Розглянуто державне регулювання фондового ринку зарубіжними країнами. Визначено європейські та американські особливості регулювання фондового ринку. Розглянуто основні переваги та недоліки IPO - розміщень акцій вітчизняних компаній на провідних фондових ринках світу. Проаналізовано правила та умови роботи зарубіжних бірж у порівнянні з українськими.

Розглянуто необхідність державного регулювання системи індикаторів фондового ринку.

Обгрунтовано теоретичні положення та розроблено практичні рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання фондового ринку в Україні. Встановлено відмінність існуючої в українській економіці моделі державного регулювання фондового ринку у порівнянні з зарубіжними, показано, що в Україні пріоритет надається розвитку банківської системи та її участі у фондовому ринку. Зазначено, що сучасна модель фондового ринку України характеризується рядом інституційних прогалин. Розвиток первинного ринку цінних паперів стримується тим фактором, що фактично емітенти змушені проводити первинне розміщення через посередництво банків, серед яких відсутні спеціалізовані інвестиційні банки. Удосконалення системи та механізмів державного регулювання фондового ринку в Україні гальмується через відсутність чіткої стратегії держави щодо реформування фондового ринку. Проведено систематизацію невирішених завдань щодо становлення та розвитку фондового ринку України на сучасному етапі. Виявлено проблеми державного регулювання фондового ринку: не створено потужного національного інституційного інвестора на фондовому ринку, не реформовано депозитарну систему України, неефективність діяльності саморегулівних організацій, слабкий біржовий ринок, незначна правова й інституційна незалежність Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Обгрунтовано механізм гарантування інвестицій на фондовому ринку.

Виділено ключові проблеми ринку іпотечного кредитування та основні пріоритетні напрями щодо розвитку ринку іпотечного кредитування у правовій, політичній та економічній сферах, основними заходами для яких виділено: системне законодавче регулювання всіх аспектів відносин за операціями з іпотечними фінансовими інструментами; підвищення рівня капіталізації банківської системи; посилення ефективності фінансових інструментів; відновлення стабільності на ринку нерухомого майна; вихід економіки країни з фінансової кризи та відновлення довіри до вітчизняного кредитора.