Висвітлено концепції Б. Успенського щодо лінгвістичних універсалій узагалі та діахронічних універсалій зокрема на тлі інших поглядів з досліджуваної проблеми. Надано ступені еволюції універсологічної думки мовознавця. Продемонстровано найцікавіші результати універсологічних розвідок ученого. Доведено, що Б. Успенський не лише пропонує власне бачення низки мовних універсалій, але й прогнозує своєю науковою творчістю виявлення діахронічних універсалій.

Вперше здійснено спробу комплексного лінгвоісторіографічного аналізу поглядів мовознавців XX ст. на діахронічні універсалії. Розглянуто значну кількість праць учених XIX - XX ст. (В. фон Гумбольдта, О. О. Потебні, І. О. Бодуена де Куртене, М. Я. Марра, І. І. Мєщанінова, Дж. Грінберга, Дж. Дженкінса, Ч. Осгуда, С. Д. Кацнельсона та ін.). Дослідження пара- та гіпотаксису в складному реченні дозволило зробити висновки щодо ступеня їх вивченості та визначити перспективи подальшої розробки цього питання. Теоретичне значення дисертації пов'язане з розробкою методики лінгвоісторіографічного дослідження проблем діахронічних універсалій. Хронологічний і концептуальний підходи до упорядкування фактичного матеріалу зумовили специфіку його систематизації. Наявність в історії універсологічних учень взаємовиключних поглядів зумовила виокремлення найбільш важливих теорій.