Описаны редко встречаемые случаи синдромов гиперэластической и вялой кожи. Представлены клинические типы и критерии дифференциальной диагностики.

Досліджено еволюцію організаційно-правових засад державного управління забезпеченням економічної безпеки України в 1990-х - 2015-х рр. Визначено основні етапи їх формування: I етап - започаткування створення національної нормативно-правової бази; II етап - конституційне закріплення функції держави щодо забезпечення економічної безпеки та формування відповідних організаційно-правових засад державного управління щодо її забезпечення; III етап - період адаптації законодавства України до норм права ЄС та формування інститутів громадянського суспільства для здійснення контролю за виконанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

На основі комплексного аналізу теоретичних засад оцінювання ефективності державного управління, державного управління у сфері національної безпеки та визначення рівня економічної безпеки обгрунтовано критерії оцінювання ефективності функціонування системи державного управління у сфері економічної безпеки України, як в цілому, так і на різних етапах підготовки державно-управлінських рішень. Обгрунтовано підхід щодо оцінювання ефективності функціонування вказаної системи загалом (що характеризує рівень досягнення кінцевої мети) з використанням Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки, критерії оцінювання ефективності моніторингу загроз та стратегічного планування у сфері економічної безпеки.

Визначено когнітивні ознаки явища, яке позначають поняттям "енергетична бідність". Обгрунтовано, що ці ознаки мають бути домінантою при розробці та реалізації державної політики щодо її подолання. Встановлено, що характерними ознаками енергетичної бідності є неможливість окремих груп та шарів населення реалізувати свої потреби в енергетичних ресурсах в умовах лібералізації енергетичних ринків; нерозвиненість потреб населення в енергетичних ресурсах та рівень їх реалізації, що впливає на рівні та масштаби енергетичної бідності; вимушене позбавлення населення можливості задовольнити свої потреби в енергетичних ресурсах, які необхідні для підтримання способу життя притаманного конкретному суспільству в конкретний період. На основі з'ясування когнітивних ознак енергетичної бідності визначені першочергові завдання органів державної влади в контексті виявлення, ідентифікації, оцінювання та розробки механізмів подолання енергетичної бідності.

Здійснено аналіз сучасного стану реформування системи субсидування в енергетиці в контексті зобов'язань України як члена Енергетичного співтовариства та у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що реалізується в частині трансформації соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів та надання державної допомоги суб'єктам господарювання у сфері енергетики в інтересах забезпечення енергетичної безпеки України. Показано, що у процесі реформування вказаної системи в напрямі удосконалення соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів розпочато поетапний перехід до монетизації житлово-комунальних субсидій, який наразі реалізується на рівні підприємств-надавачів послуг, а потім - для домогосподарств. Одночасно для формування соціально справедливої системи субсидій розпочато процес верифікації одержувачів субсидій, що спрямований на удосконалення механізму соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів та підвищення адресності державних виплат шляхом перевірки інформації. Обгрунтовано, що важливим кроком на шляху впорядкування державної допомоги суб'єктам господарювання є нормативно-правове та інституційне забезпечення впровадження ефективної системи моніторингу та контролю за допустимістю державної допомоги суб'єктам господарювання, спрямованої на захист та розвиток конкуренції. Виявлено, що наразі зберігаються субсидії у вугільній сфері, спрямовані на забезпечення вітчизняного виробництва вугільної продукції та подальшого реформування державного сектору вугільної промисловості, а у газовій галузі та у галузі електроенергетики - на основі покладання спеціальних обов'язків із забезпечення продажу газу побутовим споживачам, релігійним організаціям та виробникам теплової енергії за встановленим тарифом та компенсації втрат за постачання за регульованим тарифом електричної енергії окремим категоріям споживачів, відповідно. Визначено, що пріоритетами подальшого реформування у сфері енергетики є запровадження більш чітких та прозорих механізмів надання і контролю державних ресурсів, що стосуються як державних підприємств, підприємств, яким надаються спеціальні або виключні права, так і підприємств, які мають характер монополії та приносять державний дохід. Крім того, акцентується увага на тому, що досить важливим є належний моніторинг наданої державної допомоги що призводить до втрат доходів державного бюджету на відповідність критеріям, які визначають сумісність зі спільним енергетичним ринком.

