Вміщено 3800 статей з топографії, вищої геодезії, геодезичної астрономії, космічної геодезії, планетодезії, морської, фізичної, інженерної геодезії, геодезичної гравіметрії, картографії, аерофотозйомки, фотограмметрії, геодезичного, фотограмметричного та аерознімального приладобудування, кадастру, теорії математичного опрацювання результатів геодезичних вимірювань.

Установлено особливості просторово-часових змін показника заломлення повітря в полярних регіонах і вплив представлення межового шару атмосфери на величину астрономічної рефракції та атмосферної затримки за результатами супутникових віддалемірних спостережень. Розроблено алгоритми обчислення інтегрального кута астрономічної рефракції. За аномаліями астрономічної рефракції оцінено придатність таблиць рефракції для полярних регіонів. Установлено величину впливу температурної інверсії на астрономічну рефракцію. Наведено моделі атмосфери для її визначення на Антарктичному узбережжі та в Центральній Антарктиді. Розроблено способи визначення кута астрономічної рефракції за вертикальної рефракції. Установлено, що позатропосферна частина вологої складової зенітної затримки у GPS виміри в полярних регіонах, в літній період, сягає 20 % і більше від її повної величини. Розроблено моделі атмосфери для визначення зенітної тропосферної затримки на станціях Антарктичного узбережжя.

Підготовлено до друку англо-український геодезичний словник, який містить більш ніж 20 000 термінів і словосполучень. Описано структуру словника. Відзначено проблеми, які виникли під час складання словника, та пропозиції щодо їх усунення. Передбачено, що розроблений словник буде корисним спеціалістам, науковим працівникам і викладачам геодезичного профілю, а також студентам та аспірантам геодезичних спеціальностей.

Визначено особливості просторово-часових змін показника заломлення повітря в полярних регіонах і вплив представлення граничного шару атмосфери на величину астрономічної рефракції та атмосферної затримки під час супутникових віддалемірних спостережень. Розроблено алгоритми обчислення інтегрального кута астрономічної рефракції, за її аномаліями оцінено придатність таблиць рефракції для полярних регіонів. Встановлено величину впливу температурної інверсії на астрономічну рефракцію. Наведено моделі атмосфери для її визначення на Антарктичному узбережжі та в Центральній Антарктиді. Запропоновано способи визначення кута астрономічної рефракції за спостереженнями Сонця на великих зенітних відстанях і коефіцієнта земної вертикальної рефракції. Встановлено, що позатропосферна частина вологої складової зенітної затримки у GPS виміри в полярних регіонах в літній період сягає 20 % і більше від її повної величини. Розроблено моделі атмосфери для визначення зенітної тропосферної затримки на станціях Антарктичного узбережжя.

Наведено понад 20 000 слів і словосполучень (англійською та українською мовами) з геодезії, фотограмметрії, картографії, вищої геодезії, геодезичної астрономії, гравіметрії, супутникової та космічної геодезії. Подано найуживаніші терміни та вирази з кадастру, навігації, метеорології, геології та інших суміжних з геодезією наук.

Приведено более 20 000 слов и словосочетаний (на английском и украинском языках) по геодезии, фотограмметрии, картографии, высшей геодезии, геодезической астрономии, гравиметрии, спутниковой и космической геодезии. Даны наиболее употребляемые термины и выражения из кадастра, навигации, метеорологии, геологии и других смежных с геодезией наук.

За даними радіозондування на 5-х станціях тихоокеанської екваторіальної зони визначено величини сухої та вологої складової зенітної тропосферної затримки числовим інтегруванням, а також за аналітичними моделями Саастамойнена та Хопфілда. Проаналізовано одержані результати та надано рекомендації з метою подальшого удосконалення наведених досліджень.

Розглянуто структуру нової спеціальності "Космічний моніторинг Землі" для підготовки магістрів на основі базового напряму "Геодезія, картографія та землеустрій" у Національному університеті "Львівська політехніка".

Розглянуто всі основні формули визначення індексу показника заломлення повітря для ультракоротких радіохвиль. За ними визначено суху та гідростатичну складові зенітної тропосферної затримки числовим інтегруванням за даними радіозондування на станціях основних кліматичних зон земної кулі. Виконано порівняння з відповідними затримками, одержаними за моделями Саастамойнена та Гопфілд. Надано рекомендації щодо подальшого дослідження цього питання.

Проаналізовано точність аналітичних моделей Саастамойнена та Гопфілд для визначення гідростатичної чи сухої та вологої складових зенітної тропосферної затримки на трьох аерологічних станціях, а саме: Кемборн (Англія), Прага (Чехія) і Ростов-на-Дону (Росія).

