Розкрито сутність, причини виникнення, роль і функції конкуренції у розвитку суспільства, досліджено її вплив на формування особистості людини, розглянуто позитивні та негативні прояви. Показано специфіку та тенденції розвитку конкуренції у сучасному українському суспільстві. Досліджено можливості оптимізації її регулювання на підставі економічної просвіти населення, формування громадянського суспільства й обгрунтування значення даної категорії як особливої цінності за умов розвитку соціально-орієнтованої ринкової економіки. Показано необхідність формування культури конкурентних відносин.

Раскрыта сущность, причины возникновения, роль и функции конкуренции в развитии общества, исследовано ее влияние на формирование человеческой личности, рассмотрены позитивные и негативные проявления. Показана специфика и тенденции развития конкуренции в современном украинском обществе. Исследованы возможности оптимизации процесса ее регулирования на основе экономического просвещения населения, формирования гражданского общества и обоснования значения данной категории как особенной ценности в условиях развития социально-ориентированной рыночной экономики. Показана необходимость формирования культуры конкурентных отношений.

Проаналізовано логіко-математичні та семантичні дослідження Г.Фреге й обгрунтовано їх значення як істотної передумови розвитку аналітичної філософії. Здійснено історико-філософський аналіз поняття "аналітична філософія". Досліджено концептуальні подібності, відмінності та взаємовпливи філософських поглядів Г.Фреге, Е.Гуссерля, Б.Рассела, Л.Вітгенштайна у контексті формування аналітичної філософії. Виокремлено основні етапи у розвитку аналітичної філософії, зокрема логічний атомізм, логічний позитивізм, лінгвістичну філософію, загальну епістемологію, сучасний етап, для якого характерна наявність інтересу до етики, естетики, феноменології, герменевтики, політичного вчення. Простежено вплив аргументів Г.Фреге проти психологізму у логіці на розвиток антипсихологістських настанов Е.Гуссерля. Встановлено подібність семантичних конструкцій Г.Фреге знак - смисл - значення і Е.Гуссерля сутність - смисл - інтендований предмет. З'ясовано, що логіко-семантичні дослідження Б.Рассела та логіко-математичні пошуки Л.Вітгенштайна значною мірою є продовженням логіко-математичних і семантичних теорій Г.Фреге, які є передумовою розвитку аналітичної філософії. Доведено, що методи логічного аналізу Г.Фреге, Б.Рассела та Л.Вітгенштайна є теоретичними засадами методології аналітичної філософії.

Визначено поняття політичного ризику, аналіз суб'єктів й об'єкти політичного ризику, наведено існуючі кваліфікації політичних ризиків, досліджено фактори, які сприяють виникненню, підвищенню та мінімізації політичних ризиків. Наведено приклади методик дослідження та управління політичними ризиками.

Розглянуто наукову проблему оцінювання державної політики, як систематичну оцінку якості діяльності і/або результатів виконання програми чи політики з метою вивчення її впливу надання пропозицій щось змінити та виправити. Запропоновано використовувати як інструменти оцінювання політики "конкурентоспроможність" та "політичний час", що підвищить якість державної політики.

Проаналізовано теоретичні основи й історичні особливості впливу інституційних чинників на конкурентоспроможність держави. Враховуючи актуальність поставленої проблематики, розглянуто необхідність формування інституційної системи як невід'ємної частини формування конкурентоспроможності держави загалом. Розглянуто підходи до аналізу інституційних чинників, досліджено правові й організаційні аспекти, визначено мету та засоби створення інституційних елементів. Здійснено контент аналіз законодавства України та виявлено динаміку активності державної політики щодо створення інституційних умов для формування конкурентоспроможності держави. Доведено, що розвиток інституціалізації ринкових трансформацій економіки України вимагає більш глибокого розуміння змісту відносин приватної власності, гарантування її захисту, забезпечення належного рівня монетизації і капіталізації економіки за рахунок розвитку фінансових ринків, створення мотиваційних стимулів інноваційного розвитку, проведення глибинних структурних перетворень у напрямку високотехнологічної укладності економіки, інтелектуалізації управлінських процесів. Визначено, що важливою умовою достатнього рівня конкурентоспроможності країни є здатність її суб'єктів оперативно реагувати на зміни у світовій кон'юнктурі та структурі економічних зв'язків. Передумовами для цього визначено сприятливий інвестиційно-інноваційного клімат, а також національне середовище ефективного функціонування суб'єктів господарювання. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, що стосуються формування конкурентоспроможності держави протягом 1990 - 2018 рр. в Україні та виявлено основні чинники неефективного впровадження окремих нормативно-правових актів з формування конкурентоспроможності держави.

