Корів, хворих на гострий післяродовий ендометрит, лікували окситетрацикліном. Імунологічні показники крові досліджували до лікування, через добу після початку лікування, після клінічного видужування та через 10 днів після одужання. Виявлено депресивну дію антибіотика на імунний стан корів.

Наведено результати досліджень стосовно використання низькоінтенсивного лазерного випромінювання від напівпровідникового діода під час лікування гострого післяродового ендометриту корів. Визначено його високу терапевтичну ефективність у порівнянні з тканинотерапією та застосуванням окситетрацикліну-200. Встановлено стимулювальну дію лазерного випромінювання на морфо-біохімічні, імунологічні показники та фактори неспецифічної резистентності організму корів, хворих на гострий гнійно-катаральний ендометрит, визначено імунодепресивну дію окситетрацикліну-200. Проведено порівняльну діагностику для виявлення гострого післяродового та субклінічного ендометриту в корів різними фізико-хімічними методами. Проаналізовано показники відтворення корів, пролікованих різними засобами. Встановлено, що у корів після лазеротерапії скорочувався сервіс-період, знижувався індекс осіменіння.

Індекс рубрикатора НБУВ: П841-2 с2

Рубрики:

Ветеринарна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П841-2 с2

Рубрики:

Ветеринарна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано основні інфекційні захворювання овець та кіз. Викладено сучасні відомості про причини, що викликають захворювання, перебіг характерних клінічних ознак і паталого-анатомічних змін, їх діагностику та заходи боротьби з інфекціями, що за класифікацією Міжнародного епізоотичного бюро становлять загрозу для європейських країн, у тому числі України. Увагу приділено питанням лікування інфекційних захворювань овець і кіз за сучасними методиками за різних форм ведення тваринництва й утримання тварин. Наведено дезінфекційні препарати, які є найбільш ефективними під час проведення дезинфекцій за різних інфекційних хвороб овець і кіз.

Розкрито поняття та надано загальну характеристику ветеринарного права. Розглянуто державне управління та організацію діяльності в галузі ветеринарної медицини. Подано інформацію про правове регулювання обігу об'єктів цієї медицини не харчового та харчового призначення. Приділено увагу адміністративним, кримінальним і власне фаховим правопорушенням у сфері ветеринарної медицини. Висвітлено питання трудових правовідносин у зазначеній сфері.

Індекс рубрикатора НБУВ: П682-451.2 + П682-273.922

Рубрики:

Курівництво

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати клінічних, патологоанатомічних і гістологічних досліджень туберкульозного запалення та неспецифічних змін органів морських свинок в експериментальній моделі туберкульозу за порівняльного лікування ізоніазидом та ГКП-305 (N'-(2-(5-((теофілін-7-іл)метил)-4-R-4H-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)ацетил) ізонікотиногідразиду). Визначено оптимальне місце введення препарату ГКП-305.

Під час проведення симультанного внутрішньошкірного алергічного дослідження 12 голів ВРХ встановили, що вони сенсибілізовані алергенами з атипових мікобактерій. Тварини були клінічно здорові і знаходилися в місцевості, яка є благополучною щодо інфектопатології. При бактеріологічному дослідженні коров'ячого гною з передпосівною обробкою біоматеріалу за методом А. П. Алікаєвої вдалося ізолювати культури мікобактерій, які за комплексом характеристик були ідентифіковані як Mycobacterium phlei; M. flavenscen; M. vaccae; M. terra. При дослідженні сенсибілізуючих і патогенних властивостей на мурчаках з'ясували, що всі ізоляти мають виражений сенсибілізуючий потенціал і не викликають патологічних змін в організмі інфікованих тварин. Найбільша інтенсивність алергічних реакцій спостерігалася через 60 діб після інфікування, потім йде спад і звільнення організму від атипових мікобактерій. Ізоляти в організмі білих мишей підвищували неспецифічну резистентність, що було показано при зараженні DCL P. multocida sb. gallicida білих мишей, превентивно інфікованих атиповими мікобактеріями. Найбільшими протективними і пробіотичними потенціями володіла культура M. vaccae.

