Розглядається актуальна проблема неврології та нейрохірургії - артеріальні аневризми головного мозку. Повідомляється, що розриви аневризм є однією з головних причин нетравматичних внутрішньочерепних крововиливів, які часто закінчуються летально. Висвітлюється методика діагностування та особливості лікування аневризматичних крововиливів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.195.5-5

Рубрики:

Пошкодження хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.750.54-5

Рубрики:

Грижі спинного мозку і його оболонок

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто актуальні питання застосування пункційної лазерної мікродискектомії (ПЛМ) у лікуванні 180-ти хворих з дискогенним нейрокомпресійним синдромом (ДНКС) поперекового відділу хребта, яких лікували у центрі "Ендоскопічна нейрохірургія" м. Дніпропетровська у період з 2006 до 2010 рр. Визначено оптимальну схему обстеження хворих з ДНКС: спондилографія з функціональними навантаженнями, спіральна комп’ютерна і магніторезонансна томографія. Обгрунтовано відносні показання для виконання ПЛМ, визначено її ефективність залежно від віку хворого, розміру грижі міжхребцевого диску, її розташування. Розкрито вплив ПЛМ на стабільність хребтово-рухового сегменту. Запропоновано інтраопераційну КТ-асистенцію в лікуванні форамінальних гриж. Вивчено найближчі та віддалені результати лікування хворих з ДНКС поперекового відділу хребта. Проаналізовано незадовільні результати ПЛМ в найближчому та віддаленому періодах.

Мета роботи - розробити методику потрійного протиемболічного захисту з одночасним використанням систем проксимального протиемболічного захисту, дистальних протиемболічних фільтрів і двошарових micromesh каротидних стентів для каротидного стентування ультраемболонебезпечних каротидних стенозів та оцінити її ефективність і безпечність. З 2016 р. виконано 23 каротидних стентування ультраемболонебезпечних каротидних стенозів з використанням методики потрійного протиемболічного захисту, суть якої полягає у спільному використанні систем проксимального та дистального протиемболічного захисту і каротидних двошарових micromesh стентів. Усі пацієнти мали симптомні стенози: транзиторні ішемічні атаки у певному каротидному басейні (n = 7), ішемічні інсульти (n = 16). Вік пацієнтів становив від 57 до 84 років. Серед пацієнтів переважали чоловіки (n = 15). Післяопераційний контроль передбачав виконання в першу або на другу добу магнітно-резонансної томографії (МРТ) головного мозку з режимами Т2*, FLAIR та DWI для визначення наявності "свіжих" емболічних ішемічних вогнищ і заперечення геморагічних ускладнень. Через 6 міс було проведено контрольне клінічне обстеження, комп'ютерну томографію або МРТ головного мозку, ультразвукове ангіосканування магістральних артерій голови. В усіх пацієнтів прохідність сонних артерій було відновлено повністю. В ранній післяопераційний період клінічно ознак повторних ішемічних уражень головного мозку та пролабування бляшки крізь стент не виявлено в жодному спостереженні. Значну кількість атероматозного дебрису було зареєстровано в 11 випадках за аспірації на зовнішнього фільтру. У 3 випадках емболи визначалися також у фільтрі дистального захисту. Це свідчить про те, що спільне використання дистальних і проксимальних протиемболічних систем найнадійніше захищає від ризику емболії в таких випадках. За даними МРТ, в 1-шу чи на 2-гу добу ознак "свіжих" субклінічних емболічних ішемічних вогнищ і геморагій не було. У 20 пацієнтів, які пройшли контрольне обстеження, ознак рестенозу в стенті не зафіксовано в жодному випадку, як і повторних ішемічних інсультів. У 7 випадках наявності виразки на бляшці виразка закрилася під стентом. Три пацієнти мають пройти контрольне обстеження. За даними дистанційного опитування, ці пацієнти на мали нових ішемічних уражень головного мозку. На ефективність методики потрійного протиемболічного захисту для лікування пацієнтів із субтотальними ультраемболонебезпечними каротидними стенозами вказує відсутність клінічних ті нейрорадіологічних ознак повторних ішемічних уражень. Висновки: методика потрійного протиемболічного захисту для лікування пацієнтів із субтотальними ультраемболонебезпечними каротидними стенозами безпечна та високоефективна. Поліпшення результатів каротидного стентування в цій найнебезпечнішій групі надає підставу говорити про перевагу каротидного стентування над каротидною ендартеректомією в цілому.