Акцентовано увагу на проблемі пошуку балансу інтересів особи, суспільства та держави, що постає за відходу від політики субсидування енергопостачання, відмови від формування цін і тарифів за принципом "затрати плюс" та реалізації адресної соціальної підтримки вразливих споживачів енергоресурсів. Зазначено, що реформування внутрішніх енергетичних ринків водночас має передбачати узгодження особистих і суспільних інтересів за умови їх максимального врахування та управління, а застосування в сучасних умовах державотворення збалансованого державного патерналізму має поєднувати адресну соціальну підтримку окремих верств населення з процесами суспільної самоорганізації, створюючи умови для реалізації потреб населення в енергетичних ресурсах власними зусиллями. Реформування енергетичних субсидій у напрямі від субсидування виробників до адресної допомоги вразливим споживачам енергоресурсів у довгостроковому періоді приводить до зростання суспільного добробуту, але водночас змушує особу нести таку відповідальність, якої від неї раніше не вимагали, зокрема забезпечувати ощадливе використання енергоресурсів та ефективність господарювання. Передбачається становлення особияк об'єкта та суб'єкта узгодження інтересів щодо енергоефективного та енергоощадного споживання. З'ясовано місце та роль інститутів громадянського суспільства як важливих представників суспільних інтересів, впливових посередників між їх носіями та органами державної влади, що мають спрямовувати зусилля для узгодження інтересів особи із суспільно значущими інтересами шляхом трансформації їх спрямованості на ціннісні орієнтації суспільства. Це сприятиме нейтралізації патерналістських очікувань населення та переконань в існуванні дешевих енергетичних ресурсів, формуванню у громадян відповідальності за ощадливе та енергоефективне споживання, а також відіграє важливу роль у забезпеченні суспільної стабільності.

Здійснено комплексний аналіз проблемних питань попередження та боротьби з енергетичною бідністю в Україні у контексті започаткованої лібералізації ринків електроенергії та газу, визначених Україною Цілей сталого розвитку стосовно забезпечення доступу до надійних, стійких і сучасних джерел енергії, а також пріоритетів державної енергетичної політики країн - членів Європейського Союзу, нормативна база якої сьогодні активно запроваджується в Україні. Здійснена концептуалізація підходу як основи сучасної методології підвищення ефективності державного управління при попередженні та боротьбі з енергетичною бідністю в України. В основі цього підходу - з'ясування сутності концепту "енергетична бідність" як соціального явища та досить складного об'єкта управління з притаманними йому властивостями. Показано, що складність об'єкта управління зумовлюється проявами потенційної несумісності з "власними інтере сами" населення, необхідністю розвитку їх адаптивної властивості, а також самоактивності та самоуправління населення в соціальних системах. Акцентовано увагу на тому, що предметами управлінських зусиль органів державної влади у процесі попередження та боротьби з енергетичною бідністю мають бути фактори, які спричиняють виникнення енергетичної бідності. Встановлено доцільність поєднання системного та ситуаційного підходів у процесі державного управління щодо попередження та боротьби з енергетичною бідністю. У цьому випадку системний підхід має концентрувати зусилля суб'єктів державного управління на розкритті цілісності вказаного процесу як об'єкта управління, його складниках та взаємозв'язках між ними, а застосування ситуаційного підходу зумовлено необхідністю пошуку ефективних управлінських рішень на основі об'єктивної оцінки взаємозалежності факторів, які є причинами виникнення енергетичної бідності та зростання ймовірності її настання.

На основі результатів досліджень особливостей онтогенезу сортів сорго вітчизняної селекції проведено гармонізацію та порівняння зарубіжних і вітчизняних шкал росту та розвитку соргових культур. Розроблено дієві рекомендації стосовно ідентифікації стану рослин відповідно до фаз індивідуального росту та розвитку. Визначено, які елементи технології можна коригувати для досягнення максимального рівня продуктивності вирощування сорго в умовах Лісостепу України.

