Розроблено науково обгрунтовану тактику, що застосована до хворих на цукровий діабет (ЦД) з гнійними ускладненнями м'яких тканин. Науково обгрунтовано причинно-наслідковий зв'язок між процесами, що призводять до порушень регенерації тканин у хворих на ЦД. Вперше встановлено, що в старих щурів з гнійними процесами на тлі ЦД застосування озонотерапії не виявляє протекторних властивостей на підшлункову залозу, систему гемостазу та протеоліз плазми крові, що зумовлює необхідність стриманого застосування даного методу в такої категорії тварин. Вперше встановлено, що у хворих на ЦД, ускладнений гнійними процесами м'яких тканин, мікробний спектр складає грампозитивна кокова флора з переважанням стафілококів і синьогнійних паличок. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування внутрішньовенної дозованої озонотерапії в комплесному лікуванні досліджуваних хворих.

Окреслено проблему антибактеріальної терапії інтраабдомінальних інфекцій (ІАІ). Препаратами вибору є карбапенеми, а висока активність меропенему стосовно грамнегативних збудників та особливості його фармакокінетики визначають вибір його найкращим. У контрольованих клінічних дослідженнях доведено високу ефективність і профіль безпечності меропенему як монотерапії ускладненої ІАІ.

Наведено приклади щодо покращання проведення практичних занять з іноземними студентами. Саме застосування на практичних заняттях із хірургічних дисциплін, поряд із тестуванням студентів, обговорення хірургічної проблеми, доведення, аргументування власного погляду, дискусії з викладачем, відпрацювання та засвоєння практичних навичок значно покращують засвоєння тематичного матеріалу.

Зазначено, що реакція внутрішнього шляху згортання крові у статевозрілих щурів на ушкодження селезінки характеризується прискоренням гемокоагуляції, що триває впродовж 45 хв із наступною хронометричною нормокоагуляцією. У старих щурів початкова активація згортання крові змінюється пригніченням - хронометрична гіперкоагуляція переходить у гіпокоагуляцію. У статевозрілих щурів після поранення селезінки швидко активується зовнішній механізм згортання крові, що триває впродовж усіх 60 хв спостереження. У статевозрілих тварин у відповідь на ушкодження селезінки активується фібриногенез, що триває впродовж одногодинного періоду спостереження. У старих щурів селезінкова кровотеча супроводжується різкою активацією фібриногенезу впродовж 30 хв, однак надалі відбувається суттєве пригнічення процесів утворення фібринового згустку.

Зазначено, що дані літератури щодо лікування хворих на цукровий діабет, перебіг якого ускладнився гнійно-запальними захворюваннями, свідчать про актуальність проблеми. Обтяжений гнійно-деструктивними процесами перебіг діабету викликає високу летальність серед даної категорії пацієнтів і вимагає подальшої розробки нових методів їх лікування.

Застосування на практичних заняттях із клінічного медсестринства в хірургії, поряд із тестуванням студентів, обговорення хірургічної проблеми, доведення, аргументування власного погляду, дискусії з викладачем, відпрацювання та засвоєння практичних навичок значно покращують засвоєння тематичного матеріалу.

Відповідно до принципів кредитно-модульної системи організації навчального процесу розроблено нові навчальні програми для викладання дисципліни "Медсестринство в хірургії". Наведено можливі шляхи щодо покращання ефективності проведення практичних занять зі студентами, які навчаються за спеціальністю "Сестринська справа" (ОКР - "молодший спеціаліст"). Зокрема, застосування на практичних заняттях інтерактивної моделі дидактичного процесу ефективно покращує засвоєння тематичного матеріалу. Основною метою є стимулювання активного потенціалу студентів шляхом залучення їх до діалогу, відкритої бесіди, обговорення клінічної проблеми хірургічного хворого, доведення, аргументування власного погляду, аналізу своїх дій у разі розв'язання ситуаційних і клінічних задач під час роботи у відділенні та з хворими. У процесі інтерактивного навчання студенти вчаться критично мислити, приймати продумані рішення, спілкуватися між собою.

