Описано дистанційну систему фотоплетизмографії, в якій датчик зкомпонований разом з мікрорадіопередатчиком. Розглянуто варіанти обробки біосигналу, приведено експериментальні результати.

Розроблено принципи забезпечення перешкодостійкості непрямих вимірювань осцилометричним способом, що здійснюється за несприятливих умов. Запропоновано вводити опорний канал реєстрації пульсового сигналу з подальшою спільною кореляційно-спектральною обробкою цього сигналу разом з основним сигналом, що реєструються на органі з манжетою. Наведено нові методики експериментальної оцінки точності та перешкодостійкості вимірювачів артеріального тиску без застосування прямого інвазивного методу.

Модифіковано один з методів знаходження абсолютного екстремуму функції шляхом використання генетичних алгоритмів. Виконано огляд існуючих підходів до використання генетичних алгоритмів і запропоновано підхід до цієї проблеми. Наведено математичні розрахунки для реалізації цього алгоритму і проаналізовано доцільність використання такого методу.

Описано методики комп'ютерного моделювання глобальних навігаційних супутникових систем, які можуть бути використані як у навчальних цілях для розуміння сучасних принципів побудови телекомунікацій, так і для створення різноманітних програмних продуктів, таких як навігатори, трекери, локаційні монітори тощо. Розроблено web-орієнтований програмний комплекс для комп'ютерної симуляції роботи існуючих глобальних навігаційних супутникових систем як у реальному масштабі часу, так і у прискореному масштабі.

Проведено якісне і кількісне порівняння систем супутникового мобільного зв'язку із різними висотами орбіт космічних апаратів. Проведено дослідження умов знаходження космічного апарата у зоні видимості наземного терміналу і аналіз часу перебування супутника у зоні видимості залежно від висоти орбіти. За результатами цього аналізу, а також приймаючи до уваги той факт, що зона низьких орбіт навколо Землі дуже щільно заповнена штучними супутниками і космічним сміттям, можна зробити висновок про доцільність збільшення радіусу орбіти телекомунікаційних супутників. В той же час геостаціонарна орбіта, яка має очевидні переваги з точки зору покриття, також досить щільно заповнена космічними апаратами, і крім того є дуже високою для ефективної роботи малопотужних мобільних наземних терміналів. Приймаючи до уваги ці особливості, зроблено висновок про перспективність використання середніх орбіт для телекомунікаційних супутникових систем, для яких глобальне покриття земної поверхні може бути досягнуто за допомогою декількох десятків супутників. При цьому відстань до поверхні Землі буде достатньо малою, щоб забезпечити високе співвідношення сигнал/шум і, як наслідок, система зможе забезпечити високу швидкість передачі інформації. Проведено комп'ютерне моделювання роботи супутникової телекомунікаційної системи для різної кількості космічних апаратів і різних параметрів їхніх орбіт з метою визначення умов досягнення глобального покриття. Дане моделювання підтверджує зроблені висновки щодо доцільності використання середніх орбіт. Запропонована концепція використання пасивних терміналів на основі модулюючих ретрорефлекторів, тобто відбиття сигналу супутників наземним терміналом без випромінювання власної електромагнітної енергії. При цьому енергія терміналів витрачається тільки на модуляцію сигналу, що відбивається. Даний підхід дозволить значно знизити енергоспоживання наземних терміналів і підвищити тим самим мобільність. Фазову та поляризаційну модуляцію сигналу запропоновано здійснювати за допомогою рідких кристалів або метаматеріалів.