Увагу приділено зарубіжному та вітчизняному досвіду вирішення актуальних проблеми забезпечення національної безпеки, оборони й розвідки. Досліджено історичні, правові та політичні аспекти діяльності у сфері забезпечення національної безпеки України та провідних країн світу. Проблеми забезпечення вітчизняної безпеки розкрито з урахуванням набутого досвіду під час протидії військовій агресії Росії та ухваленого нового законодавства України у сфері національної безпеки. Висвітлено засади національної безпеки держави. Охарактеризовано цілі державної політики національної безпеки держави. Досліджено загрози національним інтересам і національній безпеці держави. Висвітлено основні напрями нейтралізації внутрішніх загроз і захисту від зовнішніх загроз національній безпеці. Розглянуто організаційно-технічну модель національної системи кібербезпеки. Досліджено сучасні системи забезпечення національної безпеки.

Розкрито методологію системного підходу до проведення аналізу реалізації політики у сфері енергетичної безпеки. Застосовано методологію до визначення сфери і предмета енергетичної безпеки як об'єкта управління. Запропоновано методику та сформовано набір індикаторів оцінки рівня енергетичної безпеки. Проведено розрахунки рівня енергетичної безпеки станом на 2020 р. Визначено і класифіковано загрози енергетичній безпеці. Висвітлено загальні підходи до оцінювання загроз, розроблено їх методику. Ідентифіковано та проаналізовано загрози енергетичній безпеці України, наведено дані про їх оцінювання станом на 1 вересня 2021 р. Надано рекомендації органам виконавчої влади щодо застосування методології визначення рівня енергетичної безпеки й оцінювання загроз у системі забезпечення енергетичної та національної безпеки.

Здійснено аналіз сучасних тенденцій забезпечення доступності енергії для населення в державах ЄС та Україні на основі використання показників, які застосовуються для моніторингу досягнення Цілі 7 (Goal 7: Afforbable and Clean Energy) Європейською Комісією, а також показників з виявлення енергетично бідного населення, які представлені Обсерваторією з енергетичної бідності ЄС. Завдяки проведеному дослідженню з'ясовано, що найбільш послідовно заходи по реалізації Цілі 7 "Доступна та чиста енергія" впроваджують у таких державах ЄС, як Франція, Велика Британія, Польща, Ірландія, Латвія, Естонія. В Україні в останні роки відбувається динаміка зі зменшення споживання енергії в домогосподарствах, проте частка населення, що не має змоги утримувати будинок належним чином теплим є на досить високому рівні. Попри збільшення частки споживання відновлюваної енергії домогосподарствами у валовому кінцевому споживанні її обсяги залишаються на досить низькому рівні в порівнянні з "передовими" державами ЄС у цій галузі. Використання показників з оцінювання поширення енергетичної бідності засвідчують, що в Україні значна частка домогосподарств через недостатність коштів не мали змоги оплатити рахунки за житло та необхідні послуги з його утримання або оплати газу для приготування їжі, що є вищим більш, як у два рази за аналогічний показник в державах ЄС, які послідовно проваджують заходи щодо забезпечення доступності енергії для населення; частка населення, що не може утримувати будинок належним чином теплим, є вищою у 2,7 - 8,7 рази, ніж у зазначених державах ЄС. Таку ситуацію в Україні спричиняють ряд факторів: низький рівень доходів населення (наприкінці 2020 р. рівень бідності збільшився до 45 %, в той час як ризик виникнення бідності в Польщі в 2018 р. становив 18,9 %); досить низький рівень житлових умов в порівнянні з досліджуваними державами ЄС і енергоефективності будівель (в Україні серед будівель, що пройшли енергетичну сертифікацію, найвищий клас енергоефективності "А", встановлено лише 14 житловим будинкам, тоді як у Франції такі будівлі в цілому становили 8 %). Але при цьому рівень цін на енергоресурси для населення в Україні, у порівнянні з державами-членами ЄС, є значно нижчим. На основі з'ясування ключових проблемних питань із забезпечення доступності енергії для населення в Україні визначено пріоритети у боротьбі з енергетичною бідністю, захисту прав споживачів енергоресурсів на лібералізованих енергетичних ринках, їх становлення як активних учасників енергетичних ринків, захисту вразливих споживачів енергоресурсів.