Встановлено, що молоді техногенні грунти закріплюють еволюційні зміни, що створюються в початковий період грунтоутворення, і набувають частину ознак, властивих зрілому зональному грунту. Виявлено, що саморозвиток грунтів на початковому етапі грунтоутворення відбувається інтенсивними темпами за зональним для Донбасу типом грунтоутворення, домінуюча роль в якому належить дерновому процесу. Визначено залежність темпів накопичення органічної речовини в молодих грунтах від виду рослинності та властивостей грунтоутворювальної породи. Уперше проведено кількісне оцінювання енергетичного стану молодих грунтів техногенних ландшафтів, що вказує на ступінь віддаленості їх від стабільного стану зональних грунтів. Розроблено модель саморозвитку профілю техногенних грунтів, що дозволяє зробити прогноз накопичення гумусу та його розподілу за профілем.