Розглянуто теоретико-методологічні проблеми конструювання гендерного досвіду особистості у межах соціально-конструктивістської парадигми. Проаналізовано різні молодіжні субкультури та психологічні особливості маскулінності, фемінінності, які транслюються у них. Розкрито особливості конструювання схем інтерпретації, концептів гендерного досвіду молодих людей, які належать до молодіжних субкультур у межах герменевтичного та семіотичного підходів.

Присвячено теоретико-методологічному обгрунтуванню та емпіричному вивченню механізмів, показників конструювання гендерного досвіду особистості у молодіжних субкультурах. Обгрунтовано концептуальні засади конструювання гендерного досвіду особистості у соціокультурному, персонологічному та життєздійснювальному контекстах. Проаналізовано механізми семіотизації, наративізації та сенсотворення у процесі конструювання суб’єктивного досвіду особистості. Описано соціально-психологічні механізми соціокультурного контексту конструювання гендерного досвіду особистості. Розкрито феномен "молодіжної субкультури" у постнекласичних тлумаченнях. Визначено особливості конструювання гендерних схем у молодіжних субкультурах на знаковому, соціальному та поведінковому рівнях. Емпірично виявлено схеми інтерпретації, концепти-смисли гендерного досвіду молодих людей із різних молодіжних субкультур. Окреслено способи концептуалізації реальності у молодіжних субкультурах. Виділено репертуар стратегій самовиявлення та змістові характеристики стилю життя молодих людей, що належать до гедоністично-ескапістських субкультур.

Розглянуто філософсько-методологічні засади забезпечення самоідентифікації молодої людини як патріота незалежної України. Визначено психолого-педагогічні й духовні чинники і механізми впливу на формування національної ідентичності та самосвідомості молодого покоління. Висвітлено соціо- та етнокультурні спрямування в утвердженні національних пріоритетів, ідеалів української державності.

Проаналізовано проблему психологічної безпеки особистості за умов ризиків і небезпек. Розглянуто питання забезпечення психологічної безпеки особистості в кризових, травмувальних ситуаціях, оскільки в період змін особливо загострюються питання психологічної безпеки особистості, яка переживає стан тривоги й дискомфорту. Мета роботи - розкриття поняття "соціально-психологічні практики захисту" й обгрунтування необхідності їх формування задля забезпечення психологічної безпеки особистості. Психологічна безпеку потрактовано як усвідомлене, рефлексивне, дієве ставлення людини до умов життя, що забезпечує їй відчуття цілісності, конгруентності, рівноваги та розвитку. Визначено два підходи до забезпечення психологічної безпеки особистості: диспозиційний - джерела психологічної безпеки особистості, місятяться в ній самій - це риси темпераменту, характеру, що забезпечують мобільність реагування на небезпеку; ситуаційний - людина реагує на ситуацію небезпеки залежно від спроможності сприйняти, інтерпретувати її та діяти відповідно до наявності в досвіді необхідних соціально-психологічних практик захисту. Соціально-психологічні практики потрактовано як зрозумілі та передбачувані дії, соціально-верифіковані ритуали, здатні конструювати особистісну й суспільну реальність. Соціально-психологічні практики захисту розглянуто як готові верифіковані схеми реагування на ситуації небезпеки, що застосовують індивіди, щоб зробити такі ситуації зрозумілими для себе. Виокремлено види соціально-психологічних практик захисту - соціально-групові, особистісні. Розкрито поняття "соціально-психологічні практики захисту". Обгрунтовано значущість соціально-психологічних практик захисту в подоланні критичних ситуацій. Зосереджено увагу на особистісних практиках - практика міжособистісного захисту, психічної саморегуляції, інтраособистісного захисту.

Розглянуто теорії гендеру та методологію гендерних досліджень. Розкрито питання історії фемінізму, гендерних досліджень у загальноєвропейському й українському контекстах. Із точки зору феміністичної критики розглянуто класичні та альтернативні теорії гендеру, гендерної ідентичності у психології. Висвітлено основні методологічні поняття, принципи та методи феміністичної методології.

Розглянуто комплекс суспільно-політичних, соціально-психологічних, культурологічних, соціолінгвістичних засад утвердження національних пріоритетів, протидії антиукраїнській пропаганді. Розкрито поняття нації, соціуму, держави, масової свідомості, менталітету. Визначено різні шляхи формування українського та російського народів, окреслено відмінності двох національних культур - української та російської, перспективи подальшого розвитку української мови як єдиної державної.