Індекс рубрикатора НБУВ: П855.6

Рубрики:

Протимікробні та протиінвазійні (протипаразитарні) ветеринарні засоби

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що за хвороб пародонта реєструється підвищення показника ШОЕ, рівня глюкози та загального білка, зменшення кількості еритроцитів та лейкоцитів у крові. В ротовій рідині відмічається гіперпротеїнемія та гіперглікемія. Прослідковано залежність активності каталази та рівня малонового діальдегіду під час лікування. Зареєстровано підвищення лізоцимної активності під час лікування в порівнянні з тваринами до лікування. Поєднання консервативного та оперативного методів лікування запальних хвороб пародонта в котів і використання імплантатів "Біомін" дають позитивний ефект.

Індекс рубрикатора НБУВ: П875.502-953-7 + П674-273.92

Рубрики:

Хвороби зубів тварин. Ветеринарна стоматологія

Кішки свійські. Фелінологія

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено клініко-експериментальне вивчення патогенезу хвороб пародонта у свійського кота з подальшою науково обгрунтованою розробкою методів діагностики та лікування. Встановлено, що в крові хворих на хронічний генералізований катаральний гінгівіт і пародонтит котів реєструється еритроцитопенія, олігохромемія, еозинофілія та прискорення швидкості осідання еритроцитів. У сироватці крові відзначено гіперпротеїнемію разом з гіпергамаглобінемією, збільшення вмісту глюкози, малонового діальдегіду, зниження активності каталази. У ротовій рідині підвищується вміст загального білка та глюкози, малонового діальдегіду, знижується активність каталази. Мікробна контамінація пародонтальної кишені котів з хворобами пародонта значно відрізняється від клінічно здорових тварин та характеризується наявністю специфічних мікроорганізмів. У котів, хворих на хронічний генералізований пародонтит, знижений уміст натрію, магнію та цинку в плазмі крові та ротовій рідині. Вперше під час лікування пародонтиту в котів застосовано препарат коллапан. Доведено позитивний вплив протимікробних препаратів - 0,01 % розчину мірамістину та стоматологічного гелю "Зубастик". Науково підтверджено ефективність застосування антибіотиків за чутливістю до них мікроорганізмів пародонтальної кишені.

Наведено дані стосовно спектра мікрофлори свиней, хворих на запальні та запально-гнійні процеси. Вік тварин - від 2-х місяців до 2,5 років. Породи - велика біла та ландрас. Встановлено, що в осередках гнійного запалення найчастіше та у більш високій концентрації виявляли Actinobacillus actinomycetem comitans та Staphylococcus aureus. Зі слизової носової порожнини під час запальних процесів у свиней найчастіше ізолювали Escherichia coli. В урогенітальному тракті переважали Campylobacter coli, Escherichia coli та Candida albicans.

У наведених матеріалах наукового дослідження висвітлені клінічні й рентгенологічні особливості перебігу запально-гнійних процесів дистального відділу кінцівок у свиней з метою вдосконалення діагностичної та диференційно-діагностичної бази. Загальними й спеціальними методами клінічного дослідження встановлено ознаки генералізованого гнійного остеомієліту, артриту, параартикулярної флегмони з ураженням копитцевої і вінцевої кісток, а також відповідних суглобів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Л662.263.6

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж69485 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П855.59

Рубрики:

