Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.135.13*33(4Укр-9Под)

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведен список таксонов, полученных в результате спорово-пыльцевого анализа голоценовых отложений поблизости сел Колтив и Кругив Золочевского р-на Львовской области, северо-Западное Подолье, и их фитоценотическая приуроченность. Структура спорово-пыльцевого комплекса проанализирована с использованием принципов экотопологической дифференциации флорокомплексов. Отложения впервые исследованы методом спорово-пыльцевого анализа.

Представлены данные о наличии видов, занесенных в Красную книгу Украины, Европейский Красный список, Красный список МСОП и Приложение I Бернской конвенции в национальных природных парках Украины. Эти четыре списка вместе включают 575 таксонов природной флоры Украины, 210 из них (36,5 %) обнаружены в национальных природных парках. Заповедники (природные заповедники и заповедная зона биосферных заповедников) охватывают 338 таксонов (58,8 %). Заповедники и национальные парки вместе охватывают 400 охраняемых таксонов (69,6 %). По двум паркам данные приведены отдельно для их функциональных зон.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.65 + Е50*801*112.5

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: ВА750117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено питання розробки біотопної (оселищної) концепції збереження біотичної різноманітності в Україні, принципи класифікації біотопів (типів оселищ), їх структури, формування відповідних баз даних, а також практичні аспекти розробки та втілення даної класифікації.

Наведено аналіз можливості використання екологічної мережі як структурної основи для організації фонового моніторингу стану біорізноманітності на регіональному й національному рівнях. Показано, що резервати біосфери можуть бути модельними полігонами для формування, апробації та початкової реалізації такого моніторингу за умов територій, які мають давню історію господарського освоєння. Визначено деякі методичні засади фонового моніторингу біорізноманітності на основі територій біосферних резерватів.

Акцентировано внимание на проблеме научной ответственности при указании новых флорографических данных. Обоснована ошибочность указания нового местопроизратания Linum ucranicum (Griseb. ex Planch.) Czern. (Linaceae) в Украинских Карпатах (хребет Черногора, г. Пожижевская, снежниковая ложбина) (Светлова, 2006, 2009). Проведенное специальное исследование показало невозможность произрастания этого вида в локалитете, цитированном на этикетке. Контраргументы: наличие на корнях растений остатков карбонатных пород, которые отсутствуют в предполагаемом месте сбора образцов, отличия pH остатков почвы с корней растений и почвы, собранной непосредственно на указанном участке на т. Пожижевская, обнаружение среди ложнорозеточных побегов образцов L. ucranicum фрагментов растений Marrubium peregrinum L., Centaurea stricta Waldst. et Kit., которые отсутствуют во флоре Карпат; несоответствие эколого-ценотических характеристик вида приведенным на этикетке.

Наведено результат дослідження лісового законодавства України та практики управління лісовим сектором в аспекті збереження біорізноманіття та природних екосистем. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства, нормативних актів і їх практичного застосування. Проаналізовано міжнародні вимоги та рекомендації відносно збереження біорізноманіття, зокрема лісового. Увагу приділено дослідженню вимог ратифікованих Україною міжнародних конвенцій, резолюцій Міністерських конференцій із захисту лісів у Європі, критеріїв та індикаторів сталого ведення лісового господарства, загальноєвропейських практичних рекомендацій у цій сфері. Вимоги міжнародних конвенцій розглянуто в аспекті їх відображення в законодавстві України. Подано інформацію про концептуальні засади природоохоронної справи та сучасні форми територіальної охорони природи, що сформовані та використовуються у Європі. Наведено рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного природоохоронного законодавства й окремих законів, а також їх адаптації до законодавства ЄС.

Висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність професора, доктора біологічних наук С. М. Стойко - відомого вітчизняного вченого в галузі геоботаніки, лісознавства, екології, геосозології. Наведено перелік його основних наукових публікацій. Увагу приділено проблем визначення завдань геосозології як природоохоронної науки.

