Вперше у вітчизняному літературознавстві здійснено системний аналіз особливостей жанрово-стильової еволюції українського історичного роману у віршах XX ст. Із застосуванням порівняльно-історичного, герменевтичного, структурного, психологічного методів дослідження та методу аналізу та синтезу визначено літературознавчий дискурс історичного роману у віршах, його специфіку - здатність до модифікації, трансформації, синтезу, конкретизовано структурні параметри жанрової еволюції, шляхи та компоненти стильового розвитку творів В. Сосюри ''Тарас Трясило'', І. Багряного ''Скелька'', Л. Костенко ''Маруся Чурай'' і ''Берестечко'', Л. Горлача ''Слов'янський острів'' і ''Чисте поле''. Висвітлено генологічні ознаки творів, збагачення синтезу історіософських інтерпретацій, художній рух індивідуально-творчих здобутків поетів, трансформацію авторського художнього світу та персонажної сфери, своєрідність сюжетно-композиційних елементів, ускладнення форм і функцій історіософського часопростору.