Дисертацію присвячено актуальній проблемі захисту систем каналізації від біогенної сірчанокислотної корозії. Обгрунтовано створення кислотостійких в'яжучих композицій з підвищеною водостійкістю за рахунок застосування кислототривкого наповнювача, що складається з висококремнеземистого порошку та тонкомеленого гранульованого металургійного шлаку. Зроблено термодинамічні розрахунки реакцій взаємодії рідкого скла з шлаковими мінералами у присутності кремнійфториду натрію, що показали найбільшу імовірність утворення лужних гідроалюмосилікатів та малорозчинного фториду кальцію. Розроблено склади кислототривких розчинів бетонів та замазок підвищеної водостійкості, що можуть бути використані як при зведенні нових, так і при ремонті діючих систем каналізації. Фізико-хімічні дослідження показали, що у традиційному кислототривкому в'яжучому розчині значним є вміст фториду натрію та присутні залишки кремнійфториду натрію, у модифікованому шлаком кислототривкому в'яжучому - фторид натрію повністю зв'язаний шлаком, залишків кремнійфториду натрію немає, присутніми є гідроалюмосилікати кальцію та натрію, а також гідросилікати кальцію. Натурні випробування в умовах підсклепінного простору міського колектора показали, що зразки модифікованого шлаком кислототривкого бетону за 4 роки експозиції не зазнали корозійних пошкоджень і мають найбільш високу корозійну стійкість. Розроблено технологічний регламент на виробництво труб з модифікованого кислототривкого бетону. Орієнтовний економічний ефект (для діаметра 400 мм) склав 20,18 гр. на 1 пог.м порівняно з керамічними трубами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.212-29 + Р281.73-2

Рубрики:

Хвороби аорти

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