Застосування у хворих на цукровий діабет з гнійно-запальними ускладненнями внутрішньовенної озонотерапії з індивідуальним підбором дози озону за лімфоцитотоксичним тестом призводить до призупинення розповсюдження гнійно-некротичного вогнища на третю добу. Розвиток у рані грануляційної тканини та крайової епітелізації відбувається на 6-8-му добу стаціонарного перебування хворих, сприяє зниженню показників рівня цукру в крові, а також скороченню терміну стаціонарного перебування хворих на 3 - 5 діб, у порівнянні з контрольною групою.

Висвітлено сучасні методи практичної підготовки студентів із дисципліни "догляд за хворими", які підпорядковані головній меті - підвищенню якості освіти. Особливістю підготовки є те, що необхідно на якісному новому рівні навчання здійснити формування професійно-компетентного фахівця з різнобічними функціональними обов'язками. Таке складне завдання можна розв'язати шляхом використання інноваційних та активних технологій навчання.

Досліджено особливості хроноритмічних перебудов іонорегулювальної функції нирок за умов гіпофункції шишкоподібної залози. Для вивчення гіпофункції епіфіза тварин утримували в умовах постійної світлової стимуляції впродовж 7 діб. Встановлено, що гіпофункція шишкоподібної залози спричиняє порушення циркадіанної організації іонорегулювальної функції нирок порівняно з контрольною групою тварин. За умов фізіологічної пінеалектомії спостерігали підвищення екскреції іонів натрію (6,11 - 0,81 ммоль/год), а його концентрація в плазмі крові залишалася підвищеною цілодобово. Одержані результати вказують на істотні зміни інтегральних характеристик ритмів показників електролітного обміну та вагому роль шишкоподібної залози у забезпеченні фізіологічного гомеостазу.

Мета дослідження - вивчити вплив озонотерапії на перебіг гнійно-запальних процесів за цукрового діабету (ЦД) в експерименті. Експериментальні дослідження проведено на 30 білих старих щурах. Перша група - тваринам уведено підшкірно калову суспензію (10 щурів), друга група - калову суспензію і змодельований ЦД (10), третя група - змодельований ЦД, калова суспензія і застосування озону (10). ЦД моделювали шляхом підшкірного введення алоксану (100 мг на кг маси тіла). Тваринам контрольної групи (10) вводили підшкірно стерильний 0,9 % розчин хлориду натрію (1,0 мл на 100 г маси тіла). На 14-ту добу після введення алоксану тваринам підшкірно вводили 10 % калову суспензію (пул калу від 20 тварин в 0,9 % розчині хлориду натрію) у дозі 0,5 мл на 100 г маси тіла. Тваринам третьої групи калову суміш вводили підшкірно і надалі впродовж трьох діб один раз на день внутрішньоочеревинно уводили з розрахунку 1,0 мл на 100 г маси тіла тварини 1 раз на добу впродовж 3 діб озонований 0,9 % розчин натрію хлориду. Застосування озонотерапії за наявності гнійників м'яких тканин на тлі ЦД у старих щурів не супроводжувалося суттєвим покращанням показників регуляції агрегатного стану крові. Виявлено збільшення проявів гіперкоагуляції: зниження часу рекальцифікації плазми крові, активованого часткового тромбопластинового часу, протромбінового часу, тромбінового часу, Хагеман-залежного фібринолізу, потенційної активності плазміногена. Введення озонованого розчину хлориду натрію за гнійних процесів м'яких тканин на тлі ЦД у старих щурів не сприяло протекторним властивостям, на що вказувало зростання лізису азоальбуміну, азоказеїну, сумарної фібринолітичної активності й активності протеїназ за Кунітцом у плазмі крові. Озонотерапія сприяла підвищенню ступеня інтоксикації за умови наявності гнійників у разі ЦД у старих щурів, на що вказувало зростання концентрації молекул середньої маси. Такі зміни в старих щурів можна розцінювати як загострення гнійно-запального процесу, зростання інтоксикації, зниження протекторних властивостей, збільшення проявів гіперкоагуляції на тлі хронічного перебігу ЦД, зумовленого віковими змінами. Висновки: застосування озонотерапії за умов гнійно-запальних процесів у разі ЦД у старих щурів не проявляє протекторних властивостей на систему гемостазу і протеоліз плазми крові. Озонотерапія посилює прояви інтоксикації на тлі Цд з гнійно-запальними процесами в старих щурів, що викликає необхідність стриманого використання даного методу лікування.