Інші засоби, які впливають на обмін речовин в організмі тварин та кровотворення

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Підвищення рентабельності молочного скотарства в Україні можна здійснити за допомогою зростання продуктивних показників тварин та зменшення витрат на одержання продукції. Ефективність молочного скотарства тісно пов'язана з інтенсивністю відтворення стада. Ембріональна смертність у корів є однією з причин низької результативності штучного осіменіння. Втрати тільності в ембріональний період у високопродуктивних стадах досягають 40 - 55 %. Саме тому нашою метою було охарактеризувати використання різних схем синхронізації в СТОВ "Промінь" Арбузинського району Миколаївської області та з'ясувати ефективність впливу препарату Аініл на запліднюваність корів. Експеримент проведено на коровах голштинської породи віком від двох до чотирьох років. Щоб дослідити вплив нестероїдного протизапального препарату Аініл (кетопрофен) на запліднюваність корів, було створено дві дослідні (n = 50 голів) та одну контрольну групи (n = 50 голів). У контрольній групі осіменіння проводили без використання будь-яких препаратів. Коровам обох дослідних груп застосовували схему Double OvSynch. На 11 день після осіменіння коровам другої дослідної групи внутрішньом'язово вводили препарат Аініл у дозі 15 мл. Першій дослідній групі вводили 15 мл фізрозчину. Для корів, що не запліднилися, використовували дві схеми ReSynch, стандартну - для корів, що не мають гінекологічної патології, та модифіковану - для корів, що мають кісти та двосторонні гіпофункції яєчників. Їх було поділено на дві дослідні групи (n = 15 голів) та одну контрольну (n = 15 голів), яких осіменяли повторно без використання будь-яких препаратів. Проаналізувавши статистичні дані в СТОВ "Промінь" за 2018 р., було визначено, що вихід телят на 100 голів, при застосуванні схем з протизапальним препаратом Аініл, складав 88,3 %, а за використання схем синхронізації без Аінілу вихід телят становив 73,5 %, що на 14,8 % менше. Використання препарату Аініл (кетопрофен) на 11 добу після осіменіння корів, яким проводили синхронізацію за схемою Double OvSynch, підвищує заплідненість на 20 % порівняно з групою корів в умовах спонтанного еструсу та на 14 % порівняно з групою корів, яким проведено синхронізацію за схемою Double OvSynch. З'ясовано, що за використання схем ReSynch у тварин, що не запліднилися з першого разу, заплідненість вища на 15 - 33 % порівняно з контролем.

На сьогодні у вітчизняних літературних джерелах досить мало інформації щодо хронічного гінгівостоматиту котів. Тому нашою метою було зібрати повідомлення іноземних та вітчизняних ветеринарних видань щодо етіології, клінічних ознак, діагностики та лікування цього захворювання. Хронічний гінгівостоматит котів перебігає тяжко та характеризується запальними процесами слизових оболонок ротової порожнини. Тварини при цьому відмовляються від корму, втрачають вагу, через постійний біль у них змінюється поведінка, вони стають агресивними або навпаки в'ялими та боязкими. Етіологія гінгівостоматиту досі невідома, існує декілька теорій, що пов'язують розвиток захворювання з специфічними бактеріями зубного нальоту, вірусами, бартонельозом та зміненим імунним статусом (при лейкозі або вірусі імунодефіциту котів). Проте жодна з цих теорій не знайшла повного підтвердження. Вчені дотримуються думки, що хронічний гінгівостоматит котів - це гіперімунна запальна реакція на невідомий чинник. Діагноз гінгівостоматит підтверджується візуальним оглядом. Для виключення супутніх хвороб варто проводити рентгенологічне дослідження зубів та прилеглих тканин. Як додаткові методи можна використовувати клінічний та біохімічний аналізи крові, а також тести на визначення вірусних інфекцій. При проведенні диференційної діагностики від пародонтиту та гінгівіту варто пам'ятати, що каудальний гінгівостоматит обов'язково включає в себе запалення м'якого піднебіння та глотки. При хворобах пародонта навпаки запалення реєструється лише на яснах та навколо зубів. Лікування хронічного гінгівостоматиту котів може бути консервативним або хірургічним. При консервативному лікуванні використовують антибіотики широкого спектру дії, кортикостероїди, нестероїдні протизапальні препарати, імуносупресори та інші. Хірургічне лікування полягає у видаленні всіх зубів або лише тих, біля яких є запалення. Обов'язковою умовою при виборі будь-яких методів лікування є санація ротової порожнини та гігієнічна чистка зубів.

