Проаналізовано результати діагностики та лікування 167-ми дітей з черезвиростковими переломами плечової кістки. Використання сонографії та доплерографії дозволило виявити порушення цілісності капсули ліктьового суглоба, розширення суглобової щілини та порушення кровообігу. У комплекс лікувальних заходів включали низькоінтенсивну інфрачервону лазерну терапію, що скоротило строки реабілітації хворих.

Показана эффективность применения реабилитационной терапии у детей с переломами бедренной и большеберцовой кости при остеосинтезе стержнями Ендера.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.198.44-5

Шифр НБУВ: РА332680 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - аналіз ефективності консервативного лікування вродженої клишоногості в дітей першого року життя за методами Т. С. Зацепіна та І. Понсеті з використанням запропонованих нововведень. Проведено аналіз лікування 71-ї дитини (89 стоп) з ідіопатичною вродженою клишоногістю, які перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит" за період з 2008 по 2015 рр. Висновок: за результатами лікування дітей першого року життя можна зробити висновок, що як у разі використання методу як Зацепіна, так і за методу Понсеті в найближчому періоді було одержано добрі результати в 91,0 та в 94,7 % випадків відповідно. Проте у віддаленому періоді у за використання методу Понсеті добрі результати відмічались у 83,3 %, а у разі лікування за Зацепіним - у 55,6 %. Отже, під час лікування за Понсеті було одержано більш якісні результати, скорочено строк гіпсування (з 6 - 8 міс до 4 - 7 тиж), а також перебування в стаціонарі. Використання ультразвукового дослідження ахілового сухожилка до та після ахіллотомії надає змогу вірогідно підтвердити його перетин, дослідити етапи повного функціонального відновлення. Використання даного підходу забезпечує повну корекцію підошовного згинання стопи після виконання ахілотомії та надає змогу знизити відсоток рецидивів. Аналіз незадовільних результатів лікування показав, що чим старший пацієнт, тим нижча ефективність застосування традиційного методу Зацепіна.

Клишоногість є тяжкою деформацією стопи, що знаходиться на першому місці серед вроджених захворювань опорно-рухового апарату. Народжуваність дітей із вродженою клишоногістю становить 0,1 - 0,4 %. Починаючи з кінця 80-х років, коли у всьому світі широкого визнання набула методика і. Ponseti, основним є раннє консервативне лікування з використанням етапних гіпсових пов'язок. Ефективність даної методики досягає 93 % і дозволяє значно зменшити кількість хірургічних втручань. Проте пізній початок лікування, відсутність або недотримання режиму носіння брейсів, супутня неврологічна патологія призводять до зниження ефективності консервативного лікування та застосування в подальшому хірургічних методик. Мета роботи - ретроспективний аналіз результатів обраної нами тактики хірургічного лікування вродженої клишоногості в дітей. За період із 2009 по 2017 рік в ортопедо-травматологічному відділенні НДСЛ "Охматдит" хірургічне лікування проведене 87 дітям (115 стоп) із діагнозом вродженої клишоногості. Під час дослідження враховувались вік, стать, тип деформації, обсяг оперативного втручання, найближчі результати оперативного лікування (до 1 року), частота рецидивів. Серед пацієнтів було 57 хлопчиків (78 стоп) та 30 дівчаток (37 стоп). У тому числі в 67 пацієнтів (83 стопи) операція була першою та у 20 дітей (32 стопи) виконувалось повторне хірургічне лікування. Середній вік пацієнтів становив 4,5 року. Результати. Найближчі результати лікування через 1 рік після оперативного втручання показали, що добрі результати були в 65 пацієнтів (74,7 %), задовільні - у 14 (16 %) та незадовільні - у 8 (9,3 %). У 2 (2,3 %) пацієнтів спостерігались елементи надмірної корекції деформації, що проявлялось пронацією стопи з вальгусною деформацією п'яти. Рецидиви, що проявлялися появою одного з елементів деформації, відмічалися у 8 (9,2 %) випадках. Основною причиною їх виникнення у 6 пацієнтів було недотримання рекомендацій на етапах реабілітації та у 2 пацієнтів - післяопераційні ускладнення. Висновки: найближчі результати лікування через 1 рік після оперативного втручання свідчать про правильність обраного нами підходу до хірургічної реконструкції стопи при клишоногості.