Під час проведення симультанного внутрішньошкірного алергічного дослідження 12 голів ВРХ встановили, що вони сенсибілізовані алергенами з атипових мікобактерій. Тварини були клінічно здорові і знаходилися в місцевості, яка є благополучною щодо інфектопатології. При бактеріологічному дослідженні коров'ячого гною з передпосівною обробкою біоматеріалу за методом А. П. Алікаєвої вдалося ізолювати культури мікобактерій, які за комплексом характеристик були ідентифіковані як Mycobacterium phlei; M. flavenscen; M. vaccae; M. terra. При дослідженні сенсибілізуючих і патогенних властивостей на мурчаках з'ясували, що всі ізоляти мають виражений сенсибілізуючий потенціал і не викликають патологічних змін в організмі інфікованих тварин. Найбільша інтенсивність алергічних реакцій спостерігалася через 60 діб після інфікування, потім йде спад і звільнення організму від атипових мікобактерій. Ізоляти в організмі білих мишей підвищували неспецифічну резистентність, що було показано при зараженні DCL P. multocida sb. gallicida білих мишей, превентивно інфікованих атиповими мікобактеріями. Найбільшими протективними і пробіотичними потенціями володіла культура M. vaccae.

Для підвищення м'ясної продуктивності курчат-бройлерів під час відгодівлі використовували кормову добавку (КД) у вигляді препаратів на основі гумінових похідних натрієвих та калієвих сполук в різних дозах та способах застосування. В результаті двох пролонгованих дослідів було експериментально відпрацьовано оптимальну схему використання КД. Максимальний приріст живої ваги на 9,7 % відносно контролю індукувала КД на підставі калієвого гумінового препарату в кількості 10 % до раціону з водою і відповідно 9,1 % з кормом. Натрієві гумінові препарати були менш ефективними за калієві, за згодовування в кількості 10 % до раціону з водою приріст живої маси підвищувався на 6,7 % відносно контролю і відповідно на 5,7 % з сухим кормом. За порівняння біохімічних і гематологічних показників дослідних і контрольної груп курчат-бройлерів на 5 добу життя, тобто стартові значення їх гомеостазу, статистично значущої різниці не встановили. Безпосередньо перед дослідом і використанням КД фізіологічні потенції усіх курчат були рівними і їх кількісні показники входили в єдину і тотожну генеральну сукупність значень. У період використання гумінових сполук, які позитивно впливали на метаболічні і фізіологічні процеси макроорганізму, а також надавали цілеспрямованої корекції і оптимізації мікробіоти кишечнику, було зафіксовано достовірно відмінні показники приросту живої маси тіла курчат між дослідними і контрольною групами, причому з достовірною різницею в дії калієвих і натрієвих солей гуматів і способів їх згодовування. З'ясовано, що калієві сполуки гуматів більш ефективні ніж натрієві, а згодовування з водою краще, ніж з сухим кормом. Але головним є те, що кількісні показники фізіологічного стану курчат дослідних і контрольної груп мало відрізнялись між собою, а в деяких випадках були рівнозначні. Це свідчить про фізіологічність впливу КД і їх безпечність для макроорганізму, і, як наслідок, це забезпечує одержання біохімічно повноцінної м'ясної сировини високої санітарної якості. Тобто у разі використання КД біохімічні та гематологічні показники крові в дослідних та контрольній групах стабільно знаходились в межах фізіологічної норми, що безперечно доказує, що добавки не є надмірно сильним фізіологічним стресором і при цьому забезпечують нормергічне функціонування всіх систем і органів макроорганізму, а підвищений приріст живої маси тіла курчат дослідних груп не впливає негативно на санітарну якість і біохімічний склад м'ясної продукції. Мікробіота кишечнику в дослідних групах одержувала препарат, який проявив пребіотичні потенції і створив умови для нормалізації якісного складу мікрофлори, про що свідчить ізоляція сигнальних мікробіонтів і показників санітарного благополуччя макроорганізму, таких як Aerococcus viridans та Mycobacterium vaccae, а також непатогенних варіантів кишкової палички.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.28 + Р264.935

Рубрики:

Мікобактерії Mycobacteriaceae Mycobacterium

Кислотостійкі бактерії

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