На сьогодні у вітчизняних літературних джерелах недостатньо досліджена проблема ендодонтичного лікування зубів у собак. Мета роботи - зібрати повідомлення іноземних та вітчизняних ветеринарних видань, що стосувалися пульпітних уражень зубів у собак. Ендодонтичне лікування необхідне, якщо пульпа запалена і до кореневого каналу потрапила патогенна, чи умовнопатогенна, мікрофлора. Найчастіше пульпіт спостерігається через механічне пошкодження зубів. Перелом коронки зуба призводить до гострого травматичного пульпіту. Відкол коронкової частини зуба може спричинити хронічний фіброзний пульпіт. Лікування каналу зуба складається з двох основних етапів: інструментальна обробка і пломбування кореневих каналів. Інструментальна обробка полягає в очищенні кореневого каналу від залишків пульпи або її розпаду, розм'якшеного інфікованого дентину, сторонніх часток. Практикуючі ветеринарні стоматологи найчастіше для обробки кореневих каналів використовують техніку "step back", оскільки вона передбачає використання лише ручних інструментів. Техніка "step back" складається з трьох етапів та полягає в очищенні і розширенні кореневого каналу зуба. При пульпіті або періодонтиті в кореневому каналі та верхівковому періодонті накопичуються продукти розпаду тканин та мікробних токсинів, що потребує якісної медикаментозної обробки каналів, яка проводиться як одночасно з інструментальною обробкою, так і після її виконання. Мити канали необхідно не менше ніж 15 - 20 хвилин на кожен канал з використанням 3 % гіпохлориту натрію та 3 % розчину перекису водню поперемінно по 3 хвилини кожний. Завершальним етапом у ендодонтичному лікуванні зуба є постановка постійної пломби. Для цього використовують різні пломбувальні матеріали, які застосовують також у гуманній стоматології. Найліпше використовувати композити світлової полімеризації, вони мають приблизно однакові коефіцієнти розширення при зміні температури та найближчу механічну міцність, майже таку ж, як емаль здорового зуба.

На сьогодні у вітчизняних літературних джерелах досить мало інформації щодо хронічного гінгівостоматиту котів. Тому нашою метою було зібрати повідомлення іноземних та вітчизняних ветеринарних видань щодо етіології, клінічних ознак, діагностики та лікування цього захворювання. Хронічний гінгівостоматит котів перебігає тяжко та характеризується запальними процесами слизових оболонок ротової порожнини. Тварини при цьому відмовляються від корму, втрачають вагу, через постійний біль у них змінюється поведінка, вони стають агресивними або навпаки в'ялими та боязкими. Етіологія гінгівостоматиту досі невідома, існує декілька теорій, що пов'язують розвиток захворювання з специфічними бактеріями зубного нальоту, вірусами, бартонельозом та зміненим імунним статусом (при лейкозі або вірусі імунодефіциту котів). Проте жодна з цих теорій не знайшла повного підтвердження. Вчені дотримуються думки, що хронічний гінгівостоматит котів - це гіперімунна запальна реакція на невідомий чинник. Діагноз гінгівостоматит підтверджується візуальним оглядом. Для виключення супутніх хвороб варто проводити рентгенологічне дослідження зубів та прилеглих тканин. Як додаткові методи можна використовувати клінічний та біохімічний аналізи крові, а також тести на визначення вірусних інфекцій. При проведенні диференційної діагностики від пародонтиту та гінгівіту варто пам'ятати, що каудальний гінгівостоматит обов'язково включає в себе запалення м'якого піднебіння та глотки. При хворобах пародонта навпаки запалення реєструється лише на яснах та навколо зубів. Лікування хронічного гінгівостоматиту котів може бути консервативним або хірургічним. При консервативному лікуванні використовують антибіотики широкого спектру дії, кортикостероїди, нестероїдні протизапальні препарати, імуносупресори та інші. Хірургічне лікування полягає у видаленні всіх зубів або лише тих, біля яких є запалення. Обов'язковою умовою при виборі будь-яких методів лікування є санація ротової порожнини та гігієнічна чистка зубів.

