Урбаністичний феномен графіті є сьогодні невід'ємною складовою міського способу життя. Здійснено соціально-філософську рефлексію феномену графіті, а саме виявлено шляхи гуманізації явища графіті та подолання вандалістичної форми практики графіті, коли продукти цієї практики можуть мати естетичну, моральну та комунікативну (символічну) цінність на екстраграфітійному рівні (за межами графіті-спільноти). Місто розглянуто з класичного соціологічного ракурсу - як система соціальних інститутів, а також як складна, сповнена різними формами та змістами сутність - з позиції "нового урбанізму". Феномен графіті досліджено крізь призму співіснуванні повсякденності із багатьма аспектами урбаністичного життя, взаємоспричиненість та обмеженість міських контекстів в буденному житті містянина. Обгрунтовано, що включеність соціальних інститутів до графіті дискурсу є практичним способом виведення деструктивного явища на рівень його гуманізації. Наведено багато прикладів конструктивного використання графіті, які свідчать про гуманізацію цього явища. Серед можливих шляхів дегуманізації явища графіті та часткового подолання вандалістичної форми графіті-практики названі наступні: комерціалізація графіті, використання графіті в брендингу міста та долучення соціальних інститутів до графіті дискурсу. Пріоритетним в дослідженні є семантичний аспект, тому в аналізі використовуються семіологічні терміни та поняття.

Розглянуто міський ландшафт як знаряддя реалізації індивідуальних смислів в інтерпретації символіки графіті релігійної та етнічної тематики в контексті толерантності. Простежено генезу форм продукування та існування символіки релігійних графіті. Акцентовано увагу на морально-етнічний аспект продукування графіті й аналіз тих символів, які несуть у собі деструктивні, антигуманні семантичні смисли.

Рассмотрен городской ландшафт как орудие реализации индивидуальных смыслов в интерпретации символики граффити религиозной и этнической тематики в контексте толерантности. Прослежен генезис форм продуцирования и существования символики религиозных граффити. Акцентовано внимание на морально-этический аспект продуцирования граффити и анализ тех символов, которые несут деструктивные, антигуманные семантические смыслы.

In the article a city landscape as instrument of realization of individual senses is examined in interpretation of religious and ethnic graffiti symbolism through the prism of tolerance. Genesis of forms of production and existence of symbolism of religious graffiti is traced. An accent is done on the moral aspect of graffiti production and analysis of those symbols which carry in itself destructive, hellish semantic senses. They are examined from point of vandalistic deviation.

Розглянуто соціально-філософські рефлексії феномену графіті, який розглянуто як релевантна символічна форма в комунікативній системі соціальної семантики урбаністичного світу. Методологічно узгоджено поєднання різних напрямів і концепцій в межах комунікативної парадигми. Обгрунтовано знакову природу та символічну форму графіті. Урбаністичний світ досліджено як складну ієрархічну семіотичну систему. Повсякденність та образ міста репрезентуються як феноменологічне поле в якому розгортається трансляція та тлумачення соціальних смислів. Доведено, що соціально-просторова та культурна специфіка сучасного міста викликає потребу в символічному оформленні комунікації у вигляді графічних, знакових повідомлень, як альтернативного комунікаційного каналу за умов їх надлишку в сучасному світі. Уточнено основні соціальні функції графіті. Запропоновано концепцію графіті, як синтезу трьох складників, а саме: персонально-рефлексивного, комунікативного та соціально-онтологічного, що реалізуються відповідно в трьох типах практик графіті, а саме соціально-побутових, художніх та соціально-протестних.