Досліджено вплив соціального, театрального та культурологічного контекстів на українську драматургію кінця XIX - початку XX ст. До аналізу залучено широкий матеріал п'єс провідних і другорядних драматургів, а також епістолярій і критичні матеріали. Розглянуто посилання дидактичного елемента в драматургії та його еволюцію від незначного елемента поетики до визначальної характеристики драматичного тексту у зв'язку з соціальними обставинами побутування театру. Досліджено провідні театральні системи даного періоду (романтично- та реалістично-побутову). Визначено, що сукупний доробок "драморобів" складає осібну театральну систему. Досліджено її маркантні особливості в контексті театрального міфу та театру жорстокості Антонена Арто. Проаналізовано міфотворення як одну з головних тенденцій модерного світогляду в контексті введення до тексту п'єс народних обрядів і пізнішого переосмислення християнских, поганських та історичних сюжетів задля витворення на їх основі міфологічної парадигми служіння Україні та здобуття її незалежності. Визначено етапи інтеграції обряду в тіло п'єси та метод реміфологізації старих форм. З'ясовано роль, яку грав мелос у поетиці символізму. Проаналізовано тенденцію до розшифровки символу, притаманну українській драматургії.