Увагу присвячено дослідженню комунікативного простору сучасного музичного мистецтва України. Зауважено, що категорія простір у сучасній науці проблематизується як підстава для різного роду соціокультурних взаємодій та поле їх функціонування, а дослідні стратегії сучасної мистецтвознавчої наукової думки виявляють стійке тяжіння до теоретичної платформи просторової парадигми. Акцентовано, що феномен комунікації набуває все більш виразного значення – діалогічність стає головним принципом існування сучасного менталітету, головним принципом функціонування сучасної культури у комунікативному середовищі суспільства інформаційної доби. Зауважено, що введення поняття "простір" до музичної практики передбачає розгляд музичного жанру в співвідношенні з існуючими у реальній дійсності моделями людської комунікації, що знайшли свій відбиток у музиці.