Наведено порівняльний аналіз впливу анкерних паль під час статичних випробувань із використанням програмного комплексу PLAXIS 3D FOUNDATION.

Розглянуто теоретичні засади підвищення коефіцієнта запасу стійкості схилів шляхом впровадження у зсувну зону елементів із більшою структурною міцністю, виконаних за технологією струминної цементації "Jet-grouting", визначено їх геометричні та міцнісні параметри та вплив на напружено-деформований стан грунтової основи. Теоретично та за допомогою чилового моделювання напружено-деформованого стану грунтового масиву зсувонебезпечної ділянки виявлено, що поетапне розташування елементів у зоні пластичних деформацій дозволяє керувати її розвитком та впливати на загальну стійкість схилу. Підтверджено факт зростання міцнісних та деформаційних характеристик структурно-армованих масивів грунту або "геокомпозиту", значення яких за умов водонасичення збільшуються у 2 - 4 рази, коефіцієнт фільтрації майже не змінюється, лише за ін'єкції бентонітової глини його значення суттєво знизилось до 0,004 м / добу, тобто майже у 8 разів. Зазначено значне зростання кута внутрішнього тертя майже вдвічі та підвищення у 4,0 - 4,5 разів питомого зчеплення для водонасичених грунтів. Одержані результати в процесі дослідження впливу грунтоцементних елементів на формування напружено-деформованого стану схилу уможливлюють виявлення зони найбільш ефективного дискретного їх розташування в тілі схилу та вчасно розробити інженерний захист зсувонебезпечної ділянки.

Виконано аналіз розвитку зони пластичних деформацій у разі підвищення стійкості схилів шляхом зміни міцнісних характеристик грунтів за допомогою технології струминної цементації. Розроблено скінцево-елементну модель схилу. Встановлено залежність коефіцієнта загальної стійкості схилу від висоти грунтоцементних елементів та відстані між ними. Обгрунтовано раціональний спосіб інженерного захисту зсувонебезпечного масиву шляхом влаштування зміцнених зон по площині ковзання та зменшення навантаження на схил.

На основі аналізу результатів комп'ютерного моделювання та лабораторних досліджень у науковій роботі необхідно встановити залежність впливу змін гідравлічного рівня грунтових вод на стійкість обробки тунелів метрополітену за рахунок розвитку деформацій оточуючого намивного масиву. Методичну основу комплексу досліджень складають аналіз та узагальнення відомих наукових результатів та практичного досвіду прогнозування і попередження деформацій обробок тунелів та оточуючого грунтового масиву, а також комп'ютерне моделювання критичного напружено-деформованого стану обробки тунелю при зміні гідравлічного рівня грунтових вод. В процесі технологічного спорудження та під дією безнапірних підземних вод при експлуатації тунелів ліній метрополітену мілкого закладання стійкість суцільно-секційної обробки забезпечується завдяки рівномірному гідростатичному обтисканню обробки, при цьому осідання тунелю знаходяться в межах допустимих значень. Результати досліджень показують, що при зміні рівня підземних вод по обидва боки тунелю може виникати різний гідростатичний тиск. При цьому з'являється перерозподіл напружень грунтового масиву навколо поперечного перерізу тунелю, а це, в свою чергу, призводить до виникнення додаткових нерівномірних деформацій та розкриття тріщин обробки тунелю під час експлуатації. Встановлено вплив зміни гідростатичного тиску, що може виникати внаслідок коливання рівня підземних вод, на суцільно-секційну обробку тунелів ліній метрополітену мілкого закладання через вторинне осідання грунту. Визначені умови виникнення вторинного осідання грунту та встановлено характер протікання деформацій у період експлуатації тунелів мілкого закладання. На стадії проектування ліній метрополітену мілкого закладання необхідно враховувати можливість нерівномірного осідання від дії гідростатичного тиску в період експлуатації. Це дозволить уникнути додаткових деформацій у сезонний період, зменшити кількість поточних ремонтів, підвищити надійність та збільшити термін експлуатації конструкцій обробки тунелів.