Розглянуто досвід проведення моніторингу навчальних досягнень студентів, що дає можливість порівняти реальні результати з очікуваними, визначити передумови для прийняття управлінських рішень щодо підвищення якості навчання студентів, готовності їх до професійної діяльності. Висвітлено проблему підготовки майбутніх педагогів початкових шкіл та дошкільних закладів, яка вирішується шляхом запровадження кредитно-модульної системи навчання, лекційно-семінарських занять, впровадженням комп'ютерних та мультимедійних засобів навчання, стимулювання самостійної пошукової діяльності студентів, використання активних та інтерактивних методів навчання, оновлення методичного забезпечення навчального процесу.

Викладено авторське бачення питання визначення людини й усвідомлення її місця у світі, що постійно змінюється. Висвітлено соціально-філософський контекст історії культурно-антропологічної парадигми. Увагу приділено екзистенційній антропології у французькій філософській думці XX ст. Розглянуто ланцюг методологічних поворотів в антропологічній традиції гуманістики XX ст. Окреслено проблеми та перспективи транскультури як експериментального патерна новітньої ідентичності. Проаналізовано зарубіжний досвід реалізації піднесеного суб'єкта піднесеного. Подано інформацію про культурно-патологічних персонажів сучасності: закон vs перверзія, розкол vs шизофренія, часовість vs фатальність.

Зазначено, що дисертація є першим у вітчизняній історії філософії дослідженням феноменології й екзистенціальної філософії Е. Мінковського та першим в історії філософії порівнянням екзистенціальної думки Г. Марселя з думкою Е. Мінковського з метою виявлення спільності витоків і спрямування розвитку їхніх концепцій контакту людини зі світом. Зауважено, що результати дослідження дозволили об’єднати екзистенціальну думку Г. Марселя та Е. Мінковського в окрему феноменологічну й екзистенціальну традицію, витоком якої є феноменологія А. Бергсона. Було виявлено оригінальність їхніх феноменологічних методів “вторинної рефлексії” (Г. Марсель), “симпатії” та “споглядання” (Е. Мінковський), які дозволяють осягнути конкретний життєвий досвід людини та феномени її переживання в їхній цілісності та конкретності. Було виявлено специфічність їхніх поглядів на реальність як на “екзистенціальну реальність”. Виявлено особливість концепцій особистості Г. Марселя та Е. Мінковського, яка розуміється ними як єдність індивідуально-екзистенціального й універсально-духовного вимірів в людині. Розкрито своєрідність концепції Г. Марселя й Е. Мінковського щодо екзистенціального відчуження, яке розуміється ними як відчуження гіпертрофованої свідомості від екзистенціального виміру всередині людини, та як відчуження свідомості від світу та інших людей внаслідок зайняття позиції зовнішнього спостерігача, не залученого у буття. Показано шлях подальшого розвитку думки Е. Мінковського його послідовниками Р. Д. Лейнгом і Ж. Габелем для дослідження соціальних форм відчуженого існування другої половини XX ст. Доведено актуальність концепцій “залучення” Г. Марселя та “життєвого контакту з реальністю” Е. Мінковського для подолання сучасних форм екзистенціального відчуження людини, а також для пошуку людиною сенсу свого життя.