Розглянуто феномен давньої української літератури (XVI - XVIII ст.) в літературознавчих студіях І. Франка. Досліджено методологію вивчення письменства епох Ренесансу, Реформації, Бароко у його наукових працях. Проаналізовано особливості методологічних підходів письменника, специфіку методології вченого у контексті тогочасної науки про історію літератури. Акцентовано увагу на використанні вченим порівняльного методу, на особливостях тлумачення І. Франком літератури XVI ст., оцінці вченим полемічного письменства означеного періоду, зокрема феноменів уніата Іпатія Потія та православного письменника І. Вишенського. Досліджено поезію XVI ст. у науковому баченні дослідника, зокрема її національний аспект. Здійснено аналіз бачення літератури XVII - XVIII ст. у літературознавчих студіях І. Франка, зокрема розкрито специфіку наукової інтерпретації вченим барокових прози, поезії, драматичного письменства.