Комплексно досліджено кількісні закономірності, будову нормальних артеріальних русел функціонально різних органів великого кола кровообігу, які визначають його гемодинамічний опір. Це дає змогу сформулювати новий загальний та індивідуальний (залежно від виду русла - циклічного, деревоподібного; форми деревоподібного русла - магістральної, розсипної; типу русла - лептоареального та евріареального, виду органа) морфофункціональні принципи організації артеріальних русел цих органів. Запропоновано нові терміни: морфологічна складова гемодинамічного опору, довжина артерії, пружний компонент біомеханічних властивостей артерії. Розроблено методику та пристрій, застосування яких дає змогу досліджувати кількісні характеристики пружних властивостей артерії. Установлено залежності, які можуть слугувати об'єктивною оцінною характеристикою нормальної будови артеріального русла досліджених органів. Створено математичні моделі структури русел функціональних органів і артеріальної гемодинаміки великого кола кровообігу. Доведено адекватність моделі шляхом дослідження її в експерименті.

Досліджено артеріальне русло товстої та тонкої кишок на рівні після аркад другого порядку у п'яти чоловіків, що загинули від асфіксії, віком від 20 до 45 років. Зліпки артерій отримано шляхом корозійного препарування. Виміряно діаметри та довжини сегментів артерій. Виявлено ряд важливих структурних закономірностей, які можна використати як стандарт нормальної будови внутрішньоорганного артеріального русла кишечнику та для побудови математичних моделей.

Досліджено діаметр, довжину й особливості розгалуження артерій мозку. Виявлені закономірності можна використовувати для створення математичної моделі розгалуження мозкових артерій.

Мета роботи - розрахунок і візуалізація поведінки потоків крові в місцях дихотомій на різних ступенях розгалуження артерій. Комп'ютерне моделювання показало, що два типа дихотомій виконують складну функцію: регулюють реологічні властивості крові та впливають на швидкість кровотоку. Це свідчіть, що побудова моделі артеріальної системи людини неможлива на підставі критерію оптимальності, що базується на принципі мінімуму гідродинамічного опору.