Досліджено теоретичні основи й особливості управління трансакційними витратами (ТВ) у трансформаційній економіці, визначено основні напрями оптимізації їх рівня та структури, розвитку економічного механізму управління ТВ в Україні. Виявлено економічну природу трансакцій за умов трансформаційної економіки. Систематизовано основні підходи до трактування ТВ. Визначено місце системи управління ТВ в державному регулюванні економіки, охарактеризовано сутність та основні складові економічного механізму її практичної реалізації. Запропоновано комплексну методику оцінювання ТВ, на основі якої досліджено тенденції їх формування в Україні. Доведено, що показники ТВ є індикаторами ступеня ефективності проведення трансформаційних перетворень у країні. Виділено основні засоби вдосконалення регуляторного середовища та запропоновано рекомендації інституціональних змін в національній економіці з метою зниження ймовірності потрапляння її в інституціональну пастку.

Висвітлено теоретико-методологічні засади історії економіки й економічної думки. Викладено історію формування економічної думки країн Стародавнього Сходу. Досліджено господарство й економічну думку суспільств європейської цивілізації у період Середньовіччя (V - XV ст.). Розкрито передумови виникнення та суть економічної теорії та політики меркантилізму. Розглянуто особливості економічного розвитку світового господарства у першій половині XX ст. Проаналізовано розвиток економічної теорії в Україні в період командно-адміністративної економіки.

Розкрито інституціональні аспекти оновлення засад розроблення та імплементації національної регуляторної політики. Розглянуто специфіку інституціональної архітектоніки регуляторного середовища в Україні. Представлено огляд сучасного стану реалізації регуляторної політики у вітчизняній економіки. Проведено міждержавне зіставлення якості регуляторного середовища на основі спостереження за динамікою опосередкованих індикаторів трансакційних витрат. Приділено увагу питанням удосконалення регуляторної політики у сфері малого підприємництва. Визначено перспективні напрями вдосконалення існуючої системи прийняття державно-політичних рішень із застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Наведено методику та інструментарій комплексного моніторингу регуляторної діяльності в Україні. Висвітлено питання впливу інструментарію регуляторного механізму на процеси нарощування та капіталізації людського потенціалу.

Відповідно до структури курсу висвітлено питання історії економіки й економічної думки від найдавніших часів до сучасності. Надано відомості про господарський розвиток первіснообщинного ладу, особливості східного рабства. Показано специфіку господарства та зародження економічної думки Античної Греції, чинники розвитку економіки та характерні риси економічної думки Стародавнього Риму. Розкрито особливості розвитку феодальної економіки у країнах Європи, основні економічні погляди та ідеї у період середньовіччя. Простежено зародження ринкових відносин в умовах гільдійської організації виробництва в Європі, передумови становлення та розвитку індустріальної господарської системи в європейських країнах у період XVII - XIX ст. Розглянуто господарський розвиток України наприкінці XIX - на початку XX ст., основні напрями економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець XX - початок XXI ст.).

Недостатній рівень вивченості питань, присвячених дослідженню можливих наслідків процесу наближення та адаптації технічних вимог у торгівлі до acquis ЄС для українських стейкхолдерів зумовлює актуальність проведення грунтовного дослідження на предмет виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз реформування інфраструктури якості для ключових груп зацікавлених сторін. Розглянуто ключові принципи Нового підходу ЄС та обгрунтовано необхідність їх впровадження у вітчизняну інфраструктуру якості. Проведено SWOT-аналіз процесу гармонізації технічних вимог у торгівлі до aquis ЄС з позицій підприємницького сектора, споживачів і державного сектора в Україні. Доведено, що можливості використання оновленої інфраструктури технічного регулювання суттєво переважають загрози для всіх зацікавлених сторін, однак їх перетворення на реальний соціально-економічний ефект потребує проведення поміркованої державної політики, здатної раціонально використати наявні сильні сторони та максимально нівелювати негативний вплив, зумовлений наявністю слабких сторін українських стейкхолдерів.