Проаналізовано точність вологих складових зенітної тропосферної затримки, одержаних у результаті спостережень трьох GPS-станцій і за даними радіозондування атмосфери на трьох аерологічних станціях.

Освещены вопросы определения тропосферной задержки: по данным радиозондирования атмосферы, только по данным приземных значений основных метеорологических параметров, по данным, полученным в результате GNSS-наблюдений. Проведены сравнения и оценка точности полученных результатов.

Обсуждена весьма важная для Украины проблема, связанная с быстрой организацией подготовки кадров по специальностям "Астрономогеодезия" и "Спутниковая геодезия и навигация". Такая необходимость вызвана бурным развитием экономики страны и потребностями современной армии.

По данным радиозондирования на шести станциях экваториальной зоны определены величины сухой и влажной составляющих зенитной тропосферной задержки сигналов численным интегрированием, а также по аналитическим моделям Саастамойнена и Холфилд. Проанализированы полученные результаты, даны рекомендации по дальнейшему усовершенствованию методики исследований.

Подготовлен к изданию англо-украинский геодезический словарь, содержащий более 20 000 терминов и словосочетаний. Приведена структура словаря, освещено содержание отдельных его частей, отмечены сложности, которые возникли при составлении словаря. Словарь будет полезен специалистам, научным работникам и преподавателям геодезического и картографического профиля, а также студентам и аспирантам этих специальностей.

На основании данных радиозондирования на шести аэрологических станциях определены показания гидростатической составляющей зенитной тропосферной задержки. Эти данные сравниваются с соответствующими результатами, полученными с использованием аналитической модели Saastamoinen. Даны рекомендации по дальнейшим исследованиям в этом направлении.

Используя данные аэрологических и ГНСС-станций, проанализированы пространственно-временные изменения значений зенитной тропосферной задержки в тропических и средних широтах. На основании полученных в процессе исследований результатов выявлено, что наиболее значительные изменения в значениях зенитной тропосферной задержки вызваны преимущественно ее влажной составляющей.

Мета роботи - оцінити точність вологої складової зенітної тропосферної затримки, одержаної за даними шести GNSS-станцій у порівнянні з даними радіозондування. Визначення гідростатичної та вологої складових зенітної тропосферної затримки (ЗТЗ) охопило кілька етапів. На першому етапі, з відповідного сайту, за даними центру опрацювання GNNS-вимірювань, вибирали усереднені значення ЗТЗ. На другому етапі, застосовуючи аналітичну модель Saastamoinen, обчислено гідростатичну компоненту, за точно виміряним (на висоті антени) значенням атмосферного тиску. На третьому етапі визначено вологу складову як різницю між значенням ЗТЗ, виведеної із GNNS-вимірювань та її гідростатичною компонентою. Перевагами такого підходу у визначенні тропосферної затримки у порівнянні з іншими методами є безперервність GNNS-спостережень і незалежність їх від погодних умов. Одержані значення порівняно з відповідними величинами, визначеними за даними радіозондування, які в цьому дослідженні приймали як контрольні. В результаті опрацювання 120-ти вертикальних профілів радіозондувань, на шести аерологічних станціях і за даними шести GNSS-станцій - обчислено значення гідростатичної та вологої компонент ЗТЗ для середніх декад січня та липня 2011 і 2013 рр. Дані радіозондувань опрацьовано за 2 роки, оскільки такий досить об'ємний і масивний матеріал надав змогу надійніше уточнити та оцінити, насамперед, характер одержаних значень гідростатичної складової тропосферної затримки, оскільки точність її визначення безпосередньо впливатиме на точність встановлення вологого складника. За результатами обчислень одержано різниці гідростатичної і вологої складових ЗТЗ та оцінено їх точність. Одержані результати слугують підгрунтям для подальшого підвищення точності визначення вологої складової із GNSS-вимірювань, зокрема для визначення просторово-часових змін і вмісту осаджуваної водяної пари в атмосфері в даному регіоні, що є важливим для прогнозування погоди.