На сьогодні у вітчизняних літературних джерелах недостатньо досліджена проблема ендодонтичного лікування зубів у собак. Мета роботи - зібрати повідомлення іноземних та вітчизняних ветеринарних видань, що стосувалися пульпітних уражень зубів у собак. Ендодонтичне лікування необхідне, якщо пульпа запалена і до кореневого каналу потрапила патогенна, чи умовнопатогенна, мікрофлора. Найчастіше пульпіт спостерігається через механічне пошкодження зубів. Перелом коронки зуба призводить до гострого травматичного пульпіту. Відкол коронкової частини зуба може спричинити хронічний фіброзний пульпіт. Лікування каналу зуба складається з двох основних етапів: інструментальна обробка і пломбування кореневих каналів. Інструментальна обробка полягає в очищенні кореневого каналу від залишків пульпи або її розпаду, розм'якшеного інфікованого дентину, сторонніх часток. Практикуючі ветеринарні стоматологи найчастіше для обробки кореневих каналів використовують техніку "step back", оскільки вона передбачає використання лише ручних інструментів. Техніка "step back" складається з трьох етапів та полягає в очищенні і розширенні кореневого каналу зуба. При пульпіті або періодонтиті в кореневому каналі та верхівковому періодонті накопичуються продукти розпаду тканин та мікробних токсинів, що потребує якісної медикаментозної обробки каналів, яка проводиться як одночасно з інструментальною обробкою, так і після її виконання. Мити канали необхідно не менше ніж 15 - 20 хвилин на кожен канал з використанням 3 % гіпохлориту натрію та 3 % розчину перекису водню поперемінно по 3 хвилини кожний. Завершальним етапом у ендодонтичному лікуванні зуба є постановка постійної пломби. Для цього використовують різні пломбувальні матеріали, які застосовують також у гуманній стоматології. Найліпше використовувати композити світлової полімеризації, вони мають приблизно однакові коефіцієнти розширення при зміні температури та найближчу механічну міцність, майже таку ж, як емаль здорового зуба.

Індекс рубрикатора НБУВ: П875.502-954 + П836.65

Рубрики:

Хвороби зубів тварин. Ветеринарна стоматологія

Порушення обміну речовин та енергії у тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В Україні ультразвукова діагностика у ветеринарній медицині набула широкого значення в останнє десятиліття. Все частіше власники ветеринарних клінік для дрібних тварин оснащують їх ультразвуковими апаратами, не завжди розуміючи можливості ультрасонографії в постановці діагнозу та необхідність певних умінь і навичок працівників для роботи з ультрасонографічним зображенням. Мета дослідження - з'ясувати, які з патологій сечового міхура найчастіше реєструються при ультразвуковому дослідженні та яке місце вони займають серед патологій сечовидільної системи, а також визначити як ультрасонографічні зміни сечового міхура відповідають фізико-хімічному дослідженню сечі при постановці діагнозу. Для розв'язання завдань було відібрано 30 собак та 62 коти віком від 1 року до 15 років, у яких спостерігали такі клінічні ознаки: болючість при пальпації в області сечового міхура, гематурію, дизурію. Виявлено, що найпоширенішими патологіями, що виявляються при ультрасонографічному дослідженні сечового міхура у собак та котів є цистит та уролітіаз. Цистит часто проявлявся гіперехогенністю стінок сечового міхура та їх потовщенням. У 60 % котів із потовщенням стінки сечового міхура було відмічено незначне потовщення, у 40 % котів потовщення було значне (до 3,7 мм при нормі до 1,7 мм). У всіх собак із потовщенням стінки сечового міхура потовщення було значне (3,4 +- 0,4 мм). Уролітіаз проявлявся у вигляді гіперехогенного опалесціюючого завису у просвіті сечового міхура або гіперехогенних конкрементів, що давали чітку ехоакустичну тінь. Ультрасонографічні зміни були підтверджені лабораторно. При циститі у тварин відмічали зміну кольору, запаху, pH сечі, протеїнурію, лейкоцитурію, гематурію, білірубінурію. Дослідження осаду сечі показало, що у 54,4 % котів з ультрасонографічними ознаками уролітіазу були виявлені урати та в 63,6 % собак виявляли струвіти.

