Висвітлено стан аграрних відносин на селі напередодні української революції, земельну політику радянської влади в українському селі, ідеологію селянського повстанського руху та бойові дії повстанців. Простежено процес винайдення технології нищення українського села не українською (за формою та змістом) владою, а також опір українського селянства методам насадження більшовицького режиму.

Дисертацію присвячено аналізу наукових праць істориків, політиків, публіцистів, економістів та документальних матеріалів, в яких йдеться про стан аграрних відносин, тенденцій, причини зародження та спрямованість селянських рухів 1917-1918 рр. Досліджуються причини та наслідки боротьби селянства за землю в роки української революції за доби Центральної Ради та гетьманату П.Скоропадського, подані науковцями різних історіографічних шкіл. У роботі подана нова, в порівнянні з існуючою до недавнього часу, історіографічна оцінка раніше написаних робіт, показана їх прихильність до загально-демократичної революції 1917-1921 рр. Виявлені причини, що негативно впливали на об'єктивне висвітлення даної проблеми. Загальний аналіз поєднувався з науковим опрацюванням ряду конкретних питань, які складають основний зміст проблеми.

Зроблено спробу дослідити механізми соціалізації українського села шляхом насадження урбаністичних цінностей і революційної ідеології в 20-х рр. ХХ ст.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти політики радянської влади щодо активізації діяльності жінок з розбудови нової соціальної системи. Проаналізовано причини залучення жінок не лише до громадської роботи, а й надання реальної можливості доступу до представництва на місцевому рівні та в органах державної влади.

Проаналізовано основні концепції диференціації селянських господарств періоду НЕПу. Визначено соціально-економічні, політичні та духовні чинники, що формували повсякденні господарські відносини.

Актуальність дослідження зумовлено дискусійністю питань, пов'язаних із аграрною історією. На прикладі соціально-економічного та правового становища кооперації зроблено спробу показати характер взаємовідносин радянської влади та українського селянства в період НЕПу.

На основі аналізу різноманітних джерел, вітчизняної та зарубіжної історіографії, враховуючи досягнення сучасної методології, розкрито зміст і основні тенденції розвитку європейського кооперативного руху у контексті формування основ гендерної політики першої третини XX ст., що полягають у перегляді кооперативних принципів, розширенні соціальної та правової баз. Розкрито заходи європейських лідерів, спрямовані на активізацію жіночої участі в кооперативному русі з метою вирішення комплексу побутових питань. Зроблено висновок, що, кооперативний сектор сприяв формуванню багатоукладності національних економік; у соціальній сфері забезпечував зайнятість і пом'якшення соціальної дискримінації населення, соціальний захист кооператорів, зміцнення демократичних основ суспільства. Звернено увагу на синтетичність "історії жіноцтва". Виокремлено гендерну складову європейської кооперативної політики зазначеного періоду, вказано на міждисциплінарний підхід дослідження, результатом якого виступає повнота і всебічність історичної картини.

На основі аналізу документів та періодики 1920-х рр. розглянуто шляхи кооперування жіночого населення. Зроблено висновок, що представники влади всіляко сприяли жіночому кооперуванню, але складна економічна ситуація, низька суспільна культура та недостатня освіченість жінок ставали на заваді процесу інтенсивної кооперації саме жіночого населення.

Зроблено спробу визначити основні ідеологічні та правові механізми формування гендерного паритету в СРСР. Вказано на шляхи соціалізації жінок через правову систему, а саме формування законодавчої бази, що дозволила жінкам стати повноправними членами суспільства, мати доступ до участі в управлінні тощо. Досліджено особливості ідеологічного впливу на процес емансипації та гендерного паритету в суспільстві. Показано зміни в поведінці представниць різних соціальних груп.

Розглянуто розвиток кооперативного руху в першій третині ХХ ст., вказано на великий потенціал останнього у реальному підвищенні життєвого рівня найширших верств європейського соціуму. Кооперативні організації сприяли піднесенню, зміцненню та розвитку господарств європейських держав, забезпечуючи своїх членів довготерміновим і короткотерміновим кредитами. Вони були для своїх членів посередниками при збуті продукції та постачанні засобів виробництва, підвищували культурний рівень населення, впливаючи на становлення і розвиток громадської свідомості в Європі. Але, на жаль, вони не змогли протистояти репресивній машині тоталітарних урядів. Говорячи про міжвоєнний період кооперативного руху, можна відмітити про його циклічність, спади та підйоми, у 1920 - 1930-ті рр. фашистські і реакційні режими в Італії, Угорщині, Болгарії, Австрії і Німеччині проводили політику ліквідації кооперації та одержавлення її власності. Міжнародні організації в особі керівників МКА, не знайшли дієвих засобів економічно та політично протистояти агресії направленій на порушення прав своїх членів.

