Проаналізовано основні причини виникнення "заморожених" конфліктів на пострадянському просторі. Зазначено, що попри значну і вагому роль, яку відіграють країни ЄС у вирішенні конфліктів, ключову позицію тут займає РФ, яка намагається використовувати, здавалося б, локальні конфлікти для реалізації своєї зовнішньополітичної стратегії.

Розглянуто проблему російської військової агресії в Україні, в результаті якої відбулася анексія Криму та окупація частини районів Донецької та Луганської областей. Увагу приділено питанню з виявлення мети та цілей, які переслідує РФ в зоні протистояння, та проаналізовано можливі сценарії та способи врегулювання конфлікту на сході та півдні України.

Проаналізовано особливості діяльності Організації Об'єд-наних Націй (ООН) та розглянуто питання про можливе введення на окуповану Росією територію Донбасу міжнародної миротворчої місії ООН. Проаналізовано всі плюси та ризики з якими може зіткнутись Україна у ході розгляду даного питання. Увагу приділено темі, що стосується мандату та чисельного складу місії. Зазначається, що українська держава повинна докласти максимум зусиль для того, щоб міжнародний миротворчий контингент став однією з ефективних ланок, що сприятиме відновленню суверенітету та територіальної цілісності України.

Проведено комплексний аналіз дослідження феномену “заморожених” конфліктів. Розкрито основні причини їхнього виникнення, здійснено пошук механізмів і засобів їх політичного врегулювання. Основний акцент зроблено на дослідженні придністровського, абхазо-осетинського, нагірно-карабахського, косовського та кіпрського “заморожених” конфліктів. Зазначено, що поряд зі складними внутрішніми етнополітичними суперечностями, які тривалий час формуються в цих регіонах і врешті-решт призводять до збройного протистояння, існує також і зовнішній чинник, який безпосередньо впливає на процес вирішення кожного з конфліктів. Проаналізовано способи та можливі шляхи вирішення російсько-українського конфлікту. Особливу увагу в цьому плані приділено “хорватському досвіду” деокупації та реінтеграції окупованих територій, а також дослідженню діяльності міжнародної миротворчої місії ООН в зонах протистояння. Доведено, що російська агресія по відношенню до України, призвела не тільки до окупації Криму, частини територій Донецької та Луганської областей, але й засвідчила кризу й інституційну слабкість, яка проявляється як в політиці окремих європейських країн, так і серед ключових Західних міжнародних структур і організацій.