Проаналізовано двостороннє співробітництво між Німеччиною та Україною у галузі освіти та науки у 1992 - 2007 рр., досліджено процес формування його договірно-правової бази, становлення та розвитку відносин у галузі середньої, професійної та вищої освіти. Охарактеризовано стан німецько-українського співробітництва у галузі науки. Розкрито роль німецьких фондів і наукових товариств у розвитку двостороннього діалогу. Наведено дані про рівень академічного обміну між країнами, проведено їх порівняльне дослідження з аналогічною інформацією щодо країн Східної Європи. Зазначено, що у 1993 р. на найвищому рівні підписано основні угоди, на базі яких укладено більш конкретні домовленості між міністерствами країн, регіонами, академіями наук, на рівні окремих освітньо-наукових закладів. Виявлено, що протягом досліджуваного періоду були реалізовані традиційні форми співробітництва (обмін студентами, викладачами, науковцями, інформацією, літературою, проведення конференцій, семінарів, симпозіумів, участь у спільних наукових проектах), а також впроваджено нові (створення спільних факультетів).

Розглянуто досвід вихователів у проведенні педрад, де кожен педагог обирає сучасний шлях у роботі. Наведено плани, методи, етапи та елементи нових технологій під час проведення педрад з декількох тем.