Дисплазія кульшового суглоба та вроджений звих стегна обумовлені внутрішньоутробним порушенням розвитку плода та залежать від багатьох ендогенних та екзогенних чинників, таких як спадковість, стать, вплив жіночіх статевих гормонів, а також вплив гормону релаксину. На процес формування кульшових суглобів впливають і механічні фактори, що обмежують рухи плода та перешкоджають його нормальному розташуванню у порожнині матки (тазова, ніжна або поперечна передлога, багатоплідна вагітність, аномалії та захворювання матки (дворога матка, сідлоподібна матка, пухлини матки)), деформації кісток тазу різного генезу, маловоддя та багатоводдя. Окремою патологією виділяють тератогенний звих стегна. При клінічному обстеженні визначаються наступні клінічні симптоми, що притаманні дисплазії кульшового суглоба та вродженого звиху стегна: симптом Іоахімсталя, Маркса-Ортолані, Барлоу, Пельтесона, Дюпіетрена, Дюшена-Тределенбурга, асиметрія шкірних складок, вкорочення кінцівки на боці ураження. Діагноз повинен бути підтверджений результатами сонографії (у віці до 5 міс.) або рентгенографії (у віці старше 5 міс.). Максимально ранній початок лікування забзпечує ефективність консервативного лікування. Консервативне лікування включає ЛФК, масаж, застосування різних відвідних пристроїв (профілактичні штанці, стремена Павліка, шина Кошлі, подушка Фрейки, апарат за типом Гневковського), витяжіня "over head", закрите вправлення звиху стегна під наркозом. Показаннями до оперативного лікування вродженого звиху стегна є: відсутність можливості закритого вправлення звиху стегна (високий звих, значний ступінь антеторсії та вальгусної деформації шийки стегна, значний ступінь недорозвинення вертлюгової западини; релюксація після закритого вправлення звиху стегна; діагностування вродженого звиху у віці старше двох років. Застосовують наступні типи оперативних втручань: відкрите вправлення звиху стегна; відкрите вправлення звиху стегна з пластикою вертлюгової западини (операції за Солтером, Пембертоном, Хіарі, подвійна остеотомія кісток таза, потрійна остеотомія кісток таза) та реконструкцією проксимального відділу стегна; паліативні операції. Пацієнт з дисплазією кульшових суглобів та вродженим звихом стегна спостерігається ортопедом до завершення періоду росту.

Подано інформацію щодо сучасних поглядів на етіологію, патогенез, методи діагностики та лікування найбільш поширених вад розвитку опорно-рухового апарату. Викладено основні методи клінічної та інструментальної діагностики, диференційної діагностики, тактику їх консервативного та хірургічного лікування. Особливу увагу приділено сучасним методам діагностики та лікування вродженої клишоногості, вад розвитку хребта і грудної клітки.

Широке використання методики І. Понсеті дозволяє значно знизити кількість реконструктивних хірургічних втручань та/або зменшити їх об'єм. Але за наявності ригідних, тяжких деформацій, які не вдається скоригувати етапними гіпсовими пов'язками, а також при рецидивах доцільним є застосування хірургічного лікування. У джерелах літератури описано безліч хірургічних методик, основною метою яких є зниження частоти післяопераційних ускладнень та одночасно пошук найбільш зручного доступу з метою усунення контрактур, подальшого загоєння ран первинним натягом із мінімальним утворенням сполучнотканинних елементів. Мета дослідження - зниження частоти ускладнень при хірургічному лікуванні вродженої клишоногості шляхом використання модифікованого хірургічного доступу. У відділенні ортопедії та травматології Національної дитячої спеціалізованої лікарні (НДСЛ) "ОХМАТДИТ" проходили хірургічне лікування із застосуванням модифікованого доступу Carroll 57 дітей (72 стопи) із діагнозом "Вроджена клишоногість" (січень 2014 - вересень 2018 роки). Середній вік пацієнтів склав 3 роки. З них - 41 хлопчиків та 16 дівчаток. Двостороння деформація спостерігалась у 12 пацієнтів. 48 пацієнтів (58 стоп) потребували хірургічного втручання після первинного лікування етапними гіпсовими пов'язками за методикою І. Понсеті. У 9 пацієнтів (14 стоп) спостерігалися рецидиви деформації після хірургічних втручань. Висновки: проведений порівняльний аналіз отриманих результатів та літературних даних свідчить про ефективність запропонованої методики лікування ідіопатичної клишоногості у дітей (з використанням трьох доступів), а також за наявності залишкової деформації після консервативного та хірургічного лікування. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків дітей.