30 жовтня 2020 р. минуло 90 років від дня народження відомого вченого в галузі геоботаніки, лісової типології, екосистемології, геосоціосистемології та середовищезнавства - академіка НАН України Михайла Андрійовича Голубця. Михайло Голубець був видатним ученим, організатором науки, громадським і політичним діячем, фундатором наукової школи екосистемології, а також зробив вагомий внесок у державотворення.

Степан Михайлович Стойко був видатним українським вченим в галузі екології і лісівництва, геоботаніки та охорони природи, легендарним творцем безлічі природоохоронних об'єктів, ветераном Національного лісотехнічного університету України та Львівського національного університету ім. Івана Франка, головним науковим співробітником Інституту екології Карпат НАН України, доктором біологічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, доктором Honoris Causa Зволенського технічного університету (Словаччина) та Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, єдиним в Україні нагородженим Золотою медаллю ім. Петера Й. Ленне Фундації ім. Й. Ф. Гете від Європейської Комісії (за успіхи у налагодженні міжнародної співпраці в галузі охорони природи), академіком Лісівничої Академії наук України, Почесним лісівником України, Почесним членом Українського ботанічного товариства та Дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, Почесним членом Асоціації карпатських національних парків. Як засновник наукової школи територіальної созології, будучи впродовж понад 20 років керівником створеного ним 1970 р. відділу охорони природних екосистем Інституту екології Карпат НАН України, Степан Михайлович доклав багато зусиль для інтеграції України в європейський природоохоронний простір як у науково-теоретичному, так і практичному контексті. Йому належить розробка концепції нової галузі науково-дослідної та прикладної природоохоронної діяльності - созології (геосозології), чинної нині категоризації об'єктів природно-заповідного фонду України, обгрунтування концепції Зеленої книги України та, фактично, реалізація її першого видання, категоризація раритетних об'єктів природного фітогено- та фітоценофонду й багато інших.

Висвітлено актуальні питання екологічного менеджменту природоохоронних територій та оптимізації екомережі. Досліджено природоохоронний аспект лісів зони стаціонарної рекреації карпатського національного природного парку. Увагу приділено проблемам природокористування в межах геосистем Середнього Дністра за умов регіональних кліматичних змін. Охарактеризовано поширення та репродуктивні особливості Тиса Ягідного (Taxus вассата L.) в Українських Карпатах. Представлено перші відомості про гриби Національного природного парку "Нижньосульський" (Полтавська область). Розглянуто флористичне різноманіття дендрологічного парку Харківського національного аграрного університету. Представлено історію дослідження та сучасний стан поширення Asparagus pallasii Miscz. (Asparagaceae) в Україні.

Проведено дослідження оселищного різноманіття території Музею народної архітектури і побуту у Львові ім. Климентія Шептицького, а також його созологічну оцінку. Попередньо виділено та описано 19 типів оселищ, що належать до 12 груп, 7 класів. Серед них 14 типів мають антропогенне походження, 3 - напівприродне, а 6 - природне. У созологічному аспекті найбільше значення мають оселища насаджень широколистяних і хвойних порід та новий для регіону тип оселищ жорстководні ожерела на туфових і травертинових формаціях. Загалом формування оселищного різноманіття території Музею є оригінальним прикладом напівприродної демутації антропогенного ландшафту, оскільки, до створення Музею, цю територію було повністю девастовано кар'єрами та вирубуванням лісу. За результатами досліджень показано, що відбувається поступова демутація регіонально типового неморально-лісового флороценотичного комплексу. Однак, цьому процесові перешкоджає і інтенсивне антропогенне (рекреаційне) навантаження на екосистеми.