Мета роботи - покращання знань та вмінь студентів із лабораторної діагностики шляхом відпрацювання практичних навичок на сучасному лабораторному обладнанні. Впровадження в навчальний процес новітніх технологічних досягнень у лабораторній діагностиці із застосуванням автоматизації та комп'ютеризації діагностичного процесу для формування і розвитку у студентів лаборантів-бакалаврів професійного володіння сучасними загальноклінічними, біохімічними та імунохімічними методами на гематологічному аналізаторі Hb-7021, аналізаторі сечі Citolab-Reeder, автоматичному біохімічному аналізаторі ACCENT-200, імунохімічному аналізаторі Maglumi-1000, аналізаторі електролітів Sino-00 та ін. З метою вдосконалення практичних навичок студентів на кафедрі впроваджено в навчальний процес симуляційне навчання, яке має певні переваги: відпрацювання практичних навичок на сучасному лабораторному обладнанні та кількість повторних лабораторних досліджень не обмежена, можливість відпрацьовування практичних навичок і вмінь різної складності та їх об'єктивна оцінка. Створено банк гематологічних і гінекологічних мазків, що надає змогу студентам на практиці дослідити клітинний склад кровотворних клітин (підрахувати лейкоцитарну формулу периферичної крові та мієлограму кісткового мозку), виявити структурні особливості крові і кісткового мозку, у тому числі і пов'язані з ними захворювання, проводити інтерпретацію результатів різних гематологічних тестів та мікроскопічне дослідження гінекологічних мазків. Висновки: проведення досліджень у багатопрофільній лабораторії надає змогу підвищити якість і ефективність навчального процесу. Відпрацювання практичних навичок на автоматичних аналізаторах надає змогу студентам опанувати сучасні методи лабораторних досліджень. Поєднання теорії та практики з використанням інтерактивних технологій сприяє творчо-пошуковій самостійності та формуванню мотивації студентів до навчання.

Цукровий діабет - розповсюджене захворювання з різними ускладненнями. Одним із найбільш руйнівних судинних ускладнень є діабетична ретинопатія. За минуле десятиліття значні успіхи здійснено в патогенезі діабетичної ретинопатії (ДР) і декілька факторів залучено в його патогенез. Мета дослідження - вивчити патофізіологічні зміни у разі ДР, фактори ДР, наукові публікації. Вивчення патофізіологічних механізмів за ДР показали, що ранні стадії ДР характеризуються гістопатологічними змінами, що включають втрату перицитів, стовщення базальної мембрани, гемодинамічні альтерації, що призводить до зниження судинної інтеграції. Для пізніх стадій ДР характерні ускладнення, що включають порушення зору, насамперед, внаслідок макулярного набряку та проліферативної ДР. Зазначено, що складність ретинопатії була пов'язана з незадовільним метаболічним контролем, про що свідчить підвищений глікований гемоглобін. Виявлено підвищене накопичення кінцевих продуктів глікації в епіретинальних мембранах за імуногістохімічного дослідження. Зв'язування кінцевих продуктів глікації в перицитах проявляє селективну токсичність, що призводить до їх смерті. Вивчено, що судинний фактор ендотеліального росту має суттєву роль у внутрішньоочній неоваскуляризації, пов'язаній з ішемічними ретинопатіями. Висновки: ранні стадії ДР характеризуються гістопатологічними змінами, які включають втрату перицитів, стовщення базальної мембрани, гемодинамічних альтерацій, що призводить до зниження судинної інтеграції. Пізні стадій ДР характеризуються ускладненнями, що включають порушення зору, насамперед, внаслідок макулярного набряку та проліферативної ДР. Зв'язування кінцевих продуктів глікації в перицитах проявляє селективну токсичність, що призводить до їх смерті. Судинний фактор ендотеліального росту має суттєву роль у внутрішньоочній неоваскуляризації, пов'язаній з ішемічними ретинопатіями.

