Розкрито зміст політико-правового статусу національних меншин України у ХХ ст., проаналізовано законодавчі та нормативні акти, що визначали участь іноетнічного населення України в соціально-економічному та суспільно-політичному житті за часів Російської та Австро-Угорської імперій, Української Народної Республіки, гетьманату та Директорії, Української Радянської Соціалістичної Республіки та незалежної України. Досліджено історію та культуру національних меншин у контексті політичного і культурно-національного життя українського народу. Наведено рекомендації щодо подальшої активізації участі інонаціональних груп у державотворчому процесі, визначено шляхи забезпечення міжнаціонального миру і злагоди в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР-6КРМ)

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР) + Ф031.1 + Х809(4УКР)79-1

Рубрики:

Поняття політичної влади

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш121(4УКР=415.3) + Ф51(4УКР=9ПОЛ)

Рубрики:

Мовна політика

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати етнополітологічного дослідження історичних, етнічних, політичних, культурних, духовних, соціально-економічних і міжнародних аспектів життєдіяльності польської меншини в Україні впродовж XX ст. Висвітлено етапи етнополітичної історії формування української полонії, демографічні та соціальні зміни у її складі, катастрофічні наслідки для неї політичних репресій сталінського режиму, асиміляційних процесів, проаналізовано причини міжетнічних конфліктів. Висвітлено роль українських поляків у зміцненні добросусідства України та Польщі.

Изложены результаты этнополитического исследования исторических, этнических, политических, культурных, духовных, социально-экономических и международных аспектов жизнедеятельности польского меньшинства в Украине в течение XX в. Освещены этапы этнополитической истории формирования украинской полонии, демографические и социальные изменения в ее составе, катастрофические последствия для нее репрессий сталинского режима, ассимиляционных процессов, проанализированы причины межэтнических конфликтов. Освещена роль украинских поляков в укреплении добрососедства Украины и Польши.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З урахуванням надбань української та польської історіографії, з використанням широкої джерельної бази наведено результати етнополітичного дослідження політичних, етнічних, культурних, духовних, історичних, соціально-економічних і міжнародних аспектів життєдіяльності польської меншини в Україні впродовж XX ст. Висвітлено основні етапи формування української полонії, демографічні та соціальні зміни в її складі, катастрофічні наслідки для неї політичних репресій сталінського режиму, асиміляційних процесів доби "брежнєвщини". Висвітлено участь поляків у русі опору. Виявлено спільні та відмінні аспекти національної політики різних режимів. Розглянуто її етнополітичні наслідки для польської меншини, зокрема, російського царизму, радянських експериментів, сталінських репресій, масових депортацій, переселень, голодоморів, войовничої атеїзації, насильницької асиміляції. Досліджено зміст і правові засади сучасної національної політики Української держави. Виокремлено позиції політичних партій стосовно національно-культурного та духовного відродження української полонії. Розкрито діяльність її культурних товариств і форми зв'язку з історичною батьківщиною. Значну увагу приділено українсько-польським міжнародним відносинам. Проаналізовано причини міжетнічних конфліктів, їх наслідки й уроки. Визначено теоретико-методологічні засади етнополітологічного дослідження польської меншини у контексті історичного й етнічного розвитку України, її відносин з Польщею. Обгрунтовано науково-практичні рекомендації та пропозиції щодо подальшого вивчення культурно-національного розвитку польської меншини в Україні, задоволення її життєвих потреб і підвищення

Висвітлено теоретико-методологічний інструментарій вивчення етнополітичних процесів в Україні та їх регіональні специфіки. Наведено результати дослідження історичних умов, політичних, економічних, соціальних, демографічних, культурних, конфесійних аспектів етнополітичної регіоналізації суспільного простору України. Проаналізовано тенденції сучасної етнополітичної динаміки українського соціуму і його регіональних сегментів та роль державного етнополітичного менеджменту в оптимізації етнонаціональних відносин і національно-громадянської консолідації поліетнічного, поліконфесійного та полікультурного населення країни.

