Під час вивчення епіфітної мікрофлори яблуні та черешні й аналізу пупаріїв вишневої мухи виділено види мікроорганізмів, що виявило високу антагоністичну активність проти збудників парші та борошнистої роси яблуні, кокомікозу черешні, кучерявості листків персика та імаго вишневої мухи.

Здійснено аналітичний огляд історії вивчення парші яблуні. Описано біологію патогенезу, особливості прояву та розвитку хвороби залежно від екологічних умов та певних прийомів агротехніки, основні складові інтегрованого захисту насаджень, роль прогнозу в оцінці епіфітетійної ситуації, а також методи та технічні засоби його забезпечення. Проаналізовано наслідки вивчення ефективності фунгіцидів за різних систем і способів застосування, критерії оцінки шкідливості хвороби, проблеми фунгіцидної резистентності збудника парші, методи її визначення, шляхи запобігання та подолання. Значну увагу приділено розробці біологічного методу захисту насаджень на підставі результатів вивчення антагоністичної активності епіфітних мікроорганізмів філоплани яблуні проти збудника парші.

Освещены вопросы биологии возбудителя курчавости листьев персика и предложена прогнозная модель развития болезни на основе мониторинга основных метеорологических факторов на юге Украины. Определена эффективность фунгицидов против болезни.

Наведено характеристику шкідників і хвороб плодових і ягідних культур, що мають поширення в Україні, та системи інтегрованого захисту насаджень від них. Досліджено, що глобальне потепління клімату зумовило зміни в розвитку фітофагів і фітопатогенів плодових і ягідних культур: збільшилася кількість генерацій плодожерок, медяниць, попелиць, галових і павутинних кліщів, зросла вірулентність, агресивність і шкідливість більшості з них, відбувається поширення теплолюбивих шкідників, зокрема, американського білого метелика (карантинний шкідник), східної плодожерки, каліфорнійської щитівки у північні та західні регіони України. Висвітлено питання обстеження плодових і ягідних насаджень для виявлення шкідників і хвороб та наведено моніторинг їх розвитку. Визначено орієнтацію прогнозування та моделювання розвитку шкідників і хвороб, приділено увагу сигналізації щодо оптимальних строків проведення захисних заходів. Викладено методи контролю чисельності та шкідливості фітофагів і хвороб.

Висвітлено умови проведення фітопатологічних досліджень за штучного зараження рослин: методи штучного зараження рослин, збір і підготовка інфекційного матеріалу, проведення спостережень та обліків. Визначено стійкості сортів проти збудників хвороб. Наведено календарі ентомологічних та фітопатологічних обліків. Викладено методики проведення фітопатологічннх досліджень: випробування сортів зернових видів на стійкість проти збудників сажкових хвороб, випробування сортів пшениці та ячменю на стійкість проти збудника летючої сажки (Usiilago tritici (Pers.) Jens., Usiilago nucki (Jens. ) Kell, et Sw.), випробування сортів пшениці та ячменю на стійкість проти збудників стеблової іржі, вівса - стеблової та корончастої іржі (Pucciniagmminis Pers. f. tritici Erikss. et P. Henn. ; Puccinia coronata (Cda) Kleb.) тощо.