Головною проблемою під час підготовки спортсменів є адекватний відбір та спортивна належність. Вирішення задач відбору передбачає створення моделі спортсмена даної спеціалізації, тобто певного складу ознак, які визначають спортивну результативність. Для цього необхідна антропометрична оцінка, морфометричні та біометричні дані, що надають змогу відстежувати фізичні та фізіологічні показники, інформацію для оцінки продуктивності та відновлення у спорті, модифікацію режимів навчання для запобігання травматизму, надавати вказівки щодо регулювання використання технологій, що використовуються, у професійному спорті, також для досліджування та надання рекомендацій щодо належного збору, зберігання та обміну інформацією про стан здоров'я. Одною із важливих проблем сучасної морфології є вивчення перетворень, які відбуваються в організмі, під дією різних факторів. Ця проблема набула особливе значення у зв'язку з розвитком спорту. Високі спортивні показники, пов'язані зі значними навантаженнями на організм спортсмена, спонукають науковців, лікарів, тренерів до пошуку фізіологічних резервів організму та пошуку оптимальних режимів під час тренування. З цієї точки зору, вивчення перетворень, які відбуваються в окремих органах, системах та в організмі в цілому, під дією фізичних загрузок різної інтенсивності та характеру є актуальним та має важливе практичне значення. Дослідження, показали зміни основних фізіологічних і біохімічних показників у спортсменів, таких як адаптація м'язової, серцево-судинної, дихальної систем, характер енергозабезпечення м'язів, процеси метаболізму тканин. Є також наукові праці, які відображають структурні зрушення, які появляються в організмі під дією фізичних навантажень. Рівень результатів у сучасному спорті настільки великий, що для їх досягнень, спортсменам необхідно володіти відповідними морфологічними та функціональними даними, а також відмінними фізичними та психічними здібностями. Тому, головною проблемою підготовки спортсменів є адекватний відбір та спортивна орієнтація. Вирішення задач відбору передбачає створення моделі спортсмена даної спеціалізації, тобто певного складу ознак, які визначають спортивну результативність. Набір ознак та порядок їх перерахування вирізняється для різних видів спорту. За умов спортивного відбору, враховують такі морфологічні ознаки, як тотальні розміри тіла (довжина), пропорції тіла, склад маси тіла.

Аналіз результатів досліджень, проведених на 129 студентах першого та другого курсів закладів вищої освіти м. Чернівці, віком від 16 до 21 року, яких було розподілено на основну - 89 (69 %) і контрольну групи - 40 (31 %) шляхом визначення екскурсії огруддя (різниця між величинами окружності при максимальному вдиху і максимальному видиху, де високий - 10,0 і більше, середній - 5,0 - 9,9, низький - 4,9 і менше 10) із метою вивчення та аналізу показників екскурсії огруддя для подальшого застосування під час спортивного відбору, продемонстрував, що в студентів основної групи значно більша кількість осіб із високим рівнем екскурсії огруддя 30 (33,7 %, на відміну від студентів контрольної групи, де в студентів із високим рівнем рухливості огруддя було тільки - 5 (12,5 %). І навпаки у студентів основної групи низький рівень екскурсії констатовано лише в 6 осіб (6,7 %), у той час, як у контрольній групі цей показник становив 8 (20 %). Також під час аналізу результатів дослідження, зокрема показників рухливості огруддя серед студентів основної групи, було з'ясовано, що високий рівень екскурсії зафіксовано в більшої кількості футболістів і волейболістів, однак менше цей рівень встановлено у тенісистів, баскетболістів і тих спортсменів, які займаються фітнесом і вільною боротьбою. Отже, результати екскурсії огруддя можна брати до уваги під час окреслення перспективи студентів у професійному спорті, зокрема спрямування спортсмена до конкретного виду спорту, а також у процесі вибору спеціальностей, які пов'язані з фізичною культурою та спортом, спортивних шкіл тощо.