Розглянуто сучасні підходи до сутності культури, її типології та розвитку. Розкрито закономірності та характерні ознаки української культури як цілісної системи, висвітлено її історію від давніх часів до сучасності в контексті європейської культурологічної традиції. Розглянуто питання знаково-семіотичної природи української культури, механізмів соціокультурної динаміки, модернізаційних і постмодернізаційних процесів в Україні. Обгрунтовано характерні риси української культури на сучасному етапі розвитку суспільства.

Досліджено політичні умови та чинники формування специфіки етнічної, етносоціальної і поселенської структури населення та культурного простору українського Донбасу від давніх часів до розпаду СРСР. Описано роль поліетнічного населення Донбасу в процесах суверенізації Української РСР. З'ясовано чинники і тенденції змін в етнодемографічній етнопрофесійній та етносоціальній структурі населення Донецької і Луганської областей України в пострадянський період. Проаналізовано етнополітичні аспекти сучасного стану та перспективи розвитку культури, освіти, мовної і релігійної сфер Донбаського регіону України. Досліджено зв'язок етнічного і політичного в суспільній поведінці та особливостях регіональної самоідентифікації населення сучасного українського Донбасу. Обгрунтовано висновки і пропозиції, актуальні для етнополітичної науки, оптимізації освітнього процесу та діяльності центральних і регіональних властей, а також органів місцевого самоврядування в сфері етнонаціональних відносин.

Розглянуто проблеми консолідації українського суспільства в ситуації соціально-економічної, внутрішньо- та зовнішньополітичної кризи. Оцінено стан національної згуртованості, розкрито причини та фактори конфронтаційних явищ у суспільних відносинах. Висвітлено модель національної єдності та стратегію її досягнення.

Проаналізовано функціонування політичних механізмів, покликаних забезпечити реалізацію стратегії реформування українського суспільства відповідно до його євроінтеграційної мети. Охоплено ключові суспільні сфери, де питання ефективності механізмів реформування є особливо актуальним - інституційну оптимальність політичної системи країни, політичні та управлінські аспекти здійснюваних реформ, ціннісні зміни у суспільстві відповідно до європейських цивілізаційних критеріїв.

Проаналізовано сучасні мовно-культурні процеси в Україні, підвищення їх впливу на інформаційних простір. Розглянуто погляди основних політичних гравців (учасників другого туру виборів Президента України у 2019 р.: П. Порошенка та В. Зеленського, партії "Слуга народу", яка перемогла на парламентських виборах і сформувала монобільшість у Верховній Раді) на етнополітичний розвиток країни. Висловлено застереження, що етнонаціональна політика президента В. Зеленського, задекларована як курс на своєрідне зшивання "двокультурної" України, за умов турборежиму може спричинити конфлікти і порушення прав людини. Окреслено основні проблеми державної етнонаціональної політики на тлі російської збройної агресії, анексії автономної республіки Крим, які є складовою гібридної війни проти України. Зазначено важливість проведення перепису населення, оскільки статистика 2001 р. не дає реального уявлення про склад, ідентичність та інтереси складових етнонаціональної структури суспільства. Національний інформаційний простір аналізується у трьох його складових: загальнодержавному, регіональному та місцевому. Показано важливість врахування етнічного складу населення в ході утворення об'єднаних територіальних громад та укрупнення районів під час адміністративно-територіальної реформи. Інформаційний простір повинен враховувати інтереси національних меншин, водночас повинен мати чіткий україноцентричний зміст. Висвітлено перші результати українізації інформаційного простору шляхом квотування державної мови в теле- та радіопросторі. Наголошено, що одним із засобів українізації громадянського суспільства може стати використання мов національних меншин. Як приклад, наведено заходи мовами національних меншин щодо боротьби з вірусом Covid 19. Проаналізовано застереження окремих національних меншин щодо виконання статті 7 закону "Про освіту". Висловлено низку практичних пропозицій щодо подальшого корегування мовно-культурних процесів у контексті євроатлантичної інтеграції та українізації національно-інформаційного простору, підвищення ефективності гуманітарної політики.

