійкості та мікротвердості гартованого скла, є утворений на поверхні скла шар із низькою густиною.

Досліджено особливості динаміки утворення напружень у склі під час його гартування. Пояснено, як температура та інтенсивність гартування впливають на особливості зміни вигляду епюри гартувальних напружень у часі. Виявлено, що основним чинником, який впливає на цей процес, є динаміка зміни температури поверхневих і внутрішнього шарів у склі. Коли значення температури перевищують межу температури склування, відбувається стрибкоподібна зміна модуля пружності та ТКЛР скла. Накладання величини модуля пружності, температурної деформації та градієнта температур у склі призводить до того чи іншого вигляду гартувальної епюри. Математичне моделювання динаміки цього процесу дало наближені до реальних результати зміни поверхневих напружень у склі під час гартування.

Мета роботи - пояснити природу стрибкоподібного зростання температурного коефіцієнта лінійного розширення (ТКЛР) скла в інтервалі склування. Властивості скла визначаються коливаннями силіційкисневого каркаса, який при нагріванні втрачає свою жорсткість. Після досягнення температури склування структура скла стає більш пухкою і починають проявлятися коливання лужних катіонів. Вони зумовлюють стрибок величини ТКЛР. Найбільших значень цей стрибок набуває тоді, коли структура скла формується двовимірними шарами силіційкисневих тетраедрів, частково з'єднаними між собою у третьому вимірі.

Показано можливість використання газотермічного оброблення скляної тари розчином солей амонію для збільшення водостійкості. Щоб уникнути можливого розтріскування поверхні скла, було запропоновано використовувати спиртову суспензію, або комплексний сірковмісний органічний розчинник. Це надає змогу значно підвищити хімічну стійкість тари. При цьому на поверхні обробленої пляшки утворюється наліт солі, який легко змивається водою.