Проаналізовано вплив політики держави в сфері вищої освіти на зміни в суспільстві. Рівень розвитку і потреби суспільства, соціальна мета і принципи вищої освіти, сформульовані державою, впливають на особливості системи вищої освіти. В умовах глобалізації та розвитку постіндустріального суспільства вища освіта стає все більш масовою. Це нівелює її цінність на ринку праці. Процес оцінки молодих фахівців стає все більш складним. Вища освіта сприяє трансформації соціальної природи основних компонентів соціальної структури. Виникають нові економічні класи, прошарки і страти, з соціальними протиріччями. Зростає маргіналізація. Немає ефекту масштабного підвищення соціального престижу освіти та кваліфікації. Прямою функцією вищої освіти стає відтворення не тільки соіальної структури суспільства, але й існуючих соціально-класових і соціально-професійних протиріч. Масова свідомість сприймає такий стан як соціальну несправедливість. Для України ця проблема особливо актуальна. Професійне становлення молоді супроводжується критичною оцінкою "суспільства минулого" і ще несформованою "моделлю майбутнього". Крім того, особливістю системи вищої освіти в Україні є те, що процеси її реформування і вдосконалення відбуваються одночасно зі змінами соціально-економічних умов в країні, отже проблеми не можуть вирішуватися на підставі власного попереднього досвіду. Автор вважає, що необхідно переосмислити функції системи державного та політичного управління. Подолати стереотипне уявлення взаємин держави та інших учасників нетільки сфери вищої освіти, але й в контексті політичної трансформації суспільства загалом. Зміни у системі вищої освіти мають призвести до змін в соціальній структурі суспільства. Відповідно, повинна бути скоригована державна освітня політика.

Проаналізовано теоретичні основи публічного управління та адміністрування у сфері громадської безпеки та цивільного захисту, як складової системи національної безпеки. Визначено, що у розгляді проблем цивілізаційного розвитку та забезпечення національної безпеки є нагальна потреба переосмислення самого феномену "безпека" та реалізації нового принципу забезпечення аціональної безпеки - забезпечення якості життя через стійкий розвиток суспільства та онкурентоспроможність держави. Показано, що в умовах глобалізації держава вже не забезпечує своїм громадянам безпеку та соціальний добробут "оберіганням" від загроз надзвичайних ситуацій, а мусить готувати громадян до самостійного протистояння різноманітним глобалізаційним викликам. У цьому зв'язку ефективною може виявитися нова модель системи публічного управління та адміністрування у сфері громадської безпеки та цивільного захисту. Вона базується на "шести стовпах" публічного управління та адміністрування: "людина/людський ресурс", "теорія організації", "аналіз політики", "бюджетування", "статистика", "етика". Це забезпечує єдність такого підходу як системоутворюючого з поєднанням теорії та практики.

Здійснено комплексне дослідження державно-управлінських аспектів суспільних відносин, які виникають у процесі формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. Узагальнено та систематизовано теоретичні, методологічні та прикладні механізми формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. Розкрито сутність понять “конкуренція”, “конкурентоспроможність держави”, “формування конкурентоспроможності держави”. Показано трансформацію змісту концепту “конкуренція” у контексті суспільного розвитку. Проаналізовано конкурентоспроможність держави як управлінську проблему. Узагальнено інформацію про методи та моделі оцінювання конкурентоспроможності країни . Показано залежність стратегій формування конкурентоспроможності держави у майбутньому періоді від раніше обраного державою політичного, управлінського, економічного, соціального курсу (теорія “раніше пройденого шляху”). Обґрунтовано залежність успішності формування конкурентоспроможності держави від активної участі в інтеграційних об’єднаннях (ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ, ОЧЕС, ГУАМ). Виявлено вплив інституційних чинників, політичної стабільності, державної освітньої політики на конкурентоспроможність держави. Розкрито значення політичної, економічної та гуманітарної складової державної політики як механізмів формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. З’ясовано специфіку конкуренції та тенденції її розвитку у сучасному українському суспільстві. Досліджено концептуальні засади формування конкурентоспроможності України в умовах реформ на національному та регіональному рівнях. Запропоновано модель державної політики щодо формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу та Концепцію удосконалення формування конкурентоспроможності держави. Наведено комплекс управлінських, політичних, організаційно-економічних та інституційних засобів формування конкурентоспроможності України. Увагу приділено підвищенню ефективності діяльності суб’єктів публічного управління та адміністрування, удосконаленню державної політики розвитку економічної свободи та підприємництва як відповіді на виклики освітньої еміграції, активізації зусиль органів публічного управління з використання людського ресурсу, імплементації досвіду провідних держав щодо забезпечення конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу.