Досліджено музично-виконавське мистецтво України за умов соціокультурних змін кінця XX - початку XXI ст. Розглянуто музично-виконавське мистецтво як систему, яка функціонує у взаємодії компонентів: музичного виконавства, освіти та концертної практики. Визначено, що специфіка музичного виконавства виявляється у відображенні всіх складових виконавського процесу: музично-творчої діяльності виконавця, формування його виконавської майстерності й особливостей музично-комунікативних зв'язків. Доведено пріоритетність принципу культуровідповідності у музичній освіті, який орієнтує освітній процес на національно-культурні та світові художні цінності. Виявлено своєрідність української музично-виконавської школи, яка функціонує як культурна традиція. Здійснено аналіз конкурсно-фестивального руху та виявлено перспективи розвитку музично-виконавського мистецтва України, яке показує перехід на новий етап свого розвитку в контексті інтеграції до світового культурного простору.