Йдеться про шляхи та методи розбудови громадянського суспільства в СРСР. Розраховуючи на закріплення своєї влади, більшовики шляхом залучення населення до активної громадської роботи створювали ілюзію політичного плюралізму, надійно зміцнюючи таким чином єдину однопартійну систему. Невдовзі, диктатура однієї партії не лише ліквідувала будь-яку політичну альтернативу, а й поставила під свій ідеологічний контроль інші об'єднання громадян, зокрема, масові громадські організації, добровільні товариства та суспільні рухи - знищивши тим самим зародки громадянського суспільства. Світова спільнота, особливо в своїй пролетарській частині, доволі ілюзорно сприймала державницькі процеси в СРСР. Констатуючи велику активність радянських громадських організацій на міжнародній арені, створювався міф про соціальну та правову домінанту трудящихся.

Висвітлено питання колоніального суперництва на Півдні Африки та пов'язаної з ним англійсько-бурської війни, особливості розвитку ситуації в балканському регіоні, витоки, перебіг і наслідки Боснійської кризи. Наведено диференційовану характеристику двох балканських воєн, які стали прологом до Великої війни. По-новому висвітлено політичні погляди і діяльність одного з головних фігурантів передвоєнної політичної кризи в Європі 1914 р. австрійського ерцгерцога Ф. Фердинанда. Проаналізовано гостру боротьбу, що розгорнулась між Центральними державами й Антантою з проблеми зовнішньополітичного вибору Османської імперії напередодні й на початку світової війни.

Розглянуто актуальні питання філології, соціальних комунікацій, інтелектуальної власності, державного управління, економіки, підприємництва, туризму та менеджменту. Вивчено вплив глобалізації на тенденції розвитку політичної системи України. Визначено роль економічного аналізу в підвищенні ефективності використання трудових ресурсів підприємств. Проаналізовано стан розвитку культурно-пізнавального туризму у Вінницькій області. Висвітлено особливості забезпечення стабільного функціонування готельно-ресторанного бізнесу в Україні. Розкрито специфіку художнього відображення жіночої психології в романі М. Матіос "Щоденник страченої". Простежено тенденції засвоєння нових запозичень (на матеріалі української та польської мов). Розглянуто особливості висвітлення медичної тематики в новинах загальнонаціональних телеканалів. Подано інформацію щодо формування англомовної читацької компетенції в майбутніх викладачів англійської мови. Увагу приділено лексичним засобам вираження емоцій і почуттів у сучасному німецькому молодіжному мовленні. Розглянуто проблему еквівалентності й адекватності перекладу на матеріалі британського телесеріалу "Sherlock" і його перекладу українською мовою.

Досліджено соціокультурні трансформації в українському селі на початку XX ст. Зроблено аналіз аграрного законодавства, висвітлено проведення перетворень у сфері землеволодіння та землекористування в українському селі різними політичними силами періоду Української революції 1917 - 1921 рр. Описано події Української революції 1917-1921 рр. Окреслено особливості аграрного питання на західноукраїнських землях, становлення національної державності на західноукраїнських землях та наведено розробку аграрного законодавства. Розглянуто аграрну політику Уряду Півдня Росії (С. В. Корновенко), зміст врангелівського аграрного законодавства, діяльність волосних та повітових земельних рад, аспекти закріплення землі у приватну власність селян. Увагу приділено радянській аграрній політиці періоду Української революції (1917 - 1921 рр.).

Наведено результати досліджень, присвячених постаті Б. Хмельницького, історії козацтва та України загалом. Висвітлено актуальні питання археології, етнології, краєзнавства, всесвітньої історії, міжнародних відносин, філософії. Розглянуто образ Богдана Хмельницького в працях польських істориків початку XX ст. Проаналізовано історіографію діяльності РПЦ на території України (1861 - 1874 рр.). Досліджено політику історичної пам'яті в законодавчих і нормативних актах України. Розглянуто музичні символи в металопластиковій оздобі споруд Львова кінця XIX - початку XX ст. Охарактеризовано правове становище жінки в козацьку добу. Увагу приділено зовнішній політиці Візантійської імперії за Юстиніана І, геополітичному простору націогенезису Кримського ханства XV - XVI ст., історії здобуття незалежності Техасом, дипломатичним відносинам України та країн Антанти в 1917 р. Розкрито питання визначення парадигмальних засад феноменологічної естетики.