Проаналізовано покрокові складові етнонаціональної політики щодо реінтеграції українського Донбасу та відновлення територіальної цілісності та громадянської єдності України. Виділено сім актуальних етнополітичних проблем соціокультурного розвитку регіону в умовах протидії імперській політиці Росії в умовах її окупаційно-гібридної війни проти України. Завданнями етнонаціональної політики задля деокупації українських територій та їх мешканців повинно стати: консолідація громадян України, їхня інклюзія до системи загальнонаціональних цінностей, збереження етнокультурного розмаїття регіону, відновлення спільного інформаційного простору, його дерусифікація, насамперед сфери освіти, відновлення правових засад вищої та спеціальної освіти, подолання наслідків демографічної кризи, формування спільної громадянської позиції щодо необхідності повернення окупованих територій. Відзначено успіхи України на шляху об'єднання українського суспільства, досягнення громадянської єдності, формування спільних цінностей у інформаційному просторі, культурно-освітньому житті. Викладено ряд пропозицій щодо реінтеграції окупованих та підконтрольних територій Донецької та Луганської областей в єдиний культурно-освітній та інформаційний простір на основі спільних громадянсько-політичних, етнонаціональних та цивілізаційних цінностей. Відзначено, що всі сучасні етнонаціональні проблеми Донбасу пов'язані, з одного боку, з імперсько-радянською соціокультурною і світоглядною спадщиною, а з другого, з окупаційно-гібридною війною та інформаційною агресією путінської Росії проти України. Наголошено, що інтеграційні процеси на підконтрольній і непідконтрольній частинах Донбасу мають враховувати різновекторність розвитку за останні сім років. Зроблено висновок щодо необхідності посилення впливу держави Україна на процеси національної консолідації українського суспільства. Вирішення завдань етнонаціональної консолідації суспільства разом з подоланням бідності, боротьбою з олігархатом і корупцією складає важливий ресурс деокупації територій, відновлення суверенітету України над окупованими територіями і повинно залишатися пріоритетом української влади та інститутів громадянського суспільства.

Представлено результати дослідження досвіду формування, тенденцій, проблем і актуальних завдань розвитку наукового знання про місце і роль національних меншин України в політичних npoцecax XX - XXI століть, а саме: а) на початку XX століття, б) у роки Першої світової війни, Української революції та державотворення, в) у міжвоєнний період, г) під час Другої світової війни, д) в Українській PCP 1945 - 1990 років, е) у сучасній Україні.

Досліджено ентодемографічні процеси на Волині в історичній перспективі. Висвітлено вплив Першої світової війни на становище німецького та єврейського населення волинських міст (1914-1917 рр.). Увагу приділено геноцидові ромів на Волині в роки Другої світової війни. Увагу приділено дохристиянським віруванням слов'ян на Волині. Охарктеризовано етноконфесійну строкатість Луцька в другій половині ХVІ - першій половині ХVІІ ст. Досліджено діяльність шкіл при римо-католицьких монастирях Луцько-Житомирської дієцезії (перша третина ХІХ ст.). Висвітлено виданничу діяльність церковних православних братств Волинської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Репрезентовано релігійні практики в пенітенціарних установах волинського воєводства (1921-1939 рр.).

Здійснено аналіз сутнісного змісту, стану та динаміки ціннісних орієнтацій населення Сходу та Півдня України, його суспільної поведінки і суспільних практик в умовах російської агресії. На основі використання широкої емпіричної бази, результатів досліджень соціологічних служб проаналізовано основні ідеологеми "Русского мира", головні канали їх поширення в Україні та способи адаптації до специфічних українських реалій, стан поширення та динаміку національно-громадянських цінностей. Досліджено демографічний розподіл та еволюцію мовних ідентичностей і практик населення Сходу та Півдня України, динаміку релігійно-конфесійних преференцій населення, особливості й характер етнокультурної політики в регіоні, поведінку та мобільність основних акторів етнокультурної сфери. Сформульовано рекомендації щодо розробки та реалізації стратегії суспільної консолідації.