Через збільшення кількості захворювань репродуктивної системи самок дрібних тварин, таких як ендометрит, полікістоз яєчників, виникає потреба у використанні сучасних, високоефективних методів діагностики таких патологій. Для вирішення завдань на базі науково-навчально-виробничої клініки Полтавського державного аграрного університету було відібрано 47 собак та 103 коти віком від 1 до 18 років протягом 2020 - 2021 рр. У дослідних тварин реєстрували клінічні ознаки: виділення із зовнішніх статевих органів, збільшення об'єму живота, його болючість, поліурію та полідипсію. Проведено дослідження тваринам, у яких були проблеми із заплідненням, тривалий анеструс, порушення статевого циклу. Підготовка тварин включала 10-годинну голодну дієту. При дослідженні матки та яєчників готували три акустичних вікна: вздовж білої лінії живота від лобкової кістки до пупкової ділянки; від каудального полюсу правої нирки до клубової ділянки; від каудального полюсу лівої нирки до клубової ділянки. Ультразвукове дослідження проводили в В-режимі. Встановлено, що середній вік котів з патологіями репродуктивної системи складав 3,2 +- 0,5 роки, середній вік собак - 6,2 +- 1,1 роки. Виявлено, що найпоширенішими патологіями репродуктивної системи у дрібних тварин є ендометрит, піометра та залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія. Ознаками ендометриту на ультразвуковій картині є потовщення, нерівність та гіперехогенність стінок тіла та рогів матки, можлива наявність анехогенного вмістимого. Піометра займає друге по частоті місце серед патологій репродуктивної системи у досліджуваних собак (21,3 %) та трете місце - серед досліджуваних котів (8,7 %). Найменша частка серед патологій репродуктивної системи припадає на захворювання яєчників. У дослідних собак патології яєчників склали 6,4 %, у дослідних котів - 7,8 %.

Мета роботи - встановити ефективність осіменіння корів у спонтанну статеву охоту, виявлену за допомогою автоматизованого контролю їх рухової активності, у порівнянні з індукованою після гормональної стимуляції. Природну охоту визначали за допомогою системи AfiActII (n = 767), осіменіння тварин проводили через 8 годин після встановлення піку їх рухової активності; синхронізацію охоти та овуляції проводили препаратами GnRH та PGF2 - на основі протоколу "Ovsynch" (n = 280), осіменіння корів проводили згідно протоколу. У першому кварталі при осіменіння корів у спонтанну охоту запліднення настало у 62,5 % корів з індексом осіменіння 1,5 +- 0,5, сервіс-період тварин цієї групи склав 70 +- 10 днів, що було в межах норми. При індукованій охоті тільність реєстрували у 80 % корів з індексом осіменіння 1,5 +- 0,5, їх сервіс-період був 110 +- 20 днів, що було більше фізіологічної норми. Всього запліднилося 60,6 % корів першої групи та 53,2 % - другої. В другому кварталі кількість корів, що запліднилися у спонтанну охоту, у порівнянні з індукованою, була достовірно більшою, майже в 10 разів (p >> 0,1). Серед них 75 % корів першої групи запліднилося з індексом осіменіння 1,5 +- 0,5 та сервіс-періодом 70 +- 10 днів. В другій групи завагітніло 78 % тварин з таким же індексом осіменіння та сервіс-періодом 110 +- 20 днів. В третьому кварталі заплідненість корів обох груп зменшилася: у першій групі вона була 52,7 %, в другій - 35,8 %. Крім того, серед корів першої групи були 2,6 - 5,7 % таких, що мали індекс осіменіння 6,5 +- 0,5. Система автоматизованого контролю рухової активності забезпечує безперервне спостереження за коровами, точну та автоматизовану ідентифікацію тварин у період статевої охоти, мінімальні вимоги до працівників та високу точність визначення оптимального часу осіменіння. Така система дозволила забезпечити заплідненість корів у спонтанну охоту на рівні 63,7 %. Серед них 68,63 +- 6,25 % корів мали індекс осіменіння 1,5 +- 0,5 та сервіс-період до 70 +- 10 днів. При застосуванні системи гормональної стимуляції статевої охоти та овуляції вагітність реєстрували у 46,7 % тварин, серед яких - 80 +- 5 % корів після 1?2 осіменіння, з сервіс-періодом 110 +- 20 днів. З метою скорочення сервіс-періоду до фізіологічних норм (70 +- 20 днів) коровам із багатократними непродуктивними осіменіннями проводити гінекологічне обстеження після 3-го осіменіння. Тваринам, у яких не була виявлена статева охота до 60 дня після родів, доцільно застосовувати схеми синхронізації одразу після виявлення анафродизії.