На підставі проведених флорохорологічних досліджень, опрацювання провідних гербарних колекцій (LW, LWKS, LWS) та аналізу літературних джерел уперше складено список спонтанних судинних рослин для території регіонального ландшафтного парку "Знесіння". У складі спонтанної флори парку виявлено 727 видів, що за систематичною структурою розподіляються між 392 родами, 108 родинами, 59 порядками, 5 класами та 4 відділами. Уперше для території парку проведено повний облік сучасних локачітетів 30 раритетних видів, з яких, 15 включено до Червоної книги України та 15 видів є регіонально-рідкісними. Місцезнаходження таких раритетних видів національного значення, як Dactylorhiza incarnata, Epipactis palustris, Listera ovala, Lilium martagon, Orchis militaris уперше наводяться для дослідженої території. Два види, зокрема Cypripedium calceolus та Pulsatilla grandis, що зазначені в Додатку 1 Бернської конвенції, на сьогодні вважаються зниклими в межах парку.

У зв'язку з ініціативою Київського еколого-культурного центру та ВЕО "Жива планета" щодо Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості Поділись із лісом підсніжниками - 2022" проаналізовано деякі теоретичні та практичні аспекти реінтродукції та репатріації раритетних видів у природні умови (популяції). Показано, що реінтродукція рослин може відігравати певну роль у збереженні видів, проте довгострокова життєздатність більшості реінтродукційних популяцій досі не оцінена належним чином. Зазначена ініціатива проаналізована в контексті наявних методологічних та практичних аспектів процесу реінтродукції чи репатріації. Зроблено висновок про шкідливість і неприпустимість таких недостатньо добре планованих ініціатив, оскільки вони несуть загрозу генетичній самобутності природних популяцій, створюють передумови для потенційних фітоінвазій, а також суперечать чинному законодавству України.

Представлено рекомендації з оцінки характеру й тенденцій кліматичних змін за біокліматичними показниками, оцінки кліматогенних змін ареалів ентомофауністичних комплексів, заходи зі збереження різноманіття ентомофауністичних комплексів у західних регіонах України. Подано рекомендації поводження з мертвою деревиною для створення стійких лісів і збереження біорізноманіття. Для територій високогір’я Українських Карпат наведено рекомендовані заходи зі збереження популяцій загрожених холодолюбних видів рослин. Виділено індикаторні ознаки оцінки стану і перспектив популяцій рідкісних видів рослин. Опрацьовано заходи збереження зоорізноманіття і раритетних оселищ. Описано способи застосування бріофітів для моніторингу змін структурно-функціональної організації фітосистем в умовах кліматичних змін. Доведено, що сучасна швидка кліматогенна трансформація біоти зумовлює загрозу для численних популяцій і угруповань видів флори і фауни. Серед рівнинних територій Заходу України найбільш відчутні кліматичні зміни у 1991-2021 роках спостерігалися на Західному Поліссі; На Волино-Поділлі вони менше виражені, а найслабше - в передгірних районах Карпат.

У збірнику опубліковані матеріали, які обговорювалися на Міжнародній науково- практичній конференції «Наукові, методичні та організаційні виклики для закладів освіти та громадськості щодо екологічної освіти та виховання у воєнний і післявоєнний періоди», зокрема: формування нових напрямів екологічної освіти та виховання в контексті впливу воєнних дій та їхніх наслідків на довкілля та здоров 'я людей; повоєнне суспільство та еколого- патріотичне виховання - новітні аспекти взаємодії та інтерпретації — прогнози на майбутнє. Визначено потенціал закладів освіти України у формуванні екологічних компетентностей здобувачів освіти в умовах НУШ, приділено значну увагу подіям і постатям в контексті екологічної освіти.

Подано результати оцінки та прогнозування стану природних біосистем різного рівня організації на територіях Західного Полісся, Волино-Поділля та Карпат за сучасних кліматичних змін. Описано особливості змін клімату в регіоні, їх вплив на різноманіття ентомофауністичних комплексів. Проведено аналіз біогеоценотичного покриву території. З'ясовано роль запасів мертвої деревини в лісових екосистемах у пом'якшенні кліматичних змін. Розкрито принципи активного природоохоронного менеджменту домінантних і раритетних типів оселищ. Досліджено кліматогенну трансформацію популяцій і угруповань високогір'я Українських Карпат. Встановлено роль адаптивної стратегії мохів у збереженні функцій і різноманіття природних біосистем в умовах кліматологічних змін.