У монографії в контексті гуманітарної міждисциплінарності, поєднання історичних, філософських, політологічних, соціологічних і культурологічних методів пізнання, з позицій цивілізаційного, антропологічного та соціокультурного підходів розглянуто феномен української цивілізаційної ідентичності, ії витоки, становлення та сучасний стан. З'ясовано теоретико-методологічні засади сутності цивілізаційної ідентичності, ії структуру: етнічна, національна, культурна, релігійна, політична, громадянська, європейська та інші складові, зв'язок цивілізаційної ідентичності з менталітетом і глобалітетом у динаміці історичного поступу та трансформації, починаючи з епохи Середньовіччя, Києво-Руської держави, Ренесансу, модерну і закінчуючи постмодерном. Показано історичну місію українського козацтва як носія нових якостей національної ідентичності, відстежено цивілізаційне самовизначення української ідентичності на зламі XIX - XX ст., роль свідомості, соціальної психології та національної ідеї в трансформації ідентичності. Висвітлено причини кризи і розколеності ідентичності в умовах тоталітаризму, його нищівні наслідки для ідентифікації процесу українства загалом. Центральне місце відведено дослідженню специфіки цивілізаційної ідентичності незалежної України, ролі ії складових - етнічної, релігійної, національної, громадянської та євроідентичності. Розкрито вплив на них міжнаціональних відносин, демократизації суспільства, цифровізації та глобалізації сучасного світу, агресивної політики Росії на чужоземному середовищі, роль зарубіжного українства у формуванні цивілізаційної ідентичності. Висловлено низку пропозицій щодо подальшого дослідження проблеми, ролі держави та громадянського суспільства в активізації ідентифікайного процесу в сучасній Україні та його перспектив.

Монографія містить результати теоретичного та праксіологічного дослідження динаміки діалектичної взаємодії національно-громадянського і етнічного в розвиткові ідентичності української нації, державному будівництві. Звернено увагу на соціальні і культурні процеси в Україні від часів її суверенізації наприкінці 1980-тих рр. та проголошення незалежності у 1991 р. до 2022 р. — першого року повномасштабної російської агресії проти України та її народу. ) проаналізовано динаміку взаємодії націо¬нально-громадянського і етнічного в електоральній та іншій політичній поведін¬ці українських громадян. У розділі 5 (Анастасія Дегтеренко) досліджено особливості політичної та соціально-професійної структури населення України в національно-громадян¬ському та етнічному вимірах. У розділі 6 (Олег Калакура) об’єктами вивчення та концептуалізації стали мультикультуралізм української громадянської нації й національної ідентичності та інтегративна модель державної етнополітики щодо культури та освіти. У розділі 7 (Наталія Кочан) досліджено національно-громадянське і етнічне в контекстах суперечностей функціонування церковно-релігійної сфери та її відкритості до конструювання позарелігійних ідентичностей і певних елементів громадянської релігії як консенсусних цінностей. У розділі 8 (Юрій Ніколаєць) проаналізовано зміни національно-гро¬мадянських і етнічних наративів, а також пріоритетів державної політики у просторі історичної пам’яті. Взаємодія національно-громадянського та етнічного в суспільстві є ре¬зультатом іманентних чинників, але не тільки. У розділах частини З монографії представлено результати дослідження впливів на цю взаємодію низки вітчизняних і зару біжних соціальних акторів. У розділі 9 (Анастасія Дегтеренко) — це система інституцій державної влади та місцевого самоврядування України. У розділі 10 (Валерій Новородовський) - вітчизняні громадські об’єд¬нання. У розділі 11 (Юрій Ніколаєць) ідеться про особливості впливу медійної сфери на динаміку національно-громадянського і етнічного в українському соціумі. У розділі 12 (Людмила Мазука) - про потенціал чинних об’єднань закор¬донних українців та важливість формування потужних українських громад і організацій для збереження й укріплення української національної ідентичності вихідців з України, особливо - утікачів від війни, незалежно від їхнього етнічного походження. У розділі 13 (Анастасія Дегтеренко) увагу сфокусовано на міжнародних інституціях і розроблених ними стандартах захисту прав національних меншин і корінних народів та на вимогах адапту вання українського законодавства до цих стандартів. У розділі 14 (Олег Калакура) проаналізовано ідеологію і практики так званого «русского міра» (рашизму) та інших агентів російського впливу на ідентичність українців, які живуть у РФ, а також на українських громадян у самій Україні.