Необхідність створення сприятливих умов для поступової інтеграції регіонів України до європейського ринку зумовлює актуальність пошуку методичних підходів для забезпечення моніторингу відповідних економічних зрушень. Обгрунтовано методику, що надає змогу оцінити стан і динаміку економічних реформ євроінтеграційного спрямування у регіональному вимірі. Основний інструмент дослідження - Індекс євроінтеграційного поступу є основою для інформування громадян України, представників неурядових організацій, а також міжнародної спільноти щодо прогресу регіонів у реалізації цілей економічної інтеграції з ЄС з метою широкого обговорення й аналізу заходів органів державної влади. До складу Індексу включено статистичні індикатори, що характеризують економічну результативність реформування у межах 2-х основних напрямів (торгівля і питання, пов'язані з торгівлею; економічне та галузеве співробітництво), кожен з яких включає відповідні блоки показників. Запропонована методика може бути використана для забезпечення аналітичної підтримки органів державної влади у прийнятті управлінських рішень, які впливають на реалізацію цілей Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Досліджено глобальні тренди розвитку корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) з особливим акцентом на її екологічній складовій. Проаналізовано нефінансову звітність підприємств Україні та виявлено недостатній рівень відображення інформації щодо поточних напрямів і стратегії еко-орієнтованої діяльності. На прикладі Поліського регіону обгрунтовано необхідність застосування системного підходу до вдосконалення КСВ та її екологічної складової за рахунок впровадження принципів сталого розвитку у виробничо-господарську діяльність промислових об'єктів.

Необхідність реалізації потенціалу транскордонного співробітництва (ТКС) між Україною та Білоруссю зумовлює актуальність пошуку нових шляхів розв'язання нагромаджених у цій сфері проблем фінансового, інституційного, організаційно-управлінського характеру. Реалізація нових форм ТКС є важливим завданням також з погляду наближення вітчизняної регіональної політики до концепції регіональної політики ЄС, яка орієнтується на створення умов для мобілізації місцевого потенціалу і ресурсів, посилення конкурентоспроможності регіонів. Визначено регіональні детермінанти, що зумовлюють необхідність переходу до нових форм транскордонної співпраці між українськими та білоруськими областями. Доведено, що нагромаджені проблеми соціального, економічного, екологічного характеру вимагають концентрації ресурсів багатьох організацій приватного, державного і громадського секторів, об'єднання знань і зусиль фахівців різних сфер. Обгрунтовано, що транскордонні кластери та транскордонні індустріальні парки мають стати формами організації ТКС, які одержуватимуть пріоритетну підтримку з боку органів державної та місцевої влади.

Висвітлено теоретичні та методичні аспекти політичної економії як цілісної системи з множини водночас самостійних і взаємопов'язаних змістовних компонент. Розглянуто предмет вивчення й основні функції політичної економії, формаційний і цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку, типи та моделі економічних систем, економічні закони та категорії. Подано інформацію про економічний закон зростання потреб, фази та сфери суспільного виробництва, типи, форми та види власності, функції грошей, причини та соціально-економічні наслідки інфляції. Увагу приділено сучасним процесам глобалізації та інтеграції, закономірностям функціонування світового господарства.

