Розглянуто зміни електроенцефалографії у випадку патології головного мозку. Висвітлено місце електронейроміографії в діагностиці уражень периферичної нервової системи, особливості реєстрації викликаних потенціалів на етапах нейрохірургічного лікування. Описано методи електронейроміографічної діагностики сегментарних і провідникових порушень у хворих на мієлопатію. Охарактеризовано тригеміно-фаціальний рефлекс у хворих з патологією черепних нервів і стовбура мозку.

Рассмотрены изменения электроэнцефалографии в случае патологии головного мозга. Освещены место электронейромиографии в диагностике поражений периферической нервной системы, особенности регистрации вызванных потенциалов на этапах нейрохирургического лечения. Описаны методы электронейромиографической диагностики сегментарных и проводниковых нарушений у больных миелопатией. Охарактеризован тригемино-фациальный рефлекс у больных с патологией черепных нервов и ствола мозка.

Наведено дані про ефекти пригнічення транскраніальною магнітною стимуляцією (ТМС) вогнищ епілептичної активності головного мозку щурів. Вивчено особливості клінічних проявів залежно від форми епілепсії, встановлено можливості їх використання для диференціальної діагностики. На підставі розробленої схеми оцінки координаторної сфери у хворих з даною патологією встановлено кореляційний зв'язок між ступенем мозочкової дисфункції і резистентною до антиконвульсантів формою епілепсії. Виявлено стан активації або пригнічення неспецифічних серединних структур головного мозку хворих за результатами електроенцефалографічного дослідження. Встановлено порушення метаболічного контуру цереброваскулярної реактивності. Запропоновано комбінований метод лікування хворих на резистентну до антиконвульсантів епілепсію.

У гострих дослідах на щурах лінії Вістар встановлено, що під впливом аспірації палеоцеребелярної кори на 47 % скорочується час виникнення епілептичних розрядів, викликаних в лобних відділах кори головного мозку нанесенням розчину каїнової кислоти (1 мг в 1 мл фосфатного буфера). Крім того, спостерігалося скорочення часу досягнення максимальної амплітуди розрядів (на 39,4 %), збільшення їх максимальної амплітуди (на 37,5 %) та зміщення моди міжспайкових інтервалів у бік її скорочення. Під впливом аспірації палеоцеребелярної кори збільшувався час існування епілептичних вогнищ.