Мета роботи - виявлення достовірних оцінок зенітних тропосферних затримок (ZTD) за даними GNSS-спостережень (дистанційний моніторинг тропосфери) на активних референцних станціях західної транскордонної зони України. Важливим продуктом, який одержують у GNSS-метеорології, є зенітні тропосферні затримки, а їх безпосередній зв'язок із інтегрованою/осаджуваною водяною парою надає змогу одержати оперативну інформацію для числового прогнозування погоди. Однією з основних проблем у процесі використання таких результатів є достовірність одерданих оцінок величин інтегрованої/осаджуваної водяної пари з аналізу GNSS-даних. Відповідно стратегія аналізу GNSS-даних повинна забезпечувати такі оцінки ZTD, які відповідають вимогам GNSS-метеорології. Визначення величин ZTD традиційно базувалося на аналізі даних у режимі пакетного мережевого розв'язку з використанням методу найменших квадратів і способу спостереження, що спирається на утворення подвійних різниць (DD), та у режимі, близькому до реального часу (NRT). Абсолютний метод точного позиціонування (PPP), для реалізації якого був необхідний доступ до точних поправок супутникових годинників разом з прогнозованими орбітами, фактично не використовувався. З точки зору стратегії аналізу GNSS-даних метод PPP є популярним завдяки створенню у режимі реального часу (RT) Міжнародною службою GNSS та іншими організаціями таких продуктів, як точні орбіти супутників і поправки годинників. З метою порівняння вибрані дані ZTD, одержані програмними пакетами NRT-DD Bernese GNSS software та RT-PPP ALBERDING GNSS STATUS Software за період лютий - березень 2016 р. Критерієм вибору була максимальна кількість даних на кожній станції спостережень (2880 значень) за вказаний період. Усього для порівняння були вибрані 17 GNSS-станцій. Для кожної станції побудовано графіки зміни ZTD за вказаний період спостережень, та обчислено часову зміну різниць ZTD, одержану двома програмними пакетами. За результатами порівнянь виявлено, що використання різних стратегій опрацювання GNSS-даних не вносить істотного впливу на точність визначення зенітних тропосферних затримок. Одержані оцінки в 1 - 2 см цілком задовольняють вимоги до одержання зазначеного продукту у метеорології та кліматології.

Досліджено вертикальний розподіл вологої складової зенітної тропосферної затримки (ЗТЗ) за даними аерологічних станцій у середніх і тропічних широтах і виконано порівняння цих величин із відповідними значеннями вологих складових ЗТЗ, отриманих із ГНСС-спостережень. До кожної з дев'яти аерологічних станцій підбирали найближчі активні референцні ГНСС-станції з відомими зенітними тропосферними затримками. Різницю висот між аерологічними та ГНСС-станціями нівелювали інтерполюванням. За аналітичною моделлю Saastamoinen обчислювали гідростатичні складові ЗТЗ. Потім ці значення гідростатичних складових віднімали від повних зенітних тропосферних затримок, виведених із ГНСС-вимірювань, в результаті чого отримали значення вологих складових ЗТЗ.

На сьогодні при побудові висотних мереж найточнішими залишаються традиційні методи геометричного нівелювання. Попри те, що застосування супутникових технологій є значно економічно вигіднішим і дозволяє отримати координати субміліметрового рівня точності, відсутність високоточних моделей геоїда не дозволяє повноцінно замінити ними традиційні методи. Тому дослідження і покращення методів і алгоритмів побудови поверхні геоїда є актуальною задачею. Є чимало методів побудови поверхні геоїда. Останнім часом дедалі більшу популярність набирають параметричні методи, в основі яких лежить використання сферичних функцій Лежандра дійсного ступеня. До основних недоліків такого роду методів можна віднести те, що вони не є ортогональними у своїй області визначення. Виняток становлять STHA-функції. Відповідно при їх використанні можна застосувати квадратурні формули (напр., другий метод Неймана). Основна проблема полягає в тому, що такі квадратури мають дуже погану збіжність, і необхідно розробити модифіковані методи, які дозволятимуть обчислювати невідомі коефіцієнти моделі з меншими витратами часу. Розглянуто публікації, в яких висвітлено основні етапи побудови потенціальних полів з використанням сферичних функцій дійсного ступеня. Використання STHA-функцій для побудови високоточного регіонального гравітаційного поля є практично надзвичайно складною задачею через повільну збіжність квадратурних рядів. Розроблено алгоритми, які дозволять покращити збіжність квадратурних рядів при використанні STHA-функцій для побудови високоточного регіонального гравітаційного поля. Розроблено модифікований метод застосування квадратурних формул Гаусса при моделюванні регіонального гравітаційного поля Землі STHA-функціями. Це дозволить будувати високоточні регіональні поверхні геоїда без надмірного використання ресурсів і часу. Висновки: запропоновано та апробовано методику для оптимізації обчислення невідомих гармонічних коефіцієнтів моделі регіонального гравітаційного поля з використанням квадратурних формул Гаусса.