Аналітичне дослідження є системним та комплексним аналізом зовнішньої політики України за 2020 рік. Проаналізовано п’ятдесят один напрям — від співпраці з ключовими партнерами та міжнародними організаціями до публічної дипломатії та боротьби з COVID-19. Застосовано п’ять критеріїв оцінювання — індикаторів, які базуються на розробленій методології дослідження. Широким колом експертів досліджено і проаналізовано діяльність Президента, МЗС України та інших відповідальних міністерств та відомств, відповідних комітетів Верховної Ради України, задіяних у формуванні та реалізації зовнішньої політики нашої держави. Дана публікація є шостим щорічним дослідженням. Вступ...............................................................ааІйз,.........З Методологія дослідження.............................................ц.ф.......4 Зовнішня політика у 2020 році................................................14 Співпраця з країнами «Великої сімки».......................................ЗО Велика Британія........................................................ 32 Італія............................................................... 37 Канада..........................................................................42 Німеччина......................................................................48 СІЛА.............................................................................53 Франція.........................................................................58 Японія.........................................................................62 Європейська інтеграція.......................................................66 Європейський Союз.............................................................68 Політичний діалог.........................................................69 Економічна співпраця......................................................72 Східне партнерство .............................................................77 Європейське енергетичне співтовариство.....................................81 Євроатлантична інтеграція...................................................86 Двосторонні відносини.........................................................94 Білорусь.......................................................................96 Грузія..........................................................................100 Ізраїль.........................................................................106 Іран ..........................................................................111 КНР............................................................................115 Литва..........................................................................120 Молдова......................................................................124 Польща........................................................................128 Румунія........................................................................135 Словаччина...................................................................139 Туреччина .....................................................................143 Угорщина......................................................................148 Чехія Росія..........................................................................157 Політичні відносини........................................................158 Економічні відносини......................................................162 Енергетичні відносини......................................................165 Регіональна співпраця.......................................................170 АТР...........................................................................172 Близький Схід................................................................178 Західні Балкани................................................................184 Країни Балтії.................................................................190 Вишеградська четвірка ........................................................195 Латинська Америка...........................................................199 Північна Європа................................................................207 Південна Азія.................................................................212 Субсахарська Африка...........................................................218 Центральна Азія..............................................................225 Чорноморський регіон.........................................................231 Міжнародні організації......................................................238 ОБСЄ ...........................................................................240 ООН ..........................................................................246 Рада Європи..................................................................254 Ініціативи багатостороннього характеру.....................................260 Захист прав людини..........................................................262 Зміна клімату................... 267 Нерозповсюдження ядерної зброї.............................................271 Питання міжнародної безпеки................................................277 Формування міжнародної підтримки протидії російській агресії............283 Економічна дипломатія.......................................................290 Публічна дипломатія........................................................295 Закордонне українство........................................................301 Пандемія COVID-19...........................................................306 Зведена таблиця оцінок реалізації напрямів зовнішньої політики у 2020 році.............................................312 Рекомендації.................................................................314 Список скорочень............................................................332 Автори............./.........................................................334 Про Раду зовнішньої політики «Українська призма».........................340 Про Фонд ім. Фрідріха Еберта Рада зовнішньої політики «Українська призма» та Регіональне представництво Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні вже шостий рік поспіль з великою приємністю презентують вам доробок команди експертів, які проаналізували та оцінили успішність зовнішньої політики України за різними географічними та функціональними напрямами. Хоча в нашому аналізі кожен рік має свої особливості, 2020 рік можна назвати справді унікальним з точки зору обмежених можливостей та специфічних умов для досягнення Україною зовнішньополітичних цілей. У глобальному масштабі пандемія коронавірусу СОУШ-19 та відповідно запроваджені карантинні обмеження в усіх куточках світу істотно позначилися на формах співпраці України з іноземними партнерами у різних площинах. Це вплинуло не лише на погіршення показників торговельно-економічної діяльності, але й на вибір нових пріоритетів міжнародної співпраці та каналів побудови політичного діалогу. Міністерство закордонних справ України у 2020 році перетворилося на центр антикризового менеджменту, надаючи екстрену допомогу українським громадянам, які стали заручниками локдаунів, та вишукуючи можливості залучення гуманітарної допомоги для подолання наслідків пандемії. За більшістю досліджуваних напрямів боротьба з коронавірусом стала додатковим елементом двостороннього та багатостороннього діалогу нашої держави. У внутрішньополітичному вимірі 2020 рік також мав особливості, які впливали на динаміку постановки та досягнення зовнішньополітичних цілей. З одного боку, це був перший повноцінний рік, коли Президент України В. Зеленський формулював зовнішньополітичний курс, а його команда була відповідальна за реалізацію цього курсу. З іншого боку, на початку року відбулася зміна урядової команди О. Гончарука на уряд Д. Шмигаля, що також вплинуло на темпи програмування та імплементації задач у сфері зовнішньої політики. Попри це, загальна оцінка реалізації зовнішньої політики у 2020 році вийшла дещо кращою за попередній рік, хоча за окремими напрямами і спостерігалося значне падіння політичного інтересу та результативності реалізації поставлених завдань. Особливістю цьогорічного видання став новий розділ, присвячений міжнародній активності України щодо подолання наслідків, спричинених пандемією коронавірусу СОУШ-19. Хотілося б сподіватись, що закінчення пандемії дозволить Україні поліпшити загальну успішність у досягненні стратегічних пріоритетів на міжнародній арені, а нам — відмовитись у майбутньому від оцінки цієї специфічної сфери докладання дипломатичних зусиль.