Мета роботи - провести аналіз основних проблем і перспектив ліквідації нагромаджувачів рідких промислових відходів, що становлять значну екологічну загрозу. Застосовано комплексний метод у дослідженні існуючих літературних та статистичних даних, а також проведено їх аналіз і систематизацію. Визначено основні аспекти проблеми експлуатації та ліквідації нагромаджувачів рідких промислових відходів на території України; наведено досвід закордонних підприємств; визначено вектор подальшого розв'язання заданої проблеми. Стан нагромаджувачів, умови їх експлуатації, а також відсутність достатньої кількості досліджень і літературних даних визначили актуальність цієї роботи. Визначено, що найбільш ефективним і економічним є спосіб засипки з використанням різних матеріалів (наприклад, металургійних шлаків і т. д.). Наведено актуальну інформацію щодо проблеми ліквідації нагромаджувачів рідких промислових відходів, яка може бути використана для подальших досліджень у сфері покращання екологічного стану промислових регіонів України.

Проведено аналіз законодавчих змін щодо визначення приводів, які викликають сильне душевне хвилювання. Звернуто увагу на те, що в психології такі поняття, як фізіологічний афект та сильне душевне хвилювання, не ототожнюються і співвідносяться між собою як частина та ціле. Зазначено, що первісні редакції п. 7 ч. 1 ст. 66, ст. 116 та ст. 123 чинного Кримінального кодексу України (КК) загалом відповідали підходу, який панує у психології. Констатовано, що, попри численні пропозиції щодо збереження такого підходу і необхідності подальшої диференціації сильного душевного хвилювання, зокрема, шляхом введення до тексту КК поняття фізіологічного афекту, вітчизняний законодавець зайняв прямо протилежну позицію, уніфікувавши як приводи, що викликають сильне душевне хвилювання, так і саме поняття цього емоційного стану. Проаналізовано поняття жорстокого поводження, яке принижує честь і гідність особи. Підкреслено, що жорстоке поводження не охоплює собою заподіяння тілесних ушкоджень, а також дії, які полягають в одиничному фізичному впливі на потерпілого, та полягає лише в такому насильстві, яке має тривалий, багаторазовий характер і демонструє певне ставлення до потерпілого з боку винного. Аналогічний характер має і поводження, що принижує честь і гідність особи, якому теж притаманні систематичність, тривалість, постійність образ, глумління, цькування, причіпок, зрад, переслідувань тощо. Зазначено, що передумовою поводження є наявність певних відносин (будь-яких за характером), що зумовлюється навіть етимологією цього слова. Ставиться під сумнів обгрунтованість виокремлення такого зовнішнього збудника, як системний характер поводження, оскільки воно іншим не буває за визначенням. Зроблено висновок, що запропоновані законодавцем зміни є невдалими, оскільки вони штучно звужують сферу застосування норм, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 66, ст. 116 та ст. 123 КК України та породжують між ними